Судове рішення #23013010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/838/2012Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.


РІШЕННЯ


"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.

СуддівРедько Г.В ., Полянської В.О.

При секретаріРемез Т.В.


розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, вихідної допомоги, визнання формулювання причин звільнення такими, що не відповідають законодавству, зміну формулювання причин звільнення, зобов'язання повернути трудову книжку , за зустрічним позовом ТОВ «Електрокар» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди , за апеляційною скаргою ТОВ «Електрокар» на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року, -


В С Т А Н О В И Л А :


У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суді з позовом до ТОВ «Електрокар» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, вихідної допомоги, визнання формулювання причин звільнення такими, що не відповідають законодавству, зміну формулювання причин звільнення, зобов'язання повернути трудову книжку.

Надалі позовні вимоги неодноразово уточнювались, остаточно ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 17.03.2010 року по 20.08.2010 року в сумі 25760 грв., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2010 року по 09.06.2011 року в сумі 48182 грв., у відшкодування моральної шкоди 5000 грв., вихідну допомогу в розмірі 3-місячного середнього заробітку - 15000 грв., а в цілому 93942 грв. Також просив змінити формулювання причини звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України ( звільнення за прогул) на ч.3 ст.38 КЗпП України. (звільнення в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю), та змінити дату звільнення на дату прийняття судового рішення за вказаним позовом (а.с.1,73,78,135)

Позовні вимоги мотивовані тим, що в Інтернеті він побачив оголошення про наявність вакансії водія в ТОВ «Електрокар» із заробітною платою 5000 грв. в місяць. На підставі вказаного оголошення, 17.03.2010 року між ним та директором ТОВ «Електрокар» був укладений трудовий договір, відповідно до якого він прийняв на себе обов'язки водія-експедитора , з оплатою праці на період простою та ремонту автотранспорту в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Позивач вказує, що в порушення вимог ст.32-34 КЗпП України протягом з 28.03.10 року по 26.06.2010 року він виконував роботу не обумовлену трудовим договором, а саме займався ремонтними роботами на території підприємства.

У вказаний період йому не нараховувалась заробітна плата водія і не перераховувались страхові внески в пенсійний фонд, що позивач вважає порушенням своїх трудових прав.

Надалі, на несправному транспортному засобі він був направлений в рейс по території України. Про несправність транспортного засобу він попереджав керівництво Товариства, однак його попередження не були враховані, що привело до поломки автомобіля в районі смт.Помічна Кіровоградської області. 17.08.2010 року автомобіль був переданий ним за актом та описом головному механіку ТОВ «Електрокар», а поштою було направлено заяву на ім'я директора Товариства про розірвання трудового договору з 20.08.2010 року. Однак, після 20.08.2010 року директор Товариства відмовився видати йому трудову книжку і провести остаточний розрахунок, з виплатою заборгованості по заробітній платі.

За відсутністю трудової книжки він не може працевлаштуватись і забезпечувати нормальне існування своєї дружині та дітям віком 1999 та 2003 року народження, що спричиняє йому душевний біль та моральні страждання, які позивач оцінює в 5000 грв.

Розрахунок заборгованості по заробітній платі позивачем проведений також із заробітної плати водія 5000 грв.

У червні 2011 року з зустрічного позову ТОВ «Електрокар» позивачу стало відомо про те, що наказом №48 від 23.08.2010 року він звільнений з 23.08.2010 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України , за прогули.

Вказаний наказ позивач вважає незаконним, прогулів він не здійснював, а ще 17.08.2010 року звернувся з заявою про звільнення його з роботи на підставі того, що Товариством порушувалось законодавство про працю, оскільки за період з березня по серпень 2010 року заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась, що є порушенням вимог ст.94,115 КЗпП України. Вважає, що в зв'язку з тим, що відповідачем порушувались норми трудового законодавства, він мав право розірвати трудовий договір в обумовлений ним строк.

На підставі наведеного,просив змінити формулювання причини звільнення з роботи з п.4 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням,в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Вважає, що за вказаною нормою закону йому підлягає до виплати вихідна допомога в розмірі 3-х середньомісячних заробітків.

Крім того. просив змінити дату звільнення з роботи, зазначивши її датою ухвалення судового рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду АРК від 21 листопада 2011 року позовні вимоги ТОВ «Електрокар» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, з рахунком індексу інфляції та 3% річних , спричиненої неналежним виконання посадових обов'язків, неповернення підзвітних сум , в розмірі 77008,60 грв були залишені без розгляду на підставі ч.3 ст.169 ЦПК України в зв'язку з повторною неявкою позивачів у судове засідання. .( а.с.34,68-69)

Рішенням Ленінського районного суду АРК від 21.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково.

Визнане формулювання причин звільнення ОСОБА_6, зазначене в наказі №48 від 23.08.2010 року, таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_6 з посади водія -експедитора ТОВ «Електрокар» і зазначено, що його звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 20 серпня 2011 року .

Стягнуто з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за період з 17.03.2010 року по 20 серпня 2010 року в сумі 25760 грв.

Стягнуто з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.10 року по 09.07.11 року в сумі 48256 грв.

Стягнуто з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 2500 грв.

Стягнуто з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 вихідну допомогу в розмірі 3-місячного середнього заробітку в сумі 15000 грв.

Зобов'язано ТОВ «Електрокар» видати ОСОБА_6 трудову книжку.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5000 грв.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду,ТОВ «Електрокар» принесло апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі.

Апелянт вважає, що суд неправомірно розглянув справу у їх відсутності, оскільки директор Товариства не з'явився за викликом суду 08.11.11 року та 21.11.11 року з поважних причин.

На думку апелянта суд також не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 порушені строки звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки з наказом про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України він був ознайомлений 03.11.2010 року, проте з позовом до суду звернувся лише в лютому 2011 року.

Апелянт також вважає,що ОСОБА_6 був правомірно звільнений за прогул, оскільки з 14.08.2010 року не займався ремонтом пошкодженого ним автомобіля на СТО смт.Помічна, а виїхав в невідомому напрямку. Проте, на думку апелянта, саме в смт.Помічна на час ремонту автомобіля було його місце роботи.

Крім того, апелянт вказує на те, що заяви ОСОБА_6 про звільнення за власним бажанням з 20.08.2010 року вони не отримували, а копія його заяви, нібито відправлена з поштового відділення смт.Помічна 19.08.2010 року, не містить відомостей про те, що він розриває трудові відносини в зв'язку з тим, що ТОВ «Електрокар» порушує законодавство про працю.

Апелянт вважає помилковим і висновок суду про те, що заробітна плата ОСОБА_6 була встановлена в розмірі 5000 грв. в місяць, оскільки відповідно до наказу №24 від 16.03.2010 року він був прийнятий на роботу водієм -експедитором із відрядною системою оплати праці. Спосіб нарахування заробітної плати за відрядною системою оплати праці в ТОВ «Електрокар» був встановлений наказом №17 від 19.01.2010 року. При належному виконання посадових обов'язків заробітна плата ОСОБА_6 мала дорівнювати 5000 грв., однак необхідних відомостей , передбачених наказом №17 від 19.01.2010 року, для проведення розрахунку заробітної плати ОСОБА_6 надано не було. Тобто, вказаний розмір щомісячної заробітної плати ОСОБА_6 є припущенням.

Апелянт посилається і на те, що під час відрядження ОСОБА_6 отримав з Товариства під звіт 8990 грв., однак звіту про використання вказаних коштів підприємству не надав, що, на думку апелянта, виключає можливість стягнення з ТОВ «Електрокар» будь-яких сум заборгованості з заробітної плати на його користь.

Не погоджується апелянт із висновком суду про те, що ТОВ «Електрокар» повинно повернути ОСОБА_6 трудову книжку, оскільки останнім не надано відомостей про те, що він надавав трудову книжку до відділу кадрів під час працевлаштування.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Електрокар» порушувалось законодавство про працю, заробітна плата ОСОБА_6 з часу прийняття на роботу в березні 2010 року не нараховувалась та не виплачувалась, що надавало йому підстави для розірвання трудового договору у визначений ним час за нормами ч.3 ст.38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3- місячного середнього заробітку.

Звільнення ОСОБА_6 з роботи з 23.08.2010 року за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України суд визнав неправомірним, оскільки останній залишив місце проведення ремонту автомобіля в смт.Помічна після передачі документації на автомобіль та самого автомобіля механіку ТОВ «Електрокар» та письмово повідомлення про розірвання трудового договору з 20.08.2010 року.

За такими обставинами, вимоги позивача про зміну формулювання причини звільнення та виплати вихідної допомоги суд визнав такими, що підлягають задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ТОВ «Електрокар» водієм-експедитором з 17.03.2010 року із відрядною системою оплати праці. ( а.с.56). Проте, сторонами не заперечувалось, що до обов'язків водія він приступив лише 27- 29 червня 2010 року. Відомостей про те, що до 27- 29.06.2010 року ОСОБА_6 нараховувалась і виплачувалась будь-яка заробітна плата матеріали справи не містять, проте, відповідачем не оскаржувався той факт, що ОСОБА_6 знаходився на робочому місці. При цьому ОСОБА_7 не заперечував тих обставин, що за його згодою у вказаний час він виконував деякі роботи, пов'язані з ремонтом автотранспорту Товариства.

Відомостей про те, що протягом з 29.06.2010 року по день звільнення 23.08.2010 року ОСОБА_6 нараховувалась загробна плата матеріали справи також не містять.

Посилання апелянта на те, що під час відрядження ОСОБА_6 отримав під звіт 8990 грв., про використання яких не надав звіту, не можуть бути підставою для відмови у нарахуванні заробітної плати, передбаченої ст.94 КЗпП України, порядок виплати якої передбачений ст.115 КЗпП України, що є обов'язковим для всіх підприємств, установ, об'єднань, тощо.

Ненадання звіту за використання підзвітних сум регулюються іншими нормами законодавства, а саме главою 1Х КЗпП України, якою передбачені умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Електрокар» мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_6 за період з 17.03.2010 року по день звільнення. яка підлягає стягненню з Товариства на його користь.

Обґрунтованими є і висновки суду про те, що з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст.116,117 КЗпП України.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом не є обґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів вважає, що з вимогами про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_6 звернувся у встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк із дня , коли він дізнався про наявність наказу №48 від 23.08.2010 року про його звільнення за нормами п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки відомостей про те, що ОСОБА_6 раніше був ознайомлений із вказаним наказом і отримав його копію матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що 03.11.2010 року ОСОБА_6 був на території ТОВ «Електрокар» і відмовився отримати обхідний лист, не можуть бути належним доказом, в розумінні положень ст.58,59 ЦПК України, ознайомлення його належним чином з наказом про звільнення за прогули та вручення копії вказаного наказу.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що середнемісячний заробіток ОСОБА_6 складав 5000 грв.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 був прийнятий на роботу із відрядною системою оплати праці, про що зазначено в наказі №24 від 16.03.2010 року та в контракті №18, укладеному між сторонами 17.03.2010 року ( а.с.56, 105-106). Посилання ОСОБА_6 на те, що контракт, який він підписував, містив відомості про щомісячну заробітну плату в розмірі 5000 грв. нічим не підтверджені і не можуть бути прийняти до уваги.

Відповідно до ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, компенсаційні та гарантійні виплати встановлюються підприємствами ,установами, організаціями самостійно у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій , передбачених законодавством.

Конкретні розміри тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок робітникам, а також надбавок , доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом

З матеріалів справи вбачається. що розрахунок оплати труда водіїв-експедиторів за відрядною системою оплати праці був встановлений наказом ТОВ «Електрокар» №17 від 19.01.2010 року і залежав від об'єму виконаної роботи за звітними документами, які надаються водіями. ( а.с.82)

Посилання суду на те, що розмір заробітної плати водія -експедитора в сумі 5000 грв. був вказаний в інформації сеті Інтернет та в заявки, яка була надана до центру зайнятості, не можуть бути визнані безсуперечним доказом того, що саме таку суму заробітної плати повинен був отримати ОСОБА_6, оскільки такі умови оплати праці не були зазначені в укладеному з ним трудовому договорі.

Судом безсуперечно встановлено, що 29.06.2010 року на автомобілі з причепом ІВЕКО державний номер 126 79 КО ОСОБА_6 був направлений у відрядження строком до 29.07.2010 року, що підтверджене подорожнім листом вантажного автомобіля та посвідченням про відрядження ( а.с.9,9зв)

Відомостей про те, що ОСОБА_6 надав звітні документи щодо роботи, виконаної у відрядженні, матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також вбачається. що у серпні 2010 року вказаний автомобіль вийшов з ладу і був переданий на ремонт ЧП Бондаренко в смт Помічна Кіровоградської області ( а.с.7-8).

Однак, колегія суддів вважає, що незважаючи на відсутність звітних документів від ОСОБА_6, ТОВ «Електрокар» повинно було нарахувати йому заробітну плату за відпрацьований час відповідно до вимог ст.95 КЗпП України. Вказаною нормою закону встановлено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці ( обсяг робіт). При цьому, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Як вбачається з довідки ТОВ «Електрокар» від 27.09.2011 року, заборгованості перед ОСОБА_6 про заробітній платі за станом на 26.09.2011 року вони не мають, проте відомостей про нарахування йому заробітної плати за відпрацьований час та виплату нарахованої заробітної плати, суду не надали.( а.с.110).

Оскільки матеріали справи не містять безсуперечних доказів про те, що заробітна плата ОСОБА_6 дорівнювала 5000 грв. щомісячно, а інших відомостей про його заробітну плату матеріали справи не містять, колегія суддів вважає за можливе провести розрахунок заборгованості ТОВ «Електрокар» щодо виплати йому заробітної плати за період з 17.03.2010 року по 20.08.2010 року виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що існував на час трудових відносин ОСОБА_6 із вказаним Товариством. Проведення розрахунку із мінімальної заробітної плати відповідає положенням ч.2 ст.116 КЗпП України. відповідно до якої у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в день звільнення виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», мінімальна заробітна плата з 17.03.2010 року по 01.07. 2010 року складала 884 грв., а з 01.07.2010 року - 888 грв.

За такими обставинами, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_6 за період з 17.03.2010 року по 20.08.2010 року складає :

884 грв. х 3 мес. + 36,08 грв. х 11 днів = 3048,88 грв.

888 грв. х 1 мес. +36,24 грв. х 15 днів =1431,60 грв., а разом 4480,48 грв.


Розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні колегія суддів вважає за можливе провести в межах позовних вимог, тобто за період з 21.08.2010 року по 09.07.2011 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що існувала на день звільнення ОСОБА_6 з роботи.

Тобто, розмір середньомісячного заробітку, що підляже стягненню з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 за затримку розрахунку при звільненні, складає

888 грв. х 10 мес + 36.24 грв. х 6 днів = 9097,44 грв.

Оскільки колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_6 з п.4 ст.40 КЗпП України ( за прогул) на ч.3 ст.38 КЗпП України ( за власним бажанням, в зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю), ОСОБА_6, на підставі ст.44 КЗпП України підлягає виплаті вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку, якій судом визнається в розмірі мінімальної заробітної плати на день звільнення і складає :

888 грв. х 3 місяці = 2664 грв.

З доводами апелянта про те, що суд неправомірно зобов'язав ТОВ «Електрокар» повернути ОСОБА_6 трудову книжку , оскільки останній її Товариству не передавав, не можна погодитись.

Відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП України. при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний передати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту, про стан здоров'я та інші документи. Тобто, укладення трудового договору без трудової книжки не допускається.

Як вбачається з наказів ТОВ «Електрокар» №24 від 16.03.2010 року та №48 від 23.08.2010 року, у трудову книжку ОСОБА_6 необхідно було внести відповідні записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи ( а.с.56,57)

За такими обставинами суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що трудова книжка ОСОБА_6 під час прийняття на роботу надавалась відповідальному працівнику і повинна бути повернена йому при звільненні.

Посилання апелянта про те, що трудова книжка ОСОБА_6 не зареєстрована у журналі реєстрації трудових книжок ТОВ «Електрокар» не можуть бути належним та допустимим доказом того, що трудова книжка ним не передавалась.( а.с.30)

Із змісту позовних вимог ОСОБА_6, його заяви від 17.08.2010 року, в якій містяться посилання на порушення ТОВ «Електрокар» вимог трудового законодавства (а.с.5-6), описової та мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, вбачається, що він просив звільнити його з 20.08.2010 року. Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення допущена помилка в даті звільнення ОСОБА_6 за нормами ч.3 ст.38 КЗпП України і зазначено про звільнення з 20 серпня 2011 року, в зв.язку з чим рішення суду у вказаній частині підлягає зміні.

Виходячи з фактичних обставин справи, рівня душевних страждань, спричинених ОСОБА_6 під час знаходження у трудових відносинах з ТОВ «Електрокар», принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_6, до 1000 грв.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню або зміні судом апеляційної інстанції, якщо недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині дати звільнення ОСОБА_6 з ТОВ «Електрокар» та розміру сум, які підлягають стягненню з ТОВ «Електрокар» на його користь , змінити.

Керуючись статтею 303, 308, пунктом 2 частини 1 статті 309, ст.. 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,


В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар» на рішення Ленінського районного суду АРК від 21.11.2011 року - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року - змінити.

В абзаці 3 резолютивної частини рішення Ленінського районного суду АРК зазначити, що ОСОБА_6 звільнено з посади водія -експедитора ТОВ «Електрокар» на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 20 серпня 2010 року .

Зменшити суму стягнення з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 заробітної плати за період з 17.03.2010 року по 20 серпня 2010 року до 4480,48 грв.

Зменшити суму стягнення з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.08.10 року по 09.07.11 року до 9097,44 грв .

Зменшити суму стягнення з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди до 1000 грв.

Зменшити стягнення з ТОВ «Електрокар» на користь ОСОБА_6 вихідної допомоги в розмірі 3-місячного середнього заробітку до 2664 грв.

Зменшити суму стягнення з ТОВ «Електрокар» на користь держави судового збору до 214 грв.60 коп.

В решті рішення Ленінського районного суду АРК від 21.11.2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.


Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська Г.В.Редько


  • Номер: 6/489/19/17
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-193/2011
  • Суд: Ленінський районний суд м. Миколаєва
  • Суддя: Моісеєнко Т. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2016
  • Дата етапу: 09.02.2017
  • Номер:
  • Опис: про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-193/2011
  • Суд: Буський районний суд Львівської області
  • Суддя: Моісеєнко Т. І.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.12.2010
  • Дата етапу: 04.03.2011
  • Номер:
  • Опис: про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-193/2011
  • Суд: Перемишлянський районний суд Львівської області
  • Суддя: Моісеєнко Т. І.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.01.2011
  • Дата етапу: 04.03.2011
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація