ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2006 Справа № А17/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:ШвецьВ.В., Чимбар Л.О.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю прокурора: не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
за участю представників сторін :
від позивача: Сеннов О.А., довіреність №11321/9/10-017 від 14.09.05, головний державний податковий інспектор; Пилипон В.О., довіреність №8417/9/10-017 від 30.05.06, Палієнко І.В., довіреність №1079/9/10-017 від 02.02.06, начальник відділу; Шарлай Л.В., довіреність №1081/9/10-017 від 02.02.06, завідувач сектору;
від відповідача: Стольберг Р.Ф., довіреність №б/н від 29.04.06, Черкез Т.Г., довіреність №10/01 від 10.01.06, Бабенко І.В., довіреність №05/юр від 05.12.05, Солдатов М,М., довіреність №б/н від 29.03.06, Гаврин Д.В., довіреність №б/н від 10.01.06
третя особа: Кекуатова Н.І., довіреність №17-02/6221 від 01.07.05,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.06р. у справі № А17/18
за позовом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне
до товариства з обмеженою відповідальністю "Траст-Груп", смт.Ювілейне
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідпача Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, м.Дніпропетровськ
за участю прокурора м.Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових векселів
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.06р. у справі №А17/18 (суддя-Т.Г.Стрелець) Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції (далі-МДПІ) відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними податкових векселів, виданих товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Траст-Груп” у серпні 2004р. на суму 540 596грн. 36 коп.: № 65306878665450 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 70 009,26 грн., № 65306878665451 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 70 009,26 грн., № 65306878665452 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 70 009,26 грн., № 65306878665453 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 70 009,26 грн., № 65306878665454 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 70 009,26 грн., № 65306878665455 від 16.08.2004р. на суму податку на додану вартість 71 392,84 грн., № 65306878665456 від 25.08.2004р. на податку на додану вартість 119157,22грн., у вересні 2004 р. на суму 924 008,42 грн.: № 65306878665457 від 16.09.2004р. на суму податку на додану вартість 69957,88 грн., № 65306878665458 від 16.09.2004р. на суму податку на додану вартість 69 957,88 грн., № 65306878665459 від 16.09.2004р. на суму податку на додану вартість 69 957,88 грн., № 65306878665460 від 16.09.2004р. на суму податку на додану вартість 69 957,88 грн., № 65306878665502 від 16.09.2004р. на суму податку на додану вартість 69 957,88 грн., № 65306878665504 від 30.09.2004р. на суму податку на додану вартість 574 219,02 грн., у жовтні 2004 р. на суму 664 277,47 грн., № 65306878665505 від 19.10.2004р. на суму податку на додану вартість 69 918,35 грн., № 65306878665506 від 21.10.2004р. на суму податку на додану вартість 594 359,12 грн., у листопаді 2004 р. на суму 69 913,08 грн. податковий вексель № 65306878821290 від 15.11.2004р., у грудні 2004 р. на суму 504 320,45 грн. податковий вексель - № 65306878821294 від 30.12.2004р.
- приймаючи постанову, господарський суд виходив з наявності у товариства права використовувати податкові векселі при ввозі самоскидів БелАз на митну територію України та з відсутності підстав для визнання таких векселів недійсними з огляду на визнання недійсним п.9 постанови Кабінету Міністрів України №21 від 10.01.2002р., якою внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів рішенням господарського суду м.Києва від 22.03.2002р. внаслідок обмеження права платників податку на видачу податкових векселів, невідповідність ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” в частині введення додаткових обмежень при використанні податкового векселя положенням ст.1, 7 Закону України “Про систему оподаткування”, а також на те, що крупно-вузлова зборка, у даному випадку, самоскидів БЕЛаз відповідає вимогам визначення поняття “виробництво”;
- не погодившись з постановою суду, Дніпропетровська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про те, що згідно з положеннями п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року № 1104 на виконання п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним вимогам: є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону; зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість; має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість; має право на відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на день видачі податкового векселя не погашена; здійснює ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб; про те, що до векселів, наданих митному органу підприємством подано зобов'язання про добровільну сплату податку на додану вартість до бюджету у разі використання імпортного майна не у власній господарській діяльності; про те, що статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" передбачена заборона здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі, шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом України та наданими кредитами під державні гарантії для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, а також розрахунків Міністерства оборони України, передбачених статтею 98 цього Закону, та операцій по сплаті податку на додану вартість при імпортуванні на митну територію України товарів, які ввозяться за прямими договорами для власних виробничих потреб; про те, що зазначена норма Закону була уточнена ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІУ від 23.12.2004р. шляхом визначення термінів “прямі договори”, “власні виробничі потреби”, а також про те, що ТОВ „Траст-Груп" не є виробником транспортних засобів - самоскидів БелАз та самоскиди завозилися на митну територію України в готовому стані;
-крім того, податкова інспекція, в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на норми статей 279, 280, 282 Митного Кодексу України від 11.07.2002р. № 92-1У, статті 2, 3 Закону України від 18.03.2004р. № 1624-1V " Про розвиток автомобільної промисловості України" та Постанову Кабінету Міністрів України “Про перелік виробничих і технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення і застосування при визначенні країни походження товару” від 27.12.2002р. № 2030, якою встановлені виробничі і технологічні операції для визначення критерію переробки товару;
- відповідач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;
- третя особа письмові пояснення по суті апеляційної скарги не подала, в судовому засіданні її представник вказує на те, що на момент здійснення митного оформлення дії товариства відповідали вимогам п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, а також на те, що дане погашення відбувалося відповідним чином як зазначено в акті перевірки, проведеної державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області.
В порядку , передбаченому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.06.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Дніпропетровською МДПІ проведена додаткова невиїзна позапланова документальна перевірка правомірності використання податкових векселів та сплати податку на додану вартість ТОВ “Траст-Груп” за період з 01.10.2004 по 01.03.2005р.р..
Даною перевіркою встановлено, що протягом 2004 року товариство здійснило імпорт самоскидів БелАз з республіки Беларусь в роздрібному стані, які в подальшому реалізовувалися за угодами купівлі-продажу як в роздрібному стані шляхом переадресації так і самоходом.
При митному оформленні самоскидів товариством надавалися податкові векселі на загальну суму 2 703 115 грн. 78 коп. разом із зобов’язаннями про добровільну сплату до бюджету податку на додану вартість у разі використання імпортного майна не у власній господарській діяльності.
В процесі перевірки перевіряючими встановлено також і те, що крупно-вузлова збірка самоскидів БелАз не є виробництвом, оскільки товариство не є виробником транспортних засобів (самоскидів), останні завозилися на митну територію України в готовому стані і така збірка не є критерієм достатньої переробки для визнання країни походження товарів.
Викладені обставини слугували визначальними для висновків податкової інспекції про порушення товариством п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.4 Порядку випуску обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України та п.3 Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.
Такі порушення згідно з актом, полягають у несплаті органу митного контролю податку на додану вартість при імпорті товарів, ввезених не для власних господарських потреб в розмірі 2 703 115грн.78 коп.
Одночасно актом перевірки зафіксовано, що сплата по векселях відбудувалася шляхом використання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сума якого обліковується на особовому рахунку товариства у Дніпропетровській МДПІ.
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, але сплату податку може бути відстрочено шляхом надання платником податку органу митного контролю простого векселя на суму податкового зобов'язання (податкового векселя).
Пунктом 11.5 ст. 11 названого Закону передбачено, що платники податків при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органам митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного в векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.
У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.
Відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від було розроблено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104.
Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України № 21 від 10.01.2002р. „Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у І кварталі 2002 року" з метою забезпечення виконання Державного Бюджету України в 1 кварталі 2002р. внесені зміни до пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, та доповнено абзацами п'ятим і шостим наступного змісту:
"Податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:
- має право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на день видачі податкового векселя не погашена;
- здійснює ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб".
Постановою Вищого господарського суду України від 10 вересня 2002 року по справі N 25/144 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 22 березня 2002 року, яким визнано, що п.9 постанови Кабінету Міністрів України № 21 від 10.01.2002р є недійсним, оскільки він обмежує права платників податку на видачу податкових векселів і суперечить п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Ухвалою Верховного Суду України від 28.11.2002p. відмовлено у порушенні касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Вищого господарського суду України від 10.09.2002 р. Постанова Вищого господарського суду України від 10 вересня 2002 N 25/144 набрала законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ст. 124 Конституції України –судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.
З огляду на наведені норми та перелічені вище фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з доводами господарського суду щодо наявності у товариства права на використання податкових векселів при ввозі самоскидів БелАз на митну територію України.
Стосовно посилань податкової інспекції на ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” слід зазначити, що : відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми зазначеного Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.
Отже, Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” не може бути застосований у даному випадку, оскільки не є законом про оподаткування, а зміни в частині введення додаткових обмежень при використанні податкових векселів цим Законом до Закону України “Про податок на додану вартість”, який є спеціальним законом про оподаткування, не вносилися.
Таким чином, доводи податкової інспекції про порушення товариством Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” є безпідставними.
Цілком обґрунтовано не прийняті господарським судом до уваги і посилання податкової інспекції на ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” оскільки податкові векселі, видані ТОВ “Траст-груп” у 2004 році, а застосування ст.76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” недопустимо внаслідок того, що вказаний закон не має зворотної сили у часі.
Крім того, відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючими органами стосовно податку на додану вартість, який відповідно до законів справляється при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України є митні органи.
Ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено перелік функцій, які , у тому числі, виконують міжрайонні державні податкові інспекції.
П.11 даної статті передбачено, що зазначені органи, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Одночасно слід зазначити, що Законом України “Про податок на додану вартість” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97р. №1104 “Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України” визнання недійсними податкових векселів не передбачено.
Таким чином, у даній справі, податковою інспекцією заявлені вимоги, які за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом.
За таких обставин відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Тому підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст.160, 167, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.06р. у справі № А17/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя В.В.Швець
Суддя Л.О.Чимбар
Дата виготовлення у повному обсязі 26.06.06р.