Справа № 2-а-2216/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі Кобкі Т.В.

з участю позивача ОСОБА_1 її представників ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,представника відповідача Петрової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання нечинним наказу про звільнення з посади державного службовця,поновлення на посаді,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

Встановив:

08 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради про о визнання нечинним наказу про звільнення з посади державного службовця,поновлення на посаді,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,посилаючись на те,що вона працювала у методичному кабінеті відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради з 15 грудня 1989 року,з 02 вересня 1998 року була призначена на посаду заступника завідуючого міського відділу освіти.26 травня 2000 року була призначена в апарат управління міськво,їй було присвоєно 10 ранг в межах 5 категорії державного службовця.

14 жовтня 2011 року її звільнили з роботи у зв»язку із досягненням особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування,ст..18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Вважає звільнення незаконним,оскільки згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Вона 1956 року народження і на момент її звільнення їй виповнилось тільки 55 років,тобто граничний вік її перебування на службі в органах місцевого самоврядування ще не настав і у відповідача не було жодних підстав застосовувати цю норму закону,а її звільнили саме з цього приводу.

Крім того всупереч вимогам ч.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»вона як депутат місцевої ради може бути звільнена з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади за умови письмового повідомлення власником або уповноваженим ним органом не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду,що порушило її трудові права як депутата місцевої ради.

Крім того її звільнено з роботи 14 жовтня 2011 року незважаючи на те,що нею 14 жовтня 2011 року було надана відповідачу заява про надання їй чергової відпустки з 14 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року включно,та 14 жовтня 2011 року надана заява про звільнення її з 01 листопада 2011 року у зв»язку з виходом на пенсію за віком,але відповідачем жодна із зазначених заяв не була врахована при її звільненні.До того ж вона була звільнена в день подання нею зазначених заяв,про що немає посилань у наказі про її звільнення,що є порушенням ст..3 Закону України «Про відпустки»де зазначено,що за бажанням працівника у разу його звільнення крім звільнення за порушення трудової дисципліни/ йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням,датою звільнення є останній день відпустки,але відповідач ніяк не відреагував на її заяви і,не надавши їй відпустки,звільнив її саме в той день,коли вона повинна була бути у законній відпустці.

Позивачка вважає,що вона звільнена відповідачем без законної підстави,тому повинна бути поновлена на попередній роботі та їй повинні сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2011 року по день постановлення рішення суду про поновлення її на роботі,а також відшкодовано спричинену їй у зв»язку з порушенням її трудових прав при звільненні моральну шкоду від отриманих нею душевних страждань та погіршення стану її здоров»я, яку вона оцінює в розмірі 30000гривень.

З врахуванням викладеного позивачка просила суд скасувати наказ від 14.10.2011 року № 116-к про її звільнення,поновити її на посаді заступника начальника міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради,стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного проглу з 17.10.2011 року до дня проголошення рішення суду про поновлення її на роботі,стягнути на її користь витрати на юридичну допомогу у складанні позовної заяви та представництва її інтересів у суді,стягнути на її користь відповідача моральну шкоду у розмірі 30000гривень,допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати,але не більше ,ніж за одтин місяць,зобов»язати начальника відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради Петрову Н.П. відшкодувати шкоду,заподіяну міському відділу освіти у зв»язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги та додали нові обставини позовних вимог ,зокрема вважають,що наказ № 116-к від 14 жовтня 2001 року про її звільнення є незаконним та підлягає скасуванню,оскільки його підставою є неналежно оформлена та немотивована відмова міського голови м.Першотравенська від 31 травня 23011 року на заяву позивачки від 17 травня 2011 року в продовженні терміну перебування її на службі в органу місцевого самоврядування,оскільки така відмова повинна була бути надана у формі розпорядження міського голови з мотивуванням такої відмови,оскільки вона тривалий час добросовісно працювала у міському відділу освіти,свою заяву з проханням продовжити термін перебування на посаді належним чином мотивувала,а отримала на це лист міського голови з повідомленням про відмову у продовженні такого терміну за недоцільністю.Позивачка та її представники вважають таку відмову нікчемною та такою що не має юридичного значення.Також вони вважають ,що наказ по відділу освіти № 124 від 01 червня 2001 року про припинення ОСОБА_1 як заступнику начальника міського відділу освіти служби в органах місцевого самоврядування 01 червня 2001 року та про звільнення її після виходу з листка тимчасової непрацездатності та використання перерваною хворобою щорічної основної відпустки,та незарахуванням стажу перебування на лікарняному після досягнення граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби ,а зарахуванням його до загального трудового стажу,який долучений відповідачем до наданих ними заперечень у справі,вважають також нікчемним,оскільки законом не передбачено припинення трудового договору без звільнення,також зазначений наказ про припинення державної служби ОСОБА_1 під умовою згідно п.2 наказу,що також законом не передбачено.

Оскільки наказ від 14 жовтня 2011 року № 116-к має підставою відмову міського голови ,яка є нікчемною ,а виданий на підставі наказу №124 від ІНФОРМАЦІЯ_3,який є також незаконним,нікчемим,вважають звільнення позивачки з посади незаконним і просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у справі відділ освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради позов не визнав повністю,надав суду заперечення,які підтримала в суді їх представник,посилаючись на те,що позивачці ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 55 років,а згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування на ІНФОРМАЦІЯ_3 для жінок становив 55 років, а зміни граничного віку перебування жінок на службі в органах місцевого самоврядування до 60 років ч.1 ст.18 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» набрали чинності з 01 жовтня 2011 року,тому вони не поширюються на позивачку.

17 травня 2011 року ОСОБА_1 перебуваючи в щорічній основній відпустці з 03 .05.2011 року по 30.05.2011 року як посадова особа місцевого самоврядування звернулася до міського голови з проханням про продовження терміну служби в органах місцевого самоврядування на 1 рік,а з 18 травня 2011 року їй було відкрито листок непрацездатності в зв»язку з хворобою.

Міський голова Копитов О.А. у своєму листі від 31.05.2011 року за № 3445/21 відмовив ОСОБА_1 в продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування,що в сукупності з зазначеними нормами чинного законодавства є підставою для її звільнення з посади з ІНФОРМАЦІЯ_3.

Враховуючи те,що згідно із ч.4 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності /крім звільнення за п.5 цієї статті/а також у період перебування працівника відпустці,ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ст..18 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», відмови міського голови на прохання ОСОБА_1 про продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування після досягнення граничного віку 55 років від 31.05.2011 року № 3442 /21 був виданий наказ № 124 по відділу освіти від ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1.»у зв»язку з досягненням нею 01червня 2011 року граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування 55 років,яким була припинена служба в органах місцевого самоврядування з ІНФОРМАЦІЯ_3 заступнику начальника міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенскьої міської ради ОСОБА_1.В наказі зазначено про те,що трудові відносини з ОСОБА_1 будуть припинені в перший день її виходу на роботу після закриття листка непрацездатності та використання перерваною хворобою чергової відпустки,час тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці після досягнення граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби не зараховується ,а зараховується до загального трудового стажу,що підтверджено на їх запити Управлінням державної служби головного управління державної служби України в Дніпропетровській області.

20 липня 2011 року ОСОБА_1 було продовжено перервану хворобою чергову відпустку ОСОБА_1 наказом № 28В .

14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 надала у відділ освіти листок непрацездатності,заяву про надання їй відпустки з 14 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року з виплатою матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу,заяву про звільнення у зв»язку з виходом на пенсію за віком з 01 .11.2011 року з виплатою грошової допомоги в розмірі 10-ти посадових окладів,а також довідку з Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську від 21 .09.2011 року № 3856 про те,що 02 .06.2011 року ОСОБА_1.призначена пенсія як державному службовцю.

В зв»язку з закінченням терміну тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 14 жовтня 2011 року було видано наказ міськвно за № 116-к «про звільнення ОСОБА_1.»та наказ № 185 «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1.».

Вважають ,що ними при звільненні ОСОБА_1 не порушено вимог ч.3 ст.33 Закон України «Про статус депутатів місцевих рад»де зазначено,що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади в порядку встановленому законом,Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду, оскільки в даному випадку посилання відповідача не може бути прийняте до уваги враховуючи особливий порядок звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування при з досягненні граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування,який визначений ст..18-20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»незалежно від статусу депутата місцевої ради.

При наданні правової оцінки законності звільнення ОСОБА_1. слід враховувати обов»язковість розірвання трудових відносин саме за вимогами чинного законодавства незалежно від волі/ініціативи/ роботодавця чи особи,яка підлягає звільненню в зв»язку з досягненням граничного віку перебування на державнй службі і за відсутності згоди уповноваженого органу чи уповноваженої особи на продовження терміну перебування на службі в органі місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Причина в тому,що наступила відповідна подія-граничний вік перебування посадової особи в органах місцевого самоврядування,цій події повинні підкоритися обидві сторони трудових відносин,оскільки до цього зобов»язує Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

З урахуванням викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін,свілків,дослідивши матеріали суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Поясненнями сторін та матеріалами справи встановлено,що ОСОБА_1 перебувала на публічній службі у відділі освіти виконкому Першотравенської міської ради з 15 грудня 1989 року у методичному кабінеті відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради,з 02 вересня 1998 року була призначена на посаду заступника завідуючого відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради,26 травня 2000 року була призначена в апарат управління відділу освіти та їй було призначено 10 ранг в межах 5 категорії державного службовця.ОСОБА_1. була державним службовцем та посадовою особою органу місцевого самоврядування.

17 травня 2011 року ОСОБА_1 перебуваючи в щорічній основній відпустці з 03 .05.2011 року по 30.05.2011 року як посадова особа місцевого самоврядування звернулася до міського голови міста Першотравенська з проханням про продовження терміну служби в органах місцевого самоврядування на 1 рік,а з 18 травня 2011 року їй було відкрито листок непрацездатності в зв»язку з хворобою.

Міський голова Копитов О.А. у своєму листі від 31.05.2011 року за № 3445/21 відмовив ОСОБА_1 в продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 і їй ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 55 років.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»з 02 .06.2011 року.

/а.с._______/.

ОСОБА_1 згідно листків непрацездатності хворіла з 18 травня 2011 року по 13 жовтня 2011 року включно,а наказом № 28-В від 20 липня 2011 року їй було продовжено щорічну основну відпустку з 20.07.2011 року по 31.07.2011 року тривалістю 12 календарних днів.

/а.с.____________/.

Згідно ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»в редакції на ІНФОРМАЦІЯ_3,тобто на момент виповнення позивачці 55 років, граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 55 років для жінок.Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування,які обираються на відповідні посади.

Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено,але не більш як на 5 років за рішенням сільського,селищного,міського голови,голови районної,районної в місті,обласної ради.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст.18 зазначеного Закону термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено ,але не більш як на 5 років за рішенням міського голови,тобто продовження зазначеного терміну можливе за рішенням міського голови,але зі змісту зазначеної вимоги закону не вбачається необхідність прийняття міським головою рішення /розпорядження/про відмову у такому продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування,про що свідчать надані позивачкою та її представником розпорядження міського голови відносно інших посадових осіб про проводження терміну служби,але не відмову в продовженні терміну.

Тому суд вважає посилання позивачки та її представників на нікчемність відмови міського голови в листі на ім»я позивачки від 31 травня 2011 року за № 3445/21 у продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування необґрунтованими,оскільки положення законів про нікчемність правочину згідно норм цивільного законодавства не може бути застосовано на трудові відносини позивачки з приводу проходження нею служби в органах місцевого самоврядування ,а також тому,що ,як зазначено вище судом , частиною другою ст.18 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» не встановлено необхідності прийняття розпорядження міського голови про відмову в продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Крім того,як вбачається зі змісту ч.2 ст.18 Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на роботодавця не покладено обов»язок звернення до міського голови з заявою чи клопотанням про продовження терміну перебування посадової особи органу місцевого самоврядування на службі в органах місцевого самоврядування та забезпечення роботодавцем наявності рішення про продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування конкретної посадової особи на момент досягнення нею граничного віку перебування на такій службі..Зазначений закон не виключає можливості такого їх звернення,якою роботодавець може скористатися чи не скористатися.

Зі змісту зазначеної ч.2 ст.18 зазначеного Закону виходить,що з такою заявою про продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування має право звернутися до міського голови заінтересована в продовженні терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування посадова особа органу місцевого самоврядування і ,в разі прийняття позитивного для неї рішення про продовження терміну перебування нею на службі в органах місцевого самоврядування у зв»язку з досягненням нею граничного віку перебування на такій службі ,надати це рішення/ розпорядження/роботодавцю на момент досягненню нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування для продовження такої служби.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 17 травня 2011 року скористалася таким правом,надала міському голові заяву про продовження терміну перебування її на службі в органах місцевого самоврядування на 1 рік,але отримала негативну відповідь від міського голови у листі від 31 травня 2011 року №3445/21,тобто ОСОБА_1 на ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент досягнення нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування 55 років не надала роботодавцю-відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради розпорядження міського голови про продовження їй терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно ст..20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»в редакції на ІНФОРМАЦІЯ_3,тобто на момент виповнення позивачці 55 років, крім загальних підстав,передбачених Кодексом законів про працю України,служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку ,визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,цим та іншими законами України,а також у разі:

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування/стаття 18 цього Закону/.

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку,визначеному законом.

Відповідно до вимог зазначених законів відповідачем обґрунтовано

наказом № 124 від ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про припинення служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1.» у зв»язку з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 граничного віку 55 років,на підставі статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»,відмови міського голови про продовження терміну перебування на державній службі після досягнення граничного віку/55 років/ від 31 травня 2011 року № 3445/21,та у зв»язку з ненаданням позивачкою рішення міського голови про продовження їй терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування на ІНФОРМАЦІЯ_3,

припинено ОСОБА_1 ,заступнику начальника міського відділу освіти,службу в органах місцевого самоврядування ІНФОРМАЦІЯ_3 з зазначенням у пункті другому наказу про звільнення ОСОБА_1 після виходу з листка тимчасової непрацездатності та використання перерваною хворобою щорічної основної відпустки,з незарахуванням стажу перебування на лікарняному після досягнення граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби та зарахуванням його до загального трудового стажу.

Згідно частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності,а також перебування працівника у відпустці.Це правило не поширюється на випадок ліквідації підприємства,установи,організації.

Вказане свідчить про те,що чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та у період відпустки з інших підстав.

Зокрема,в статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»вказано,що крім загальних підстав ,передбачених Кодексів законів про працю України,служба в органах місцевого самоврядування припиняється у разі досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування/стаття 18 цього Закону/.

Таким чином,відпустку слід надавати до досягнення посадовою особою органу місцевого самоврядування граничного віку та з виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Якщо ж відпустка буде надана за межами дати досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування,то у такому випадку стаж служби в органах місцевого самоврядування має обчислюватися до дати настання граничного віку,а увесь інший період роботи зараховується лише до загального трудового страхового стажу/.

Крім того,згідно ст..2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування»від 11.01.2011 року № 2213-111 допомога по тимчасовій непрацездатності,внаслідок захворювання ,не пов»язаного з нещасним випадком на виробництві виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією /МСЕК/інвалідності,незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності ,в порядку та розмірах,установлених законом.

Вказане свідчить про те,що припинення служби посадової особи місцевого самоврядування у зв»язку з досягненням нею граничного віку перебування на цій посаді,а також її звільнення,можливе у період тимчасової непрацездатності зазначеної посадової особи,при цьому зазначеному працівникові повинні бути оплачені всі листки непрацездатності,видані за страховим випадком,який настав у період роботи,з незарахуванням часу перебування зазначеної посадової особи на лікарняному після досягнення граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби ,а зарахуванням зазначеного часу перебування посадової особи місцевого самоврядування на лікарняному після досягнення нею граничного віку проходження служби в органі місцевого самоврядування до загального трудового стажу.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивачки на порушення її прав як депутата Першотравенської міської ради при припиненні її служби в органах місцевого самоврядування та звільненні з посади,оскільки згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади,виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку,встановленому законом.Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж з 15 днів відповідну місцеву раду.

.Тобто зазначена гарантія депутатської діяльності передбачена законом при звільненні працівника,який є депутатом місцевої ради,лише з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Оскільки як зазначено вище ОСОБА_1 припинено службу в органі місцевого самоврядування ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв»язку з досягненням нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування,тобто не з ініціативи власника або уповноваженого органу,а на підставі вимог ст..ст.18 та 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»,які є обов»язковими для виконання як роботодавцем так і працівником,тому зазначена гарантія депутатської діяльності ОСОБА_1 на припинення її служби в органі місцевого самоврядування у зв»язу з досягненням нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування не поширюється.

Аналізуючи зазначені вимоги закону суд вважає,що останнім днем служби ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування-міському відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради на посаді заступника начальника відділу освіти є ІНФОРМАЦІЯ_3,тобто день досягнення нею граничного 55-річного віку для жінки перебування на службі в органах місцевого самоврядування,законом передбачено можливість припинення ІНФОРМАЦІЯ_3 служби ОСОБА_1 як посадової особи органу місцевого самоврядування у зв»язку з досягненням нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та можливість її звільнення за зазначеною підставою в період її тимчасової непрацездатності,тому суд вважає,що наказ № 124 від ІНФОРМАЦІЯ_3 відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради про припинення служби ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування зі звільненням її після припинення тимчасової непрацездатності та використання перерваною хворобою щорічної основної відпустки з незарахуванням стажу перебування на лікарняному після досягнення нею граничного віку проходження служби в органах місяцевого самоврядування до стажу державної служби,а з зарахуванням його до загального трудового стажу та наказ № 116-к від 14 жовтня 2011 року по відділу освіти про звільнення ОСОБА_1 ,заступника начальника міського відділу освіти 14 жовтня 2011 року у зв»язку із досягненням посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування,ст..18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не суперечать вимогам вищезазначених нормативних актів,

З врахуванням викладеного суд не вбачає порушень відповідачем прав та інтересів позивачки при припиненні її публічної служби в органі місцевого самоврядування,тому у задоволенні її позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. ст. 2,4,6,8,9,69,94,100,102,104,159,160,163 КАС України суд,-

Постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради про скасування наказу № 116-к від 14 жовтня 2011 року про її звільнення,поновлення її на посаді заступника начальника відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,витрат на юридичну допомогу, моральної шкоди та зобов»язання начальника відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради Петрову Н.П. відшкодувати шкоду ,заподіяну міському відділу освіти у зв»язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу -відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу.а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб»екта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»ектом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Г. М. Бондарьова