Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Петровій О.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Банташ Л.І., по дов.

Від відповідача: ОСОБА_1, по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське”, АДРЕСА_1

на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.04.2006 року

по справі 9/437-05-11971

за позовом Заявника апеляційної скарги

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 12 522 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою місцевого  господарського суду від  20.04.2006р. (суддя Бакланова Н.В.) відповідачу надано відстрочку до 01.08.2006 р. у виконанні рішення суду від 27.03.2006 р. по цій справі на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. В обґрунтування зазначеної ухвали суд вказав те, що у відповідача -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - склалась важка фінансова ситуація, на підтвердження чого відповідач надала довідку Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк”, згідно якої на розрахунковому рахунку цього банку станом на 20.04.2006 р. залишок коштів становить 158,50 грн. і, що це ускладнює виконання судового рішення.

Згідно заяви СПД ОСОБА_1 остання просила надати їй відстрочку у виконанні вказаного рішення суду до збирання врожаю (серпня) 2006 р.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, оскаржену ухвалу суду скасувати і стягнути з відповідача держмито за подання апеляційної скарги, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки оскаржена ухвала суду винесена без участі його представника, а ухвала про розгляд справи була ним отримана 20.04.2006 р., тобто в день розгляду справи і винесення оскарженої ухвали.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але в судовому засіданні представник відповідача -ОСОБА_1 -заявив, що буде розраховуватись з позивачем по рішенню суду, а тому згоден з апеляційною скаргою позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку  судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм процесуального права, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2006 р. позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське” до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору оренди від 15.12.2001 р. в сумі 12 522,00 грн. задоволено в повному обсязі.

10.04.2006 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 27.03.2006 р. до 01 серпня 2006 р. (до збирання врожаю), в якому відсутнє обґрунтування і причина надання відстрочки у виконанні рішення суду.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,   постанови,   змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Заяву сторони по справі про надання відстрочки виконання рішення слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України, тобто заявник повинен надати докази надсилання другій стороні копії цієї заяви з доказами на її обгрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України” з подальшими змінами, внесеними роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України).

Як вбачається із матеріалів справи, в заяві відповідача -СПД ОСОБА_1 про надання їй відстрочки у виконанні рішення суду від 27.03.2006 р. по цій справі відсутнє будь-яке обґрунтування її заяви, а також відсутні докази про направлення цієї заяви разом з документами на її обґрунтування іншій стороні -позивачу, на користь якого з заявника стягнута сума боргу по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями по договору оренди.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції не звернув на це увагу. Крім того, суд не звернув увагу, що згідно статті 121 ГПК України сторони повинні бути належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви про надання відстрочки у виконанні рішення суду, розгляд якої здійснюється з викликом сторін.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське” - про розгляд 20.04.2006 р. заяви відповідача про надання йому відстрочки у виконанні рішення суду в частині стягнення заборгованості по орендній платі за користування приміщеннями, а тим паче, що ухвала суду від 12.04.2006 р. про призначення на 20.04.2006 р. розгляду вказаної заяви відповідача була відправлена канцелярією суду першої інстанції тільки 17.04.2006 р.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної ухвали суд допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для її скасування на підставі п. 2 ч. 3 ст. 105 ГПК України.

Крім того, приймаючи оскаржену ухвалу, суд не дав належної оцінки обставинам справи і тим документам, які відповідач надав (згідно вказівок суду в мотивувальній частині оскарженої ухвали) в обґрунтування свої заяви.

Так, із довідки АКБ „Укрсиббанка”, якою суд обґрунтував оскаржену ухвалу, вбачається, що СПД ОСОБА_1 відкритий рахунок по обігу коштів з 23.09.2005 р. по 20.04.2006 р. і за цей період у неї дебиторська заборгованість становить в сумі 7 090,50 грн., а кредиторська заборгованість в сумі 7 000 грн. з залишковим остатком коштів в сумі 158,50 грн., а із іншої довідки цього ж банку вбачається,  що СПД ОСОБА_1 отримала 20.09.2005 р. кредит у банку, за який розраховується.

Також суд першої інстанції не врахував, що згідно з чинним законодавством відповідач може відкрити декілька рахунків в різних банках.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу (ГК) України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на   власний   ризик   господарська  діяльність,  що  здійснюється суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з   метою   досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно частини першої статті 286 названого Кодексу орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків свої господарської діяльності.

Сукупність встановлених обставин справи дає можливість суду апеляційної інстанції прийти до висновку про неповне і всебічне оцінення судом першої інстанції в судовому процесі наданих доказів відповідачем, керуючись с законом, в зв'язку з чим судом були допущені порушення норм процесуального права, які ведуть до скасування оскарженої ухвали, з відмовою у задоволенні вказаної заяви відповідача.

У зв'язку з тим, що  в ухвалі від 30.05.2006 р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження не було вказано про відновлення пропущеного строку на її подання, а зазначені в апеляційній скарзі обставини заслуговують на увагу, то про відновлення позивачу строку на подання апеляційної скарги слід вказати у цій постанові.

Апелянту на підставі ст. 47 ГПК України слід повернути із державного бюджету помилково перераховане державне мито при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду, яка відповідно до Декрету КМУ „Про державне мито” сплаті державним митом не підлягає.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 53, 93, 99, 101, 103-106  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Відновити позивачу строк на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське” задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 20.04.2006 р. по справі №9/437-05-11971 скасувати.

Заяву відповідача -СПД -фізичної особи ОСОБА_1 про надання відстрочки у виконанні рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2006 р. по цій справі залишити без задоволення.

Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське” із державного бюджету (с. Стара Кульня, Котовського району, Одеської області) помилково перераховане державне мито в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. платіжним дорученням № 109 від 16 травня 2006р.

Видати довідку на повернення держмита з державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                               О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                                          М.В. Михайлов