КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2012 № 47/271/15/009-08
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі - Браславській А.В.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм»
до Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем»
про стягнення 773661,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 47/271/15/009-08 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингова компанія "ПРИМА ТЕРМ" 608 479, 78 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 54 763,18 грн., 310 933,17 грн. інфляційних, 52 621,33 грн. пені, 10 267,97 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.08.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/16 від 22.08.2011 у зв'язку відпустками суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В., розгляд апеляційної скарги по даній справі було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій та статус суддів".
В зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою від 23.08.2011 розгляд справи було відкладено на 04.10.2011.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 по справі № 47/271/15/009-08, за клопотанням представника відповідача, було призначено будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.
У зв'язку з повернення справи № 47/271/15/009-08 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання (попередня оплата не виконана), провадження по справі було поновлено з призначенням розгляду на 31.05.2012.
Представники сторін в судове засідання 31.05.2012 не з'явились. Представником відповідача через відділ документального забезпечення заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила залишити без задоволення вказане клопотання, зважаючи на те, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, лише певним представником. Зокрема, в матеріалах справи наявні довіреності ТОВ «Атем» на представництво двох представників - ОСОБА_4, яка знайомилася з матеріалами справи та ОСОБА_5, якою заявлене клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи, оскільки неявка вказаних представників не тягне перенесення розгляду справи на інші строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2004 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №30-08 на виконання монтажних робіт, відповідно до п. 1.1. якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт з монтажу технологічних трубопроводів та обладнання, виготовлення та монтажу нестандартного обладнання, металевих конструкцій, виконання ізоляційних робіт та інше в головному корпусі по вул. Промисловій, 4-б в обсягах згідно технічного завдання, виданого відповідачем протягом 2004 р.
Пунктом 2.1. договору орієнтовну вартість робіт було визначено сторонами у сумі 600000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 100 000, 00 грн.
Оплата виконаних за Договором робіт здійснюється відповідачем за фактично виконані роботи протягом 5 банківських днів на банківський рахунок позивача після узгодження і підписання відповідачем актів приймання-здачі виконаних робіт на території відповідача. Відповідач до початку виконання робіт перераховує позивачу аванс згідно заяви позивача, чим забезпечує придбання матеріалів та перебазування працівників будівельної організації. Залік авансу здійснюється при остаточних розрахунках за виконані роботи (п.п. 2.2.-2.3. договору).
Відповідно до п. 3.1.-3.2. договору термін виконання робіт по кожному виду робіт уточнюється додатково. При виникненні обставин, які будуть перешкоджати виконанню робіт позивачем у встановлений термін, він може ставити перед відповідачем питання про їх перегляд. Погоджене з відповідачем рішення про перегляд термінів оформлюється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин.
Згідно з п. 3.7. договору, після виконання усіх передбачених проектом робіт позивач повинен пред'явити об'єкт відповідачу до здачі-приймання в експлуатацію. Здача-приймання об'єкту в експлуатацію здійснюється у відповідності до чинного порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкту відповідачу. При наявності претензій до виконаних позивачем робіт, відповідач має право відмовитися від підписання акту приймання-здачі виконаних робіт з наданням письмового обґрунтування вимоги.
03.01.2005 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п.п. 2-3 якої сторонами було визначено орієнтовну вартість робіт у розмірі 2 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 333 333, 33 грн., а також продовжено термін дії Договору до 31.12.2005 р.
01.08.2005 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до п. 2 якої сторонами було визначено орієнтовну вартість робіт у розмірі 4 500 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 750 000, 00 грн.
03.01.2006 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до п.1 якої сторонами було продовжено термін дії Договору до 31.12.2006.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт, протягом 2004-2006 років позивачем було виконано на користь відповідача, а відповідачем прийнято підрядні роботи за договором на загальну суму 3 478 479, 78 грн.
Проте, оплату за виконані позивачем роботи відповідачем було проведено лише частково в сумі 2 870 000,00 грн., а саме: за виконані у березні 2006 р. роботи на суму 318 164, 40 грн. та у травні 2006 р. на суму 195 431, 20 грн. відповідач не розрахувався взагалі, а за виконані у лютому 2006 р. роботи - розрахувався частково на суму 231 388, 62 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані за договором роботи складає 608 479,78 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача із претензійною вимогою № 1 від 23.04.2007 про сплату вартості робіт на суму 608 479, 78 грн.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із висновком суду про задоволення позовних вимог, беручи до уваги наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
В матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача по якостям та строкам виконаних позивачем робіт по договору підряду №30-08 від 30.08.2004.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
На підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач доказів про сплату боргу в повному обсязі не надав, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 608 479,78 грн. (3 478 479, 78 грн. - 2 870 000,00 грн.).
Згідно зі ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у розмірі 54763,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 310933,17 грн., які були правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 52 621, 33 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 6.3 договору.
Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання замовником (відповідачем) обов'язків щодо здійснення оплати (п. 2.2. даного договору), останній зобов'язаний відшкодувати підряднику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості робіт.
В ст. 230 ГК України зазначено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Отже, перевіряючи правильність нарахування пені та враховуючи, що до винесення судом рішення жодною із сторін не було заявлено, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, про застосування позовної давності до правовідносин з приводу стягнення з відповідача неустойки у формі пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 52 621, 33 грн.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі про те, що роботи, прийняті ним за спірними актами, за якими позивач просить стягнути заборгованість, вже приймалися відповідачем раніше згідно інших актів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, сторонами не було надано до суду доказів того, що відповідачем під час приймання-передачі виконаних робіт було висловлено, у встановлений договором та законодавством України спосіб, будь-які зауваження з приводу виконаних позивачем робіт, у тому числі, щодо їх обсягів.
Інші доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 - без змін.
Матеріали справи № 47/271/15/009-08 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.