Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3123/12 Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков .М.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. Дзярука М.П. Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Запорізького національного технічного університету про поновлення строку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Запорізького національного технічного університету та просила визнати поважною причину пропуску звернення до суду, поновити цей строк і стягнути середній заробіток за час затримки виплати витрат на відрядження по день фактичного розрахунку за 205 днів в сумі 16 783,35грн.
В позові зазначала, що з 01.06.2006 року вона працювала в Токмацькому механічному технікумі Запорізького національного технічного університету на посаді головного бухгалтера.
Наказом № 16-К від 14.02.2011 року вона була звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України. В порушення вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні їй не були виплачені всі суми, що належали за час роботи у технікумі, а саме, не була виплачена заборгованість витрат, понесених у зв'язку з відрядженнями в сумі 1 537,63грн.
У зв'язку з чим, 12.04.2011 року вона звернулася до суду з позовом до Токмацького механічного технікуму про стягнення цих витрат та середнього заробітку за час затримки, але рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11.10.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.12.2011 року, в задоволені позову було відмовлено з тих підстав, що вона звернулася до не належного відповідача та відмовилася від його заміни належним відповідачем, або залучення в якості співвідповідача Запорізького національного технічного університету, структурним підрозділом якого є Токмацький механічний технікум.
У вересні 2011 року їй була виплачена заборгованість, проте не було виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 березня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку, суд виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, причини пропуску цього строку не є поважними, крім цього, витрати на відрядження не відносяться до фонду заробітної плати, а отже звернення до суду з вимогами про стягнення таких витрат відповідно до ст.233 КзПП України, повинно бути не пізніше чим на протязі трьох місяців з дня, коли працівник дізнався про порушення свого права, або йому була виплачені заборгованість.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно вимог ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно до ст.233 КЗпП України «Працівник маже звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного ... суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права...».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 2371 цього кодексу.
Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Посилання в апеляційній скарзі на те що пред'явлення позову до неналежного відповідача свідчить про переривання позовної давності в розумінні ст.264 ЦК України не ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається із матеріалів справи, з позивачем проведено остаточний розрахунок по заробітній плати при звільненні, у тому числі середньомісячний заробіток за затримку розрахунку по день фактичного розрахунку 28.02.2011 року.
07.09.2011 року ОСОБА_5 була виплачена заборгованість по витратам у зв'язку зі службовими відрядженнями, а до суду вона звернулася з позовом про поновлення строку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку тільки 10.02.2012 року, тобто з пропущенням строку такого звернення.
В якості поважності причин пропущення тримісячного строку звернення, позивач вказує на те, що вона зверталася до суду з такими же позовом, але не до належного відповідача -Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету, у зв'язку з чим рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11.10.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.12.2011 року, в задоволені позову було відмовлено.
Як було встановлено чим рішенням, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 15.11.2006 року №778 Токмацький МТТ припинено як юридичну особу та переведено у відокремлений структурний підрозділ ЗНТУ без права юридичної особи, а директор технікуму діє згідно з дорученнями, що видаються ректором ЗНТУ. Згідно з п.п.1.3, 1.4. Положення про Токмацький механічний технікум Запорізького національного технічного університету вбачається, що технікум є структурним підрозділом ЗНТУ та не є юридичною особою, що також було відомо позивачу як головному бухгалтеру цього закладу.
Звернення до суду з позовом до Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету не є в розумінні ст.264 ЦК України перериванням строку позовної давності, оскільки Токмацький МТ ЗНТУ не є боржником, оскільки не є юридичною особою, а є структурним підрозділом ЗНТУ, який повинен відповідати за позовом.
Відповідно до ст.121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження.
Судом встановлено, що з 01.06.2006 року по 14.02.2011 року ОСОБА_5 працювала на посаді головного бухгалтера Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету та була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.
При звільненні, належна позивачу сума витрат на відрядження за період 2009-2010 роки в розмірі 1 537,63грн. сплачена не була з причини того, що ці витрати не були передбачені у плані використання бюджетних коштів Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету.
Також у період з 15.02.2011 року по 16.03.2011 року відповідно до п.2 ст.117 Бюджетного кодексу України, Контрольно-ревізійне управління в Запорізькій області розпорядженням №31 від 15.02.2011 року, на підставі акту ревізії від 29.09.2010 року №140/0012, яким встановлені численні порушення бухгалтерського обліку та вимог бюджетного законодавства, зобов'язало Токмацький механічний технікум Запорізького національного технічного університету зупинити операції з бюджетними коштами (а.с.20-21).
Крім цього, бухгалтерські документи Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету, в тому числі і накази по відрядженням за період 2009-2010 роки, були вилучені Токмацькою міжрайонною прокуратурою Запорізької області в рамках розслідування кримінальної справи за фактом привласнення бюджетних коштів посадовими особами Токмацького механічного технікуму за ч.4 ст.191 КК України (а.с.19).
На підставі наказу №25-К від 25.02.2011 року у зв'язку із затримкою остаточного розрахунку по заробітній платі при звільненні ОСОБА_5 відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України 28.02.2011 року виплачено середній заробіток за весь період затримки, тобто за період з 15.02.2011 року по 28.02.2011 року в сумі 860,09грн., що підтверджується відомістю за лютий 2011 року, платіжним дорученням №51 від 28.02.2011 року.
На підставі меморіального ордеру №8 (накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами за грудень 2010 року), довідки до меморіального ордеру відповідно до листа №13/1 від 17.01.2011 року в ЦУДК ГУДКУ «Про зняття кредиторської заборгованості по спеціальному фонду на кінець року»позивачем, під час виконання нею обов'язків головного бухгалтера Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету, була знята кредиторська заборгованість по видаткам на відрядження в сумі 10 287,25грн. (в тому числі і витрати на відрядження по ОСОБА_5 в розмірі 1 537,63грн.) (а.с.22).
Вищевказані обставини свідчать про об'єктивні та поважні причини несвоєчасного відшкодування позивачу витрат на відрядження та відсутність вини адміністрації технікуму у невиплаті позивачу в день звільнення коштів по витратам на відрядження (а.с.19-22, 32, 36).
Актом перевірки скарг позивача №08-06-038/1059 від 04.08.2011р., проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області щодо проведення розрахунків Токмацьким механічним технікумом Запорізького національного технічного університету по видаткам на відрядження встановлено, що оскільки дані витрати не передбачені бюджетним кошторисом на 2009-2010 роки, колишнє керівництво закладу повинно було приймати заходи щодо виділення додаткових асигнувань і забезпечення проведення їх виплат.
Зазначеною перевіркою також встановлено, що директором технікуму ОСОБА_6 дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні ОСОБА_5, але не забезпечено виплату їй витрат на відрядження за 2009-2010 роки, які колишнє керівництво допустило з порушенням кошторисів навчального закладу на ці роки, а отже при надходженні додаткових асигнувань на ці витрат, повинен забезпечити усунення цього порушення.
07.09.2011 року ОСОБА_5 була виплачена заборгованість по витратам у зв'язку зі службовими відрядженнями.
Відповідно до ч.1 ст.1, ст.2 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та п.3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713 (кореспондується з розділом 4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за № 465/1001), витрати на відрядження не відносяться до фонду заробітної плати, а отже на них не розповсюджуються правила ч.2 ст.233 КЗпП України, за якими працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, суд дійшов вірного висновку що відносно вимог про стягнення витрати на відрядження за правилами ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник має право звернутися не пізніше чим на протязі трьох місяців з дня, коли він міг дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.ст.213, 214 ЦПК України, взявши до уваги встановлені обставини справи і надані докази, надавши їм належної оцінки, здійснив правильні висновки і постановив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 березня 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :