ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006 Справа № 39/393
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крутовських В.І
суддів: Прокопенко А.Є. –доповідач , Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Чоха Є.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Заяц К.О. ю/к, довіреність №310 від 11.05.06;;
від відповідача: Старовицька О.П. ю/к, довіреність №5/28-06 від 18.04.06;
Розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.06р. у справі № 39/393
за позовом Державного підприємства Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру, м.Дніпропетровськ
до Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 85 494грн. 94коп.
У відповідності із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.05.06р., 29.06.06р.
Розгляд справи у відповідності із ст. 69 ГПК України продовжено до 01.07.06р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.06р. по справі № 39/393 (суддя Ліпинський О.В.) за позовом Державного підприємства Дніпропетровського обласного радіотелевізійного передавального центру, м.Дніпропетровськ до Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”, м.Дніпропетровськ про стягнення 85494грн. 94коп. безпідставно одержаних у якості оплати за договором на надання послуг із підготовки, транспортуванню, подачі питної води та відведенні стічних вод задоволено повністю.
Оскаржуючи рішення господарського суду Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, чинного законодавства України, неповне з”ясування обставин, що призвело до винесення невірного рішення.
Скаржник посилається на договір №5620, укладений 29.07.94р., паспорт водокористувача, який є додатком до цього договору, у відповідності з яким здійснювалось нарахування спожитої води, оскільки лічильник позивачем не встановлювався.
Також скаржник посилається на безпідставність доводів позивача щодо завищення нарахувань за умов зміни кількості працюючих і зменшення об”єктів водокористування, оскільки позивач не повідомляв про такі зміни.
У запереченнях на апеляційну скаргу Державне підприємство Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач необгрунтовано здійснював розрахунок обсягу води та стічних вод на підставі паспорта водокористувача 1994р., дані якого не відповідають фактичним обсягам водоспоживання та водовідведення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав.
У грудні 2000р. між сторонами у справі було укладено договір №5620/2 на надання послуг з підготовки, транспортуванню, подачі питної води та відведення стічних вод, строк дії якого було встановлено з 01.01.01р. по 31.12.01р. Відповідно п. 8.2 якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на той же термін, на тих же умовах. Доказів наміру розірвання
договору сторонами не надавалось, тобто договір вважається чинним на час 2003-2004 року.
Згідно пункту 2.4. договору облік обсягу отриманої води здійснюється приладами обліку (водолічильниками), які встановлюються абонентом за свій рахунок.
Доказів встановлення водолічильників позивачем не надано.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача у позовній заяві на те, що оскільки в договорі не була вказана норма споживання води, то відповідач при визначенні об”єму спожитої позивачем води повинен керуватися “Строительними нормами и правилами” 2.04.01-85, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по справах будівництва від 04.10.85р. №189.
Як вже зазначалось вище споживання води повинно було обліковуватись водолічильниками відповідно пункту 2.4 договору.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що за умов відсутності водолічильника нарахування водоспоживання проводилось на підставі паспорта вдокористувача до договору №5620 від 29.06.94р., в якому були зазначені всі норми. Відповідач також зазначає, що з 1994р. зміни до паспорту водокористувача не вносились, позивач не надав відомостей про зміну кількості працюючих на об”єктах осіб та відомостей про інші зміни.
Апеляційний господарський суд вважає неправомірним використання відповідачем для розрахунку водоспоживання позивача паспорта водокористувача складеного в 1994 році, оскільки договір №5620/2, укладений 29.12.00р. не додержав умов щодо застосування цього паспорту при нарахуванні водоспоживання, доказів того, що договір №5620 від 01.07.94р. продовжував діяти, відповідачем не надано.
В той же час обов”язок щодо повідомлення сторони по договору про всі зміни щодо обсягів та режиму водопостачання та водовідведення, переобладнання зовнішніх мереж водопроводу і каналізації, приєднання нових водокористувачів та інше протягом десяти днів у письмовій формі покладено відповідно пункту 6.6 договору на абонента (позивача у справі).
Відповідно до п. 11.8 “Правил користування системами коунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, затверджених Наказом Держжиткомунгоспу України від 01.07.94р. №65 підприємства зобов”язані один раз у квартал надавати у Водоканал довідку про кількість проживаючих, орендаторів і інших водокористувачів, які використовують воду з мереж абонента.
У випадку не надання абонентом відомостей у вказаний строк або надання фіктивних відомостей про витрати води, необхідних для проведення розрахунків при без готівковому користуванні, Водоканал має право вести розрахунки у відповідності з п. 9.6 Правил з дня виписки останнього рахунку і по день їх отримання від абонента.
Проте, відповідач не скористався наданими йому повноваженнями відповідно вказаних приписів законодавства.
Як вбачається із пояснень відповідача облік водокористування здійснювався відповідачем за даними паспорта водокористувача, який не внесено до договору №5620/2 від грудня 2000 року як альтернативна підстава для здійснення нарахувань за умов відсутності за будь-яких підстав можливості обліку водоспоживання водолічильником.
У рахунках на оплату відповідач включав обсяги води та стоків у розмірі 1471 куб. м. узимку та 1484 куб, м. улітку. При цьому, як убачається зі змісту паспорта водокористувача, до зазначених обсягів входять такі складові, як:
30 куб. м. - на 36 працюючих осіб;
20 куб. м. - на миття підлог, вікон, сходових клітин;
13 куб. м. - на полів газонів, квітників;
53 куб. м. - автомат газводи;
1368 куб. м. - улітку охолодження апаратури.
Як убачається з наданих до матеріалів справи документів (а.с. 83, 84), апаратура, охолодження якої здійснюється водою, не використовується позивачем із 2001 року.
Кількість працюючих на підприємстві позивача в 2003 році становить 31 особу, в 2004 році ЗО осіб.
Окрім того, наданим до матеріалів справи Актом про перевірку фінансово-господарської діяльності ДП „Дніпропетровський обласний радіотелевізійний центр" складеним Контрольно-ревізійним управлінням у Дніпропетровській області 08.04.2005 підтверджено відсутність на обліку підприємства позивача автомата газводи, а також зазначено про передачу в оренду, згідно з рішенням міськради, земельної ділянки, що призвело до порубки дерев, та відповідно виключення витрат води на здійснення їх поливу та визначено суму безпідставно отриманої відповідачем вартості не спожитої позивачем води.
Таким чином, відповідач необґрунтовано здійснював розрахунок обсягу отриманої води та стічних вод на підставі паспорта водокористувача, дані якого не відповідають фактичним обсягам водоспоживання та водовідведення позивача, а відтак, відповідач безпідставно включив у рахунки на оплату води та стоків за період 2003 - 2004 років, обсяги води в розмірі 36368 куб. м., та обсяги стоків у розмірі 36290 куб. м. на загальну суму 72694 грн. 34 коп. без ПДВ, разом 87233 грн. 20 коп., які були сплачені позивачем.
Позивач звернувся за стягненням суми у розмірі 85494грн. 94коп.
Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Вважаючи на викладене, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.06р. у справі № 39/393 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий В.І.Крутовських
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
З огигіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян