Справа № 22ц-466/2012 Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Категорія 30 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Мироненко І.П., Сорока Г.П.

при секретарі : Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 20 лютого 2010 року біля 07-00 години ранку відповідач, керуючи автомобілем Форд-Мондео, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, та рухаючись на автодорозі с.Хлібодарівка - с. Златоустівка, Волноваського району Донецької області порушив вимоги правил дорожнього руху, виїхав на його зустрічну смугу руху, що привело до дорожньо-транспортної пригоди та зіткненню з його автомобілем ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, який він зупинив на обочині. Просив стягнути з відповідача у відшкодування шкоди, яку заподіяно внаслідок отримання автомобілем технічних ушкоджень, а ним тілесних ушкоджень здоров»ю, а саме: матеріальної в розмірі 8143,62 грн., моральної в розмірі 2000 грн., та понесені судові витрати.

У січні 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4, звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15450 грн., яку спричинено внаслідок цієї ж дорожньої транспортної пригоди. Зазначали, що автомобіль під керуванням ОСОБА_5 рухався зі швидкістю 40 км/год., була ожеледиця, коли побачив на своєму шляху льодову глибу технічної можливості зупинити автомобіль не мав, наїхав на неї, внаслідок чого автомобіль виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем ОСОБА_1 та отримав технічні ушкодження.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1, про стягнення матеріальної шкоди відмовлено за необґрунтованістю заявлених вимог.

В апеляційній скарзі позивач за основним позовом ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та положенням матеріального і процесуального закону.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника, адвоката ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2, його представника, адвоката ОСОБА_7, які просили апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу, суд виходив з того, що оскільки і водій ОСОБА_1, і водій ОСОБА_2 з технічної точки зору не мали можливості уникнути зіткнення, а автомобіль під керуванням відповідача після наїзду на льодову глибу і виїзду на полосу зустрічного руху знаходився в аварійній ситуації, підстав для задоволення обох позовів не має.

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає положенням закону та обставинам справи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається із протоколу про адмінправопорушення №493193 серії АН, складеного 8 травня 2010 року, 20 лютого 2010 року в світлий час доби, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Форд-Мондео, та рухаючись на автодорозі с.Хлібодарівка - с. Златоустівка, Волноваського району при появі перешкоди для руху своєчасно не зупинив автомобіль, що привело до виїзду на смугу зустрічного руху та зіткненню з автомобілем ВАЗ 2107 під керуванням ОСОБА_1, чим допустив порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.(а.с.3)

Постановою Відділення ДАІ з ОАТ Волноваського району Донецької області від 2.04.2010 року у порушення кримінальної справи за ознаками ст.286 КК по факту отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді ушибу грудної клітки відмовлено, оскільки степеню важкості цих тілесних ушкоджень не визначено. В ході перевірки встановлено, що причиною зіткнення автомобілів стало порушення водієм ОСОБА_2 п.10.1 Правил дорожнього руху.(а.с.74)

Протокол щодо наявності правопорушення в діях водія ОСОБА_1 не складався.

Факт порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху останнім не спростовано, належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не надано як суду першої інстанції так і апеляційному суду.

Як вбачається із протоколу огляду міста дорожньо-транспортної пригоди та складеної до неї працівниками ДАЇ схеми ДТП з участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, із залученням фотографій, транспортні засоби рухалися назустріч один одному на дорозі зі сніговим накатом та мокрим покриттям, шириною проїзної частини 4,3 метра. Зіткнення автомобілів сталося на обочині полоси руху автомобіля ВАЗ 2107. Перед зіткненням автомобілі не гальмували, наявність на дорозі льодової глиби не зафіксовано. (а.с.67, 77-78)

Позивачем ОСОБА_1 факт наявності на дорозі льодової глиби не визнається.

Із його пояснень також вбачається, що побачивши зустрічний транспорт та звуження дороги у зв»язку із сніговим накатом, що унеможливлювало роз»їзд в тунелі двох автомобілів, він прийняв, як того дозволяли погодні умови, вправо та зупинив керований автомобіль. Ці пояснення відповідають протоколу огляду міста дорожньо-транспортної пригоди, схеми ДТП, підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_8 та не спростовані відповідачем ОСОБА_2

Тому, посилання ОСОБА_2 на те, що він ніби то за наявності на дорозі льодової глиби та наїзду на неї продовжив рух у стані аварійної ситуації з виїздом на полосу зустрічного руху і не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107, є неспроможними, такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають Правилам дорожнього руху.

Більш того, із пояснень відповідача ОСОБА_2 в апеляційному суді вбачається, що у разі відсутності на дорозі льодової глиби, роз»їзд автомобілів, які рухались у зустрічному напрямку, був би неможливим із-за снігового накату та звуження дороги в місці зіткнення автомобілів.

З урахуванням наведеного висновки спеціаліста авто-техніка №121 від 11.03.2010 року, який зроблений на підставі невірно наданих інспектором ДАІ вихідних даних ДТП не може бути доказом невинності водія ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.95зв.)

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів вважає, що саме невиконання водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, який не врахувавши погодні умови та не переконавшись у безпечності продовження руху, не прийнявши заходи для зменшення швидкості руху до самої зупинки транспортного засобу створив небезпеку для інших учасників руху, що знаходиться у причинному зв"язку з наслідками дорожньо- транспортної пригоди та спростовує висновки суду щодо необґрунтованості заявлених вимог водієм ОСОБА_1

Колегія суддів вважає встановленим, що у разі виконання вимог пунктів 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Тому оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

За висновками експертно - автотоварознавчого дослідження від 13.04.2010 року № 585, вартість матеріальної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобілю ВАЗ 2107 складає 8143,62 грн., яка за відсутністю його вини у скоєнні ДТП підлягає відшкодуванню у повному розмірі. ( а.с.4-20)

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав моральних страждань, пов»язаних із пошкодженням автомобілю та спричиненню тілесних ушкоджень, ступень яких колегія суддів враховує при визначені розміру відшкодування моральної шкоди та вважає можливим стягнути на користь позивача 1000 гривень, частково задовольнивши його вимоги.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати, пов»язані з оплатою судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи як у суді першої інстанції (98.50+120), так і з подачею апеляційної скарги (160.95 коп.), а також витрати на проведення експертно - автотоварознавчого дослідження, що складають 400 грн., а усього 779 грн.45 коп.

З урахуванням зазначеного,

Керуючись ст. ст.303, 307, 309,314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову скасувати.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди вісім тисяч сорок три гривні 62 коп., моральної шкоди тисячу гривень та судових витрат сімсот сімдесят дев»ять грн.45 коп.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді