Справа № 212/4227/2012
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2012 року м. Вінниця
Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого - судді Іванченка Я.М.,
секретаря - Шевчук І.О.,
за участю прокурора - Олексієнка О.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2011 року, близько 09:50 годин, ОСОБА_2, працюючи водієм таксі «Сіті»на автомобілі марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1, отримавши виклик від диспетчера на вул. Станіславського, 36 в м. Вінниці, де у автомобіль, на праве заднє сидіння, сів невідомий йому хлопець, яким виявився ОСОБА_1, який мав при собі ноутбук марки cer EX 5635 ZG-434G50Mi». Доїхавши до будинку № 5, що по вул. Чорновола в м. Вінниці, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, при цьому забувши в салоні свій ноутбук. В цей час ОСОБА_2 побачив на сидінні свого автомобіля ноутбук, що належить ОСОБА_1, та умисно з метою наживи, з корисливих спонукань, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, забрав даний ноутбук, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 8000 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, дав суду показання, що 01.01.2011 року, працюючи водієм таксі «Сіті», підвозив на своєму автомобілі невідомого йому чоловіка, яким згодом виявився ОСОБА_1, однак він не пам'ятає чи був це саме він. Коли він підвіз пасажира у потрібне місце, у останнього не було достатньо коштів, щоб розрахуватись за проїзд, тому пасажир пішов додому за грішми, сказавши, що він залишає в заставу свій ноутбук, проте самого ноутбука він не бачив. Пасажир повернувся та розрахувався з ним за проїзд, після чого пішов. Він не знав, що останній забув у нього в автомобілі ноутбук. Він поїхав працювати далі, перевозив пасажирів та згодом виявив, що у нього в автомобілі хтось забув ноутбук, хто саме він не знав, оскільки того дня перевозив багатьох пасажирів.
Ноутбук він забрав додому, оскільки не знав кому він належить.
Згодом йому на телефон зателефонував потерпілий та запропонував зустрітися, повідомивши, що він забув в його автомобілі свій ноутбук. На зустріч потерпілий прийшов ще з одним чоловіком, однак документів, які б підтверджували, що він являється власником ноутбука йому не надали, тому ноутбук він не віддав, оскільки вирішив включити його вдома, щоб подивитися якісь фото, які б могли вказати йому на можливого власника. ОСОБА_3 сказав йому, що вразі якщо він не поверне ноутбук, потерпілий звернеться до міліції.
Оскільки батарея ноутбука була розряджена, він попросив у свого родича зарядний пристрій та зарядив ноутбук, включивши його він побачив фото потерпілого та відвіз ноутбук в міліцію.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, його вина повністю знайшла своє підтвердження в ході досудового та судового слідства.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні дав показання, що 01.01.2012 року він забув ноутбук в таксі служби «Сіті», в якому їхав. Коли він зателефонував на службу таксі, то дізнався номер телефону таксиста, який його підвозив. В телефонному режимі він домовився з ОСОБА_2 зустрітися. На зустріч він пішов зі своїм батьком, підсудному не погрожував, попросив у ОСОБА_2 повернути йому ноутбук. Документів, які б підтверджували, що він являється власником ноутбука, він з собою не брав, оскільки вважав, що підсудний мав б його запам'ятати, зважаючи на анатомічну будову його тіла -високий зріст. При зустрічі з підсудним, останній документів у нього не вимагав та про них н запитував. Підсудний сказав, що ноутбука у нього немає, що того дня він підвозив багатьох пасажирів. З розмови з ОСОБА_2 він зрозумів, що ноутбук міг забрати хтось з пасажирів таксі, яких підсудний возив після нього. Він сказав ОСОБА_2, що буде звертатись до міліції з приводу втрати свого ноутбуку.
Від заявленого цивільного позову відмовився, просив підсудного суворо не карати.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що його син ОСОБА_1, повідомив йому, що він втратив ноутбук, коли вони зустрілися з водієм таксі, той повідомив, що ноутбука у нього немає та, що, ймовірно, ноутбук забрали пасажири, яких він підвозив на П'ятничани.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання, що він являється небожем ОСОБА_2, на початку січня місяця 2012 року останній попросив у нього зарядний пристрій до ноутбука. ОСОБА_2 сказав йому, що в його автомобілі забули ноутбук, який йому потрібно зарядити, оскільки він не включається. Він дав ОСОБА_2 зарядний пристрій та згодом забрав його, біль з цього приводу вони не спілкувалися.
Крім того вина підсудного у скоєнні злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
- протоколом огляду місця події від 04.01.2012 року (а.с. 14);
- протоколом явки з повинною від 04.01.2012 року (а.с. 10);
- протоколом огляду речового доказу від 17.01.2012 року ноутбука марки EX 5635 ZG-434G50Mi»(а.с. 20).
Аналізуючи показання підсудного, потерпілого, свідків, та інші докази зібрані в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вину підсудного доведено повністю, а його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Суд дійшов такого висновку, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 шляхом вільного доступу викрав ноутбук потерпілого ОСОБА_1, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1, який вказував, що він забув ноутбук в автомобілі таксі під керуванням ОСОБА_2 та при зустрічі з ОСОБА_2 останній повідомив, що ноутбука у нього немає та що підсудний ноутбук у себе в автомобілі не знаходив, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_4, який вказував, що він разом зі своїм сином ОСОБА_1 зустрівся з водієм таксі, в якому його син забув ноутбук, проте ОСОБА_2 повідомив їм, що ноутбука у нього немає, що також узгоджується з показаннями самого підсудного ОСОБА_2, який вказував, що в своєму автомобілі він знайшов ноутбук, а згодом йому зателефонував потерпілий з пропозицією зустрітися з приводу залишеного ним в автомобілі ОСОБА_2 ноутбука, та при зустрічі він повідомив ОСОБА_1, що він не знаходив ноутбук, оскільки потерпілий не надав йому жодних документів, які б підтверджували, що ноутбук належить потерпілому.
Разом з тим, суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 з приводу того, що він не мав на меті викрадати ноутбук, лише хотів встановити його власника, щоб повернути його останньому, оскільки при зустрічі потерпілий не надав йому жодних документів, які б підтвердили, що саме ОСОБА_1 являється власником ноутбуку, а також стосовно того, що він не винуватий у вчиненні крадіжки, адже сам відніс ноутбук до міліції, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1, який вказував, що підсудний не просив його пред'явити будь-які документи та повідомив йому, що ноутбука він в своєму автомобілі не бачив та, що, ймовірно, його могли забрати пасажири, яких ОСОБА_2 підвозив після потерпілого, а також показаннями свідка ОСОБА_4, який дав показання аналогічні показанням потерпілого. Вказані показання підсудного суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєнний ним злочин.
Разом з тим, суд бере до уваги явку з повинною ОСОБА_2 від 04.01.2012 року, написану ним на досудовому слідстві, де підсудний вказував, що в своєму автомобілі він знайшов ноутбук, який залишив собі для власного користування, при зустрічі з особою, яка вказувала, що даний ноутбук належить їй, ноутбук він не повернув та сказав, що він його не знаходив (а.с. 10). Також згідно протоколу огляду місця події від 04.01.2012 року та протоколу огляду речового доказу ноутбука марки «Acer EX 5635 ZG-434G50Mi»від 17.01.2012 року, ОСОБА_2 добровільно видав ноутбук, який належить ОСОБА_1
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.
Підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, в силу ст. 89 КК України є особою раніше судимою (а.с. 52), на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 59, 60), за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 56).
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, його ставлення до вчиненого, вимог кримінального закону, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді громадських робіт.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Речовий доказ -ноутбук марки EX 5635 ZG-434G50Mi», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, - залишити власникові після набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Речовий доказ -ноутбук марки EX 5635 ZG-434G50Mi», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, - залишити власникові після набрання вироком законної сили.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: