Судове рішення #22984900

Дата документу 28.05.2012 Справа №22-ц-3149/12





АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3149 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. Глазкової О.Г. Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5 та в його обґрунтування зазначала, що 04.10.2011 року, о 08-45 годині, з вини відповідача, яка керувала автомобілем НОМЕР_1, при виконанні маневру, при повороті ліворуч, не надала перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, і в результаті дорожньо-транспортної пригоди було скоєно наїзд на позивача.

Внаслідок ДТП позивач була травмована, згідно висновку спеціаліста № 2012 від 17.11.2011 року їй були заподіяні тілесні ушкодження - струс головного мозку, забій м'яких тканин потилиці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, забої м'яких тканин, садни.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на придбання ліків 1663 грн. 36 коп., 71 грн. 50 коп. за проведення СМЕ, вартість зіпсованої куртки 1500 грн., черевиків - 1206 грн., 403 грн. в якості втраченого заробітку, моральну шкоду у сумі 10 000 грн., судовий збір у сумі 214,60 грн., та за юридичну допомогу - 400 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди 3 638,45 грн., в рахунок моральної шкоди 2 000 грн., а також судові витрати у сумі 321,90 грн., та за послуги адвоката 400 грн. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_5 кожану картку.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшити розмір відшкодування майнової шкоди до 2 280,61 грн., виключивши суму в розмірі 300грн., які добровільно були сплачені відповідачем, суму 986,34грн. на придбання медичного препарату Гліатилін-400, суму 71,50грн. за проходження СМЕ, та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваній частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог ст.ст.212-215 ЦПК України, з належною оцінкою наданих сторонами доказів, з виконанням вимог цивільного судочинства. В оскаржуваній частині справу вирішено згідно з законом, вирішено питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги про відшкодування моральної шкоди та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин в частині позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, правильно застосовано правові норми до цих правовідносин.

Розглядаючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_7 в результаті наїзду на неї автомобіля, яким керувала відповідач ОСОБА_5, суд правильно керувався ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2011 року, ОСОБА_5 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави. За фактом ДТП в порушенні кримінальної справи відмовлено, враховуючи те, що диспозиції ст.286 КК України в складі злочину передбачає наявність у потерпілого середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а ушкодження отримані ОСОБА_7 згідно правил судово-медичного визначення ступені тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цієї особою.

Судом встановлено, що 04.10.2011 року, ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки «Хюндай», д/н НОМЕР_2, на вул.Воз'єднання на перехресті з був.Шевченка в м.Запоріжжі, при виконанні маневру, при повороті ліворуч, не надала перевагу в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, і в результаті дорожньо-транспортної пригоди було скоєно наїзд на ОСОБА_7, яка отримала легкі тілесні ушкодження.

Таким чином в діях водія ОСОБА_5 вбачається порушення п.16.2 та п.18.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено, що на регульованих та нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку; водій транспортного засобу, який наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідності зупинитися, щоб надати дорогу пішоходам, для яких може бути здійснена перешкода або небезпека.

Згідно висновку спеціаліста Запорізького обласного бюро судово-медичних експертиз №2012 від 17.11.2011 року, потерпіла ОСОБА_7 в результаті ДТП отримала струс головного мозку, забій м'яких тканин потиличної області, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також забої м'яких тканин, садни обох ліктьових суглобів, забій м'яких тканин лівої гомілки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В період часу з 04.10.2011 року по 22.10.2011 року позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні в Запорізькій міській клінічній лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, що вбачається з виписного епікризу до історії хвороби №16053 та лікарняного №592314 серії АВА; а потім знаходилася на стаціонарному лікуванні з 23.10.2011 року по 31.10.2011 року, що підтверджується лікарняним №913090 серії АВА.

Зважаючи на характер отриманих потерпілою травм, тривалість лікування, висновок суду про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не звернув уваги на недоведеність доводів позивача щодо характеру її моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я безпідставні, оскільки судом враховані роз'яснення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:… у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Висновок суду щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам ст.23 ЦК України і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність його не спростовують.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок наїзду на нього автомобіля під керуванням відповідача на пішохідному переході при зазначеній ДТП, відповідно до ст.1187 ЦК України підлягає відшкодуванню в повному об'ємі.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди суд виходив із того, що позивач суду надала відповідні докази в підтвердження витрат на лікування одержаних травм, які не були відшкодовані відповідачем в добровільному порядку.

Безпідставними є доводи апелянта щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження причинного зв'язку між завданою шкодою та витратами на лікування, так як необхідність лікування позивача обумовлена отриманими нею ушкодженнями та відповідними призначеннями лікарів, в тому числі придбання медичного препарату Гліатилін-400, що підтверджено медичними документами, квитанціями на придбання ліків, виписним епікризом, медичною карткою, рецептами з виписуванням лікарських засобів і виробів медичного призначення, що підлягають предметно-кількісному обліку, які в процесі судового розгляду не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України (а.с.17-18, 51-56).

Розмір завданої матеріальної шкоди, підтвердженої наданими доказами, складається із витрат на лікування і придбання ліків в сумі 1 663,36грн., за проходження СМЕ -71,50грн., 403,59грн. втраченого заробітку та 1 500грн. за пошкоджену куртку, а всього на суму 3 638,45грн., що підтверджується квитанціями, чеками та довідками.

Судом першої інстанції правильно не враховано суму в розмірі 300грн., які нібито були передані відповідачем в рахунок відшкодування матеріальної шкоди позивачу, та доводи апеляції в цій частині суперечать вимогам процесуального закону, оскільки пояснення відповідача не є доказом у справі, оскільки вона не була допитана як свідок в порядку ст.184 ЦПК України.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.184 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180-182 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.ст.213, 214 ЦПК України, взявши до уваги встановлені обставини справи і надані докази, надавши їм належної оцінки, здійснив правильні висновки і постановив законне та обґрунтоване рішення.

Визначаючи розмір як майнової, так і моральної шкоди судом в повній мірі враховані встановлені обставини справи, надані сторонами докази, вину відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, принцип розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 -відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2012 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.




Головуючий:



Судді:











Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація