ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" червня 2006 р. | Справа № 26-19/214-05-7140 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Черніговцев О.О.
від відповідачів: ТОВ –Іванчук В.Б.
Козятинського дочірнього підприємства –Іващенко Н.В.
СП –Шуляк Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
малого приватного підприємства „Ерідон”
на ухвалу господарського суду Одеської області
від 26.04.2006 р. про припинення провадження
у справі № 26-19/214-05-7140
за позовом малого приватного підприємства „Ерідон”
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська обласна хлібна інспекція
до ТОВ „Зектер”,
Козятинського дочірнього підприємства ВАТ „Вінницяхлібпродукт”,
спільного підприємства у вигляді ТОВ „Трансбалктермінал”
про відшкодування вартості товару та збитків в сумі 605033,63 грн. (сторони та суть спору зазначаються згідно ухвали)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. (суддя Никифорчук М.І.) припинено провадження у справі по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як суд дійшов висновку про відсутність предмету спору.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду МПП фірма „Ерідон” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, зазначаючи, що строк пропущений з поважних причин. Також скаржник просить скасувати ухвалу про припинення провадження у справі та постановити рішення, яким стягнути на його користь з ТОВ „Зектер” заподіяні останнім прямі збитки, що складаються з вартості доставки та повернення вагонів з вантажем в сумі 127193, 63 грн., з вартості простою вагонів в сумі 90000 грн. При цьому МПП фірма „Ерідон” посилається на те, що судом невірно застосовані норми процесуального права (ст. ст. 22, 32, 55 ГПК України), із спірного питання не прийнято рішення та не застосовані норми матеріального права (ст. 22 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. № 37-ІУ, Положення про Держану інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, затвердженого Постановою КМ України від 22.01.2004 р. № 65, ст. ст. 13, 16 декрету КМ України „Про стандартизацію та сертифікацію”). В судовому засіданні апеляційної інстанції скаржник уточнив вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу, а справу направити для розгляду до господарського суду. При цьому скаржник відмовився від вимоги щодо постановлення рішення про стягнення на його користь з ТОВ „Зектер” заподіяних та зазначених вище прямих збитків.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Зектер” посилається на те, що оскаржувана ухвала суду являється законною, вважає доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі безпідставними, просить ухвалу суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, приходить до наступного.
МПП фірма „Ерідон” звернулась з позовною заявою про стягнення з відповідачів 605033,63 грн., з яких 387840 грн. - вартість зараженої пшениці, 127193,63 грн. - вартість доставки та повернення вагонів з вантажем, 90000 грн. - вартість простою вагонів з посиланнями на ст.ст. 9, 11,16, 611, 623, 929, 934, 949, 951 ЦК України.
Оскаржуваною ухвалою припинено провадження у справі з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. При цьому висновок суду не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
Так, виносячи оскаржувану ухвалу, господарський суд першої інстанції посилався на відсутність предмету спору, т. я. за ініціативою позивача спірна пшениця відвантажена та відправлена на експорт згідно товарно-транспортної накладної на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом № 002785 від 20.03.2006 р.
Апеляційна інстанція, з врахуванням наведених вище позовних вимог, вважає, що судом першої інстанції помилково визнана обставина відвантаження та відправлення на експорт спірної пшениці, як обставина, котра свідчить про відсутність предмету спору. Отже господарський суд, замість того, щоб, дати правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам та вирішити спір по суті, неправомірно оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі. При цьому, позовні вимоги щодо стягнення збитків судом взагалі не розглянуті.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду. Апеляційну скаргу, з врахуванням наведених вище уточнень, слід задовольнити.
Разом з тим, апеляційною інстанцією не приймаються до уваги доводи скаржника про порушення господарським судом норм процесуального права у вигляді неналежного повідомлення про час і місце засідання суду та прийняття ухвали без участі позивача, оскільки з протоколу судового засідання від 26.04.2006 р. та оскаржуваної ухвали суду вбачається присутність уповноважених представників останнього.
Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, –
П о с т а н о в и л а :
Відновити пропущений процесуальний строк.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. по справі № 26-19/214-05-7140 скасувати, а справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.
Видати скаржнику довідку на повернення з Державного бюджету України сплаченого за платіжним дорученням № 4370 від 11.05.2006 р. державного мита в сумі 1085,97 грн.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.