ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-66/5538-2012 30.05.12
Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.
При секретарі судового засідання Климович М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд"
про визнання недійсним договору на поставку товарів № 16 від 17 грудня 2009 року
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3. за довіреністю №8 від 1.12.2012
від відповідача: ОСОБА_4. за довіреністю №16 від 10.05.12
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд" про визнання недійсним договору на поставку товарів № 16 від 17 грудня 2009 року, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд", в зв'язку з тим, що його зміст суперечить вимогам законодавства України, що є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний договір є недійсним з огляду на положення ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить вимогам законодавства України. Так, за твердженням позивача, сторонами, в порушення ст.ст. 180, 189, 267 ГК України не узгоджено такі істотні умови як асортимент, кількість та ціна товару та не визначено строки поставки, внаслідок чого договір є неукладеним.
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, наданим суду 17.05.2012 року, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
17.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд" (продавцем) було укладено договір № 16 на поставку товарів.
Відповідно до п. 1.1. цього договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 17.12.2009 року, постачальник зобов'язався поставляти товар разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такий товар та своєчасно оплачувати його вартість, постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами та в асортименті, які зазначені у протоколі договореної ціни, який узгоджується по факсу.
Пунктом 1.2. наведеного договору визначено, що асортимент та кількість товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо, термін поставки складає 2 календарних дні від дати подання замовлення; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджене постачальником замовлення покупця, що надсилається постачальнику факсовим повідомленням, телефонограмою чи будь-яким іншим зручним для сторін способом.
Пунктом 2.1. договору на поставку товарів, з урахуванням протоколу розбіжностей від 17.12.2009 року, передбачено, що ціна товару, що постачається, зазначається у протоколі договірної ціни.
Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору на поставку товарів № 16 від 17 грудня 2009 року.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Позивач заперечує дійсність спірного договору з тих підстав, що сторонами, в порушення ст.ст. 180, 189, 267 Господарського кодексу України не узгоджено такі істотні умови як асортимент, кількість та ціна товару та не визначено строки поставки
Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
За ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спірний договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось, пунктом 1.2. договору на поставку товарів № 16 від 17 грудня 2009 року визначено, що асортимент та кількість товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо, термін поставки складає 2 календарних дні від дати подання замовлення.
Пунктом 2.1. договору на поставку товарів, з урахуванням протоколу розбіжностей від 17.12.2009 року, передбачено, що ціна товару, що постачається, зазначається у протоколі договірної ціни.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що положення п.п. 1.2. та 2.1. договору свідчать про узгодження його сторонами таких умов як кількість, асортимент, ціна товару та строки поставки.
Тобто, твердження позивача про те, що спірний договір не містить таких істотних умов як асортимент, кількість та ціна товару та в ньому не визначено строків поставки, не відповідають дійсності.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про те, що наведені позивачем доводи в обґрунтування підстав недійсності спірного договору не є обставинами, які доводять недійсність договору в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.
Також, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідачем письмово пояснено суду, що за спірним договором умови поставки кожної партії товару погоджувались відповідальними працівниками сторін по телефону шляхом замовлення позивачем певної кількості товару та повідомленням відповідача про наявність товару на складі, його кількість та поточну ціну.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлявся, а відповідачем отримувався товар за договором № 16 від 17.12.2009 року.
Так, за видатковою накладною № МФ-0000008 від 21.01.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 57180,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 26 від 21.01.2011 року.
За видатковою накладною № МФ-0000009 від 24.01.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 120000,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 35 від 25.01.2011 року.
За видатковою накладною № МФ-0000024 від 10.02.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 54948,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 52 від 07.02.2011 року.
За видатковою накладною № МФ-0000029 від 17.02.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 83328,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 64 від 15.02.2011 року.
За видатковою накладною № МФ-0000055 від 10.03.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 108504,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 90 від 09.03.2011 року.
За видатковою накладною № МФ-0000063 від 14.03.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар за договором № 16 від 17.12.2009 року на суму 111060,00 грн. Отримання відповідачем товару здійснювалось за довіреністю № 98 від 14.03.2011 року.
Наведені накладні та довіреності також свідчать про узгодження сторонами таких умов договору як асортимент, кількість та ціна товару.
Позивачем не заявлено інших підстав недійсності спірного договору, як то вимагають наведені вище положення ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, та, з огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 202, 203, 215, 638, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд" про визнання недійсним договору на поставку товарів № 16 від 17 грудня 2009 року, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меконг Фуд", в зв'язку з тим, що його зміст суперечить вимогам законодавства України, що є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України -відмовити.
Суддя С.А. Гончаров
Згідно з оригіналом
Помічник судді Н.В. Пруднікова
В судовому засіданні 30.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 01.06.2012р.