КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 № 55/436

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.05.2012 року по справі № 55/436 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут»на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 19.01.2012 року) по справі № 55/436 (суддя -Ягічева Н.І.)

за позовом комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», м. Київ

до Київської міської ради, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут»,

м. Київ

про припинення правовідносин за договором № 62-6-00375

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд», м. Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, м. Київ про припинення правовідносин за договором № 62-6-00375.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року (підписаного 19.01.2012 року) позов задоволено повністю, припинено правовідношення між комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» та Київською міською радою по договору оренди земельної ділянки від 15.12.2006 року, зареєстрованому Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16 січня 2007 року за № 62-6-00375. Стягнуто з Київської міської ради на користь комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Київська міська рада, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що орендодавець даючи в оренду землю на 15 років розраховував на надходження до бюджету міста Києва для соціально-економічного розвитку міста коштів протягом 15 років від використання земельної ділянки.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року по справі № 55/436 прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що даний договір є тристороннім і наслідки його розірвання вплинуть також і на ТОВ «Магазин «Беркут», однак підстави для розірвання договору в частині оренди скаржником відсутні.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року по справі № 55/436 відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року. Разом з тим, ухвалою від 09.04.2012 року розгляд апеляційної скарги Київської міської ради, м. Київ по справі № 55/436 та розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» було об'єднано в одне апеляційне провадження, оскільки оскаржується один і той самий процесуальний документ.

23.04.2012 року від представника комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» до суду було подано письмові пояснення.

У судовому засіданні, призначеному на 24.04.2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» переведено у статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, розгляд справи № 55/436 відкладено на 29.05.2012 року о 10:00.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.А. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Куксовим В.В., Тарасенко К.В.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року залишити без змін, а апеляційні скарги Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року по справі № 55/436 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Так, приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.12.2006 року на підставі рішення Київської міської ради від 21.04.2005 року № 296/2871 та рішення від 28.09.2006 року № 37/94 між Київською міською радою (відповідач), комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» укладено договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 строком на 15 років (а.с. 12-14).

16.01.2007 року зазначений договір оренди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00375.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_3, ВАТ «Концерн Оранта», фізичною особою ОСОБА_4, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, ТОВ «Аквілон» (покупці) укладено договори купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 02.08.2005 року, 22.09.2005 року, 26.01.2006 року, 27.10.2008 року, 27.10.2008 року, 29.10.2008 року, які посвідчено державними нотаріусами та відповідно до яких було куплено нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-21, 24-29, 33-34, 37-38).

У зв'язку з приватизацією приміщень шляхом викупу, на підставі актів прийому-передачі приміщення від 04.08.2005 року, 23.09.2005 року, 16.02.2006 року, 31.10.2008 року, 24.11.2008 року, розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 867 від 18.08.2005 року, № 1107 від 07.10.2005 року, № 412 від 29.03.2006 року, № 86 від 03.02.2009 року, № 88 від 03.02.2009 року, позивач виключив з балансу нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 420,9 кв.м. (192,8 кв.м., 132,5 кв.м., 36,4 кв.м., 19,2 кв.м., 40,0 кв.м.) ( а.с. 22-23, 30-31, 35-36, 39-41).

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом про припинення правовідношення між комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» та Київською міською радою по договору оренди земельної ділянки від 15.12.2006 року, зареєстрованому Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16 січня 2007 року за № 62-6-00375.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 ЦК України регламентовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 11.3 договору передбачено, що припинення договору можливе у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб, та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

29.09.2010 року позивач звернувся до Київського міського голови з листом № 10-1357 у якому повідомив, що за період з 2005 року по 2008 рік більшу частину нежитлових приміщень, які знаходились на балансі позивача було викуплено орендарями, у зв'язку з чим просив вважати припиненим договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 15.12.2006 року між Київською міською радою, КП «Ватутінськінвестбуд» та ТОВ «Магазин «Беркут» в частині оренди земельної ділянки комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (а.с. 15).

У відповідь на зазначений лист Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило листом № 05-358/31397 від 02.11.2010 року, що питання припинення позивачу права оренди земельних ділянок може бути вирішено при оформленні права оренди цих земельних ділянок шляхом внесення змін до договорів оренди землі особами, у власність яких перейшло нерухоме майно, у встановленому законом порядку (а.с. 16).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В силу частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Згідно з пунктами "а", "е" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що шляхом продажу об'єктів нерухомого майна позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, а інші особи набули права власності на дані об'єкти нерухомого майна, то наведене є законною підставою для припинення земельних відносин за договором оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 15.12.2006 року між Київською міською радою, КП «Ватутінськінвестбуд», а саме в частині оренди земельної ділянки комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд», в іншій частині договірні відносини між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» залишено без змін, отже договір в цій частині є чинним.

Стосовно, посилань на те, що орендодавець даючи в оренду землю на 15 років розраховував на надходження до бюджету міста Києва для соціально-економічного розвитку міста коштів протягом 15 років від використання земельної ділянки, то зазначене спростовується розпорядженнями Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 867 від 18.08.2005 року, № 1107 від 07.10.2005 року, № 412 від 29.03.2006 року, № 86 від 03.02.2009 року, № 88 від 03.02.2009 року, відповідно до яких виключено з балансу позивача нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 420,9 кв.м. (192,8 кв.м., 132,5 кв.м., 36,4 кв.м., 19,2 кв.м., 40,0 кв.м.) ( а.с. 22-23, 30-31, 35-36, 39-41), які було продано, кошти було перераховано на рахунки Фонду державного майна України у Деснянсьокму районі м. Києва, а отже до держаного бюджету України.

Крім того, з пояснень позивача вбачається, що після надходження листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначено, що питання про припинення позивачем права оренди земельних ділянок може бути вирішено при оформленні права оренди цих земельних ділянок шляхом внесення змін до договорів оренди землі особами, у власність яких перейшло нерухоме майно, у встановленому законом порядку (а.с. 16), він звернувся до співвласників з пропозицією оформити право оренди земельної ділянки шляхом внесення змін до договорів оренди у відповідь на звернення було повідомлено, що всі співвласники самостійно сплачують податок за землю пропорційно викупленій площі приміщення.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач та третя особа ґрунтують апеляційні скарги не можу бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

Внаслідок цього, доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/436 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/436 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут»на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/436 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/436 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 55/436 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Куксов В.В.

Тарасенко К.В.