Справа №11-608/11 20.09.2011 20.09.2011 20.09.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-608-2011 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Міщенко Г.В.

Категорія: ч.1 ст.186 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого Пустовара М.Л.,

суддів: Івченко О.М., Семенчука О.В.,

за участю прокурора Іванова О.А.,

20 вересня 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2011 року, яким:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Березнегувате Миколаївської області, громадянина України, раніше не судимого;

- засуджено за ч.1 ст.186 КК України до 1020 грн. штрафу.

Постановлено звернути у дохід держави докази - знаряддя злочину: автомобіль «ЗІЛ-ММЗ-554М», державний № НОМЕР_1 та три газові балони, належні засудженому.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що 10 березня 2011 року, він, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на крадіжку чужого майна, у той же день приїхав вантажним автомобілем «ЗІЛ-ММЗ-554М», державний № НОМЕР_1, належним йому на праві власності, на територію цілісного майнового комплексу паливного складу, розташованого в АДРЕСА_1, де протягом дня за допомогою належного йому газового різака, різав металеві конструкції недіючої автовагової та грузив їх на вказаний автомобіль.

11 березня 2011 року, близько 9 години, він же продовжуючи реалізацію злочинного умислу, знову приїхав на територію складу, та продовжив демонтаж автовагової.

В той же день, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_3, будучи поміченим на території складу ОСОБА_4, яка усвідомлювала протиправний характер його дій, з місця вчинення злочину на автомобілі зник, відкрито викравши металобрухт загальною вагою 1988 кг., належний сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Ізумруд», спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 3976 грн.

В апеляції засуджений просить вирок скасувати, справу закрити за відсутністю складу злочину.

Посилається на те, що злочину не вчиняв, оскільки вважав свої дії правомірними.

Зазначає, що метал різав на заказ (за певну плату) ОСОБА_5, який є зятем власника майна ОСОБА_6 та знайомого останнього ОСОБА_7, тобто виконував звичайну для нього роботу разом із своїм помічником ОСОБА_8, ні від кого не крився протягом двох днів, не тікав після розмови з ОСОБА_4, а поїхав з вагової за телефонною вказівкою ОСОБА_7, в ангарі якого надалі і залишив автомобіль із металом з автовагової.

Вказує на те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 надали суду неправдиві пояснення з метою уникнути відповідальності за організацію крадіжки. Суд також надав неправильну оцінку поясненням свідка ОСОБА_4 про обставини розмови з ним, а також його дій після цієї розмови.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Ці докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

За ч.1 ст.369 КПК України, вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, коли висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вирок із зазначених підстав підлягає скасуванню, якщо невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого, а також на правильність застосування кримінального закону.

Згідно із змістом формулювання обвинувачення, визнаного по чинній справі судом доведеним, 11 березня 2011 року, близько 10 год. 30 хв., під час вчинення крадіжки, ОСОБА_3, будучи поміченим ОСОБА_4, яка усвідомлювала протиправний характер його дій, з місця злочину втік, відкрито викравши металобрухт.

Ці дії кваліфіковані судом, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто за ч.1 ст.186 КК України.

Разом з тим, таке формулювання не відповідає фактичним обставинам кримінальної справи.

Так, сам ОСОБА_3 у судовому розгляді надав пояснення, що після розмови з ОСОБА_4 він продовжував різати метал, а ОСОБА_8 - його вантажити на автомобіль, оскільки свої дії вважали правомірними.

Поїхали вони з ваговою через деякий час, лише після телефонного дзвінка ОСОБА_7, на замову якого працювали.

Теж саме підтвердила у суді і свідок ОСОБА_4, яка повідомила, що після розмови з ОСОБА_3, коли той відповів, що його сюди привіз господар, вона пішла з вагової і більше туди не поверталась. ОСОБА_3 з іншою особою продовжували працювати. Коли вони поїхали, їй не відомо (а.с.123-124).

Аналогічні пояснення надані суду і свідком ОСОБА_8, який був очевидцем події. Крім того, настоював, як і ОСОБА_3, що приїхали вони на вагову разом із ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які на місці показали, що їм треба робити. Порізаний метал потім відвезли у склад до ОСОБА_7, який при цьому був присутній (а.с.124-зв.-126).

Не зважаючи на це, суд дійшов висновку, що засуджений втік з вагової, відкрито заволодівши чужим майном після того, як був помічений ОСОБА_4, яка усвідомлювала злочинність його дій.

Такий висновок не відповідає дійсності.

Більш того, окрім продовження роботи, ОСОБА_3 не мав сумніву у правомірності своїх дій, про що неодноразово казав у суді.

Що стосується питання про те, чи усвідомлювала ОСОБА_4 неправомірність дій засудженого, то ця обставина судом у свідка взагалі не з'ясовувалась, що вбачається із протоколу судового засідання.

Однак, за змістом диспозиції ч.1 ст.186 КК України, викрадення майна є відкритим, коли воно вилучається в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються іншими, як викрадення, але вона це ігнорує.

Не зрозумілим є також рішення суду про відхилення ним пояснень у суді свідка ОСОБА_8 про обставини справи, хоча свідок був попереджений за ст.384 КК України, тобто за завідомо неправдиве покарання.

Щодо цього свідка судом не вирішене питання, передбачене ст.279 КК України.

Полишено судом поза увагою і суперечності між поясненнями ОСОБА_6 і ОСОБА_4, яка спростувала твердження власника майна про те, що він просив її надати телефон ОСОБА_3 для розмови і, що останній від такої розмови відмовився.

Не з'ясовані і невідповідності у поясненнях про взаємовідносини ОСОБА_3 з ОСОБА_5 і ОСОБА_7, що має істотне значення для оцінки дій, що вчинялись ОСОБА_3

Вище викладене свідчить також про неповноту судового розгляду та недотримання судом вимог закону про всебічне дослідження доказів по справі.

За таких обставин, постановлений у відношенні ОСОБА_3 вирок не може залишатись чинним, його має бути скасовано, кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляд.

При такому розгляді районному суду слід виправити зазначені недоліки, повторно допитати всіх осіб, що мали відношення до обставин, які є предметом дослідження і мають значення для встановлення істини по справі, розглянути її у відповідності з вимогами КПК України та прийняти остаточне рішення щодо інкримінованого ОСОБА_3 злочину згідно із законом.

Керуючись ст.ст.365,366,369 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2011 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.186 КК України повернути на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.

Головуючий Судді: