ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1341/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області) про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2012 року № 2049.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області 26 квітня 2012 року було винесено рішення №2049 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2008 рік на суму 170,00 грн. Оскаржуване рішення винесене на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", хоча зазначену норму було виключено відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року. Позивач вважає, що відповідач не вправі був накладати на нього фінансові санкції на підставі закону, який втратив чинність, а тому просить суд визнати недійсним рішення про накладення на нього фінансових санкцій.
Позивач у судове засідання не прибув, у письмовому клопотанні просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов підтримує повністю (а.с.23).
Відповідач на розгляд справи не прибув, направив суду письмові заперечення в яких просить суд проводити розгляд справи у відсутності представника УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі. В запереченнях посилається на те, що згідно абзацу 7 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. До 1 січня 2011 року такі повноваження були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ. Вважає дії УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що сторонами подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 13 червня 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач перебуває на обліку в управлінні в якості страхувальника.
Проведеною перевіркою Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі у позивача встановлено факт несвоєчасного подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2008 рік за результатами якої складено акт від 26 квітня 2012 року № 1065 (а.с.6).
У зв'язку із встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог пенсійного законодавства начальником УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі на підставі пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прийнято рішення від 26 квітня 2012 року № 2049 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2008 рік у розмірі 170,00 грн.(а.с.7).
Надаючи правову оцінку рішенню Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області від 26 квітня 2012 року № 2049 суд виходить з наступного.
Згідно із абзацом першим пункту 3 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи є страхувальниками відповідно до пункту 5 статті 14 цього Закону.
Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього ж Закону визначено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, наведені положення статей 17, 106 зазначеного Закону виключені згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За правилами пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а частина чотирнадцятої цієї ж статті передбачає, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Підпунктом 9.3.5 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що рішення про накладення штрафу складається за формою згідно з додатком 17 та/або додатком 17а цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідних рішень є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі, або акт перевірки.
З наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що правове регулювання порядку застосування штрафу за неподання (несвоєчасне) подання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду до 01.01.2011 року було визначено положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які з 01.01.2011 року були виключені та не підлягали застосуванню у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначав новий порядок сплати єдиного внеску, подання звітності та встановлював відповідальність за його недотримання.
При вирішенні питання щодо правомірності застосування відповідачем у 2012 році штрафу до позивача за порушення, які мали місце до 01.01.2011 року, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
У даному випадку на момент виявлення порушення 26 квітня 2012 року законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2008 рік втратили чинність. За таких обставин, на думку суду, УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі не мало правових підстав у 2012 році застосовувати до позивача штраф за несвоєчасне подання звіту за 2008 рік, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачав таку відповідальність, був виключений з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відтак, рішення УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі від 26 квітня 2012 року № 2049 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2008 рік у розмірі 170,00 грн., на думку суду, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача з посланням на пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з яким на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Наведені положення не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду повноваженнями застосовувати штрафні санкції за порушення, що мали місце до 01.01.2011 року, а регулюють, зокрема, порядок стягнення сум штрафних санкцій, які були застосовані до 01.01.2011 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 26 квітня № 2049 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень. Отже, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню повністю, то на користь позивача слід присудити понесені витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 32,19 грн., що підтверджується квитанцією № 2468.173.1 від 11 травня 2012 року (а.с.2).
Керуючись статтею 94, частиною четвертою статті 122, статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання нечинним рішення від 26 квітня 2012 року № 2049 задовольнити.
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі від 26 квітня 2012 року № 2049.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 32 грн.19 коп.(тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І.Смокович