1-12/2012

Постанова

Іменем України

28.03.2012 року Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Тесленко Т.В.

з участю секретаря - Климченко А.О.

прокурора Кривоніс Р.Є.

захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України,-

Встановив:

В судовому засіданні 28 березня 2012 року захисником-адвокатом ОСОБА_1 заявлене клопотання про направлення справи про обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365-1 КК України на додаткове розслідування, оскільки вважає, що досудове слідство не з'ясувало всіх обставин у справі, які підлягають доказуванню на виконання вимог ст. 64 КПК України, не проведено ретельний аналіз обставин справи у відповідності до встановлених фактів, не надано належної оцінки всім зібраним у справі доказам, що в цілому потребує проведення комплексу процесуальних заходів, які не можуть бути усунуті в ході судового засідання, а саме:

- органами досудового слідства не було достовірно встановлені обставини справи з посиланням на зібрані й перевірені на досудовому слідстві докази, що підтверджують факт вчинення діяння щодо отримання позики ОСОБА_2 саме як службовою особою;

- органами досудового слідства достовірно так і не було в сукупності зібрано усіх доказів по справі не перевірено факт, що свідчить про відсутність повноважень при отриманні позики;

- органами досудового слідства достовірно та обґрунтовано доведено факт перевищення службових повноважень з боку посадових осіб при укладенні договору позики від 27 квітня 2006 року, що діяли від імені ТОВ, однак не вирішено питання про суперечливість свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- органами досудового слідства достовірно та обґрунтовано не було доведено факт наявності умислу ОСОБА_2 спричинити шкоду підприємству, на якому він працював;

- органами досудового слідства достовірно та обґрунтовано не було доведено факт наявності матеріальної шкоди, та не було достовірно та обґрунтовано доведено факт завдання матеріальних збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та не визначено особу, якій ця шкода спричинена;

- висновки про наявність в діях підсудного ОСОБА_2 складу конкретного злочину є не логічними та такими, що не відповідають висновкам, які були надані в процесі аналізу доказів, зібраних на досудовому слідстві.

Захисник-адвокат ОСОБА_1, вважаючи, що необхідно встановити:

а) яким чином факт отримання ОСОБА_2 позики від підприємства, де він працював пов'язано із виконанням ним саме адміністративно-розпорядчих, управлінських функцій?

б) не було достовірно та обґрунтовано доведено факт відсутності згоди учасників ТОВ на укладання посадовими особами-потребує з'ясування, який саме документ ОСОБА_2 надав для ознайомлення свідкам ОСОБА_5, ОСОБА_6 при оформленні договору позики від 27.04.2006 року та який в наступному зберігався у свідка ОСОБА_7;

в) не досліджено докази, що свідчать про факт наявності умислу ОСОБА_2 не лише вчинити дії щодо отримання позики, але і умислу, щодо заподіяння шкоди інтересам підприємства - це потребує встановленню та аргументації у обвинувальному висновку;

г) не визначено особу, якій було спричинено шкоду;

та просить суд справу спрямувати на додаткове розслідування.

Прокурор Кривоніс Р.Є. в судовому засіданні пояснив, що клопотання про направлення справи на додаткове розслідування задоволенню не підлягає, оскільки питання, які порушує захисник-адвокат у своєму клопотанні, були досліджені як на досудовому слідстві так і під час судового слідства, також відсутня і будь-яка потреба в наданні органам досудового слідства судових доручень з будь-яких питань.

Суд, заслухавши прокурора Кривоніс Р.Є., захисника-адвоката ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, вважає що підстави для повернення справи на додаткове розслідування відсутні.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» в пункті 10 вказано, що, виходячи з того, що згідно з чинним законодавством докази подають сторона обвинувачення і сторона захисту, рекомендувати судам перед закінченням судового слідства ( ст. 317 КПК) з'ясовувати у сторін, чи всі докази на обґрунтування своїх доводів вони подали, і фіксувати їхні відповіді у протоколі судового засідання. При цьому слід мати на увазі, що згідно з ч.3 ст. 253 КПК суд не вправі відмовити учасникам судового розгляду в дослідженні доказів, якщо вони є належними і допустимими.

Також судом повинні бути вичерпані всі можливості для одержання додаткових доказів.

Частиною 1 ст. 281 КПК України передбачено, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Керуючись ст.281 КПК України , суд, -

Постановив:

В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 про повернення кримінальної справи № 1-12/2012 про обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365-1 КК України - відмовити за безпідставністю.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: