Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Петровій О.С.

за участю представників сторін:

Від  позивача: ОСОБА_1, СПД

Від Апелянта (відповідача): Македонський І.Д., по дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод”, м. Болград, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2006 року

по справі 26/104-05-2411

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Заявника апеляційної скарги

про стягнення 112 301,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся у господарський суд Одеської області до Закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” (далі -Відповідач) про стягнення 112 301,89 грн., з яких 111 192,51 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції та  1 109,38 грн. -три відсотки річних, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості відхиляє повністю, посилаючись на те, що домовленість про виготовлення бочок дубових залишилась лише наміром сторін і що позивач усно погодився забрати бочки, поставка яких була здійснена на розсуд останнього.

Рішенням місцевого господарського суду від 11.05.2006р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково: з відповідача - Закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” -стягнуто 107 999 грн. 91 коп. основного боргу, 3 192 грн. 60 коп. інфляційних витрат, 1 109 грн. 38 коп. -3 % річних, 1 000 грн. -витрат на оплату послуг адвоката, 1 123 грн. 01 коп. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з огляду на обґрунтованість позовних вимог з частковою відмовою у стягненні всієї пред'явленої суми (22 460 грн.) витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, а яке прийняти рішення в апеляційній скарзі не вказано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, але просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у повному обсязі, оскільки суд, на думку позивача, не має права зменшувати такі витрати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного. 

Судом встановлено, що між сторонами (позивачем і відповідачем) укладений договір від 12.09.2005 р.  на виготовлення дубових бочок, згідно умов якого Позивач зобов'язується виготовити бочки з дуба згідно ТУ 10.24.15-90 (ГОСТ 248-75), емкістю 300 літрів у кількості 20 шт.; емкістю 400 літрів у кількості 29 шт.; емкістю 500 літрів у кількості 30 шт., загальної емкістю 35 000 літрів вартістю 4 грн. за 1 литр на суму 140 000 грн. та передати згідно накладній Відповідачу, а Відповідач зобов'язується оплатити надані послуги згідно виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору виконані роботи по виготовленню дубових бочок сплачуються замовником шляхом внесення готівки у касу підрядника або перераховуються на розрахунковий рахунок, згідно виставленого рахунку. Обов'язкова попередня оплата в розмірі 50% від суми договору.

Як вбачається із матеріалів справи, по накладним №№ : 06 від 17.10.2005р.;  07 від 21.10.2005 р.; 08 від 3.11.2005 р.; 08 -А від  18.11.2005 р.; 08-Б від 26.12.2005 р. позивачем передано відповідачеві бочок на загальну суму 117 999,71 грн. Факт прийому відповідачеві виготовлених бочок підтверджується підписами, скріпленими печаткою  винзаводу у накладних (а.с. 9-11). Відповідач частково сплатив вартість отриманих бочок в сумі 9 999,88 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків, що складений та засвідчений обома сторонами, підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем на суму позову (а.с. 12).

До теперішнього часу вказана заборгованість відповідачем повністю не сплачена.

Вказані дії відповідача свідчать про порушення з його боку вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено у договорі або законі, та зобов'язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно вимог частини 2 цієї ж статті боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки  річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений  договором  або  законом.

На підставі цих вимог Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачеві сума заборгованості розмір якої складає, відповідно до розрахунку, який господарський суд прийняв до уваги: індекс інфляції за період з 12.09.2005 р. по 1.03.2006 р. в сумі -3192,6 грн.; 3% річних за цей же період в сумі 1109,38 грн. При цьому дата 12.09.2005 р. з якої починається відрахування індексу інфляції та річних є датою укладання договору, по  якому відповідач зобов'язався провести попередню оплату в сумі 50% від суми договору що складає 70 000 грн., а фактично провір лише 9999,88 грн., чим порушив умови договору. Дія договору закінчилась 29.12.2005 р. Отже індекс інфляції та 3% річних рахуються по день складання позову.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача у відзиву на позов зазначає, що ЗАТ було перераховано позивачеві 9999,88 грн. для виготовлення пробної партії товару у кількості 6 бочок.

Аналізуючи приведені сторонами докази, господарський суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за отримані ним дубові бочки, індекс інфляції і 3% річних, оскільки ці вимоги підтверджені матеріалами справи.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, що ЗАТ запропонувало позивачеві забрати виготовлені ним бочки, представником ЗАТ не надано.

Платіжним дорученням № 265189 від 26.10.2005 р. (а.с. 33)  відповідачем сплачено не за пробну партію бочок, виготовлення якої договором не передбачено, а по виставленому позивачем рахунку № 03 від 21.10.2005 р. (а.с. 31), виставлення якого передбачено договором.

Посилання представника відповідача на невідповідність поставленого товару вказаної Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбитража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р., правомірно не взято судом до уваги, оскільки спростовується  наданим позивачем висновком Державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-02/7010 від 22.02.2005р. Державного  підприємства УкрНДІМТ МОЗ України та затвердженої заступником головного державного лікаря України, про що зазначено у пункті 1 договору. Даний висновок виданий позивачеві на 4 роки (пункт 8 експертизи). Відповідно до нього, бочки, що виробляються позивачем для харчової промисловості відповідають санітарному законодавству України, є безпечними для здоров'я за умови дотримання вимог цього висновку і може бути використані за призначенням у заявленій сфері застосування (а.с. 34).

Правильність висновку зазначеної експертизи підтверджується висновком експерта від 15.02.2005 р. № НП-838 Одеської регіональної торгово-промислової палати.

На підставі зазначеного, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці заперечення відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги  адвокатом в сумі 1000 грн., що випливає із роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України” з подальшими  змінами і доповненнями рекомендаційними роз'ясненнями Президії ВГСУ.

Судом апеляційної інстанції відхилено клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, затверджені 06.08.2003 р., оскільки згідно ст. 101 ГПК України додаткові  докази   приймаються   судом,   якщо   заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.  Таких доказів відповідачем не надано.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду Одеської області від 11 травня 2006р. по справі №26/104-05-2411 -  без змін.    

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов