№ 1-304/08

ВИРОК

Іменем України

11.06. 2008 року                                                                                                                                                               м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі :

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві  справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродж. м. Києва, гр- на України, українця, не одруженого, працюючого вантажником у ПП ОСОБА_2., учня 11-В класу ВЗОШ м. Бровари, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродж. м. Києва, гр- на України, українця, не одруженого, не працюючого, учня 8-В ЗОШ № 10 м. Бровари, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,-

обох у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 04.03.2008, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_3 таОСОБА_1. перебуваючи по бул. Д. Народів, 32 в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступили між собою у попередню  змову.  Реалізуючі  свій злочинний  умисел,  вони підійшли до ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_4., після чого ОСОБА_3, згідно відведеної йому ролі, наказав останнім,  щоб вони направлялися за ним.  Зайшовши за ріг вищевказаного будинку, ОСОБА_3, впевнившись у відсутності сторонніх осіб,  наказав  їм віддати  свої мобільні  телефони,  при  цьому погрожуючи засувати насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, сказавши, що у разі невиконання його вимоги, вони їх поб'ють.ОСОБА_1. знаходився поряд з ОСОБА_3 та своєю присутністю подавляв волю потерпілих по опору. Після цього потерпілі, злякавшись погроз, передали ОСОБА_1 свої мобільні телефони. Відкрито викравши чуже майно, що належить малолітньому ОСОБА_6., а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон К 700і», вартістю 1279 грн., та майно, що належить малолітньому ОСОБА_8, а саме мобільний телефон «Соні Еріксон К 800І», вартістю 1800 грн., ОСОБА_3 таОСОБА_1. з місця вчинення злочину з викраденим втекли.

Підсудні ОСОБА_3 таОСОБА_1. свою вину у вчиненні злочину, що їм інкримінується, визнали повністю, щиро розкаялись у вчиненому, підтвердили показання, які вони дали під час досудового слідства в якості обвинувачених і дали в судовому засіданні наступні показання.

Так, підсудний ОСОБА_3 під час судового засідання показав, що 04.03.2008 приблизно о 14 год. 30 хв. він разом із знайомим ОСОБА_1 знаходився неподалік станції метро «Дружби Народів» в м. Києві у дворі буд.у № 32 по бул. Д. Народів. Там, він побачив  двох невідомих хлопців з мобільними телефонами. Він запропонував ОСОБА_1 відібрати у хлопців їх телефони. Вони наздогнали хлопців і він сказав останнім щоб вони прямували за ним за ріг будинку. Завівши хлопців за ріг будинку він сказав, щоб вони віддали свої мобільні телефони, погрожуючи при цьому їх побити. Хлопці одразу ж віддали мобільні телефони ОСОБА_1  Потім вони направились на станцію «Лісова», де продали дані телефони, а гроші витратили на власні потреби.

Підсудний ОСОБА_1 під час судового засідання підтвердив показання ОСОБА_3 та показав, що взяв участь  у пограбуванні на пропозицію ОСОБА_3 і що після саме погроз ОСОБА_3 хлопці віддали йому свої мобільні телефони.

Підсудні ОСОБА_3 таОСОБА_1. не заперечували зазначену у обвинувальному висновку кількість і вартість викраденого майна. Свої дії оцінили негативно, зазначили, що усвідомили свій вчинок і більше такого вчиняти не будуть.

Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_3 таОСОБА_1. не заперечували фактичних обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім тих, що характеризують особи підсудних.

Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_1 доведена повністю, а їх умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж-  відкрите  викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я  потерпілих, за попередньою змовою групою осіб.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 66 ч. 1  КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання підсудним ОСОБА_3 таОСОБА_1., відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, відповідальність за який передбачена ст. 186 ч. 2 КК України, і який віднесений кримінальним законом до категорії тяжких злочинів.

Крім того при обранні міри покарання підсудним суд враховує:

-       особу ОСОБА_3, який має постійне місце проживання, навчається, за місцем навчання характеризується негативно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку ВКСМД, лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває;

-       особу ОСОБА_1, який працює, навчається, має постійне місце проживання, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, має мати ОСОБА_9 хвору на тяжку хворобу- цукровий діабет, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку ВКСМД, лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, суд, враховуючи особи підсудних, усі обставини справи, вважає що перевиховання та виправлення підсудних можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 призначити покарання в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі, ближче до нижчої межи санкції, але із застосуванням правил ст. 104 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи.

Цивільний позов у справі не заявлений.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 321, 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

            ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбачених ст. 186 ч. 2  КК України,  і призначити йому покарання   у виді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

Відповідно до ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки  протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,  і призначити йому покарання у виді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки  протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                                          В.В.  Підпалий