Справа № 22ц- 776/07                                               Головуючий у 1 інстанції Можайська Г.Д.

Категорія - 20                                                             Доповідач - Киця C.I.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                                                            УКРАЇНИ

19 вересня 2007 року                                                                          місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.

суддів Киці С. І.,  Данилюк В.А.

при секретарі Матюхіній О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 16 липня 2007 року.

Особи,  які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2.

Колегія суддів

встановила:

Відповідач ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду від 16 липня 2007 року,  в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення,  яким в позові відмовити.

Зазначеним рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення шкоди задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_13 1.07.2007 року щомісячно 209 грн. 24 коп. втраченого заробітку та 50 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає,  що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вказує на те,  що жодних підстав для збільшення розміру шкоди немає,  оскільки позивач вже отримує пенсію у зв'язку з вислугою років. Крім того,  зазначає,  що він перебуває у скрутному матеріальному становищі,  а тому не має змоги відшкодовувати шкоду позивачеві в такому розмірі.

Позивач в поданому запереченні на апеляційну скаргу доводи відповідача заперечив з тих мотивів,  що будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при постановленні рішення в даній справі не було допущено,  а тому вимоги ОСОБА_2  є необгрунтованими і безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено,  що вироком Володимир-Волинського міського суду від 12.04.2001 року відповідача ОСОБА_2  засуджено за  ст.  102 КК України в редакції 1960 року за спричинення позивачу ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 27.12.2001 року ОСОБА_1 внаслідок заподіяних йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень втратив 15% професійної працездатності.

2

Апеляційну скаргу слід відхилити,  а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1  ст.  1195 ЦК України фізична або юридична особа,  яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі,  зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід),  втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності,  а також відшкодувати додаткові витрати,  викликані необхідністю посиленого харчування,  санаторно-курортного лікування,  придбання ліків,  протезування,  стороннього догляду тощо.

З матеріалів справи вбачається,  що згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 11 жовтня 2006 року з відповідача на користь позивача з 01.09.2006 року постановлено стягувати 147 грн. 41 коп.3 розрахунку середнього заробітку по професії позивача в розмірі 982 грн. 77 коп. (а.с.  8). З 1 квітня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати збільшено до 420 грн.

Відповідно до ч.2  ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров'я або смертю,  підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Судом встановлено,  що середньомісячний заробіток по професії гірник підземний,  на якій позивач працював до ушкодження здоров'я,  станом на 15.06.2007 року становить 1394 грн. 93 коп. (а.с. 9). Отже,  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість збільшення розміру відшкодування шкоди,  що стягується з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про необхідність зменшення розміру стягуваної з нього шкоди,  оскільки вона завдана внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину і згідно ч.4  ст. 1193 ЦК України зменшенню не підлягає. Отримувана позивачем пенсія та інші доходи не враховуються при встановленні розміру відшкодування шкоди відповідно до ч.3  ст. 1195 ЦК України.

Розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу визначений судом першої інстанції правильно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  наведених у рішенні.

Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права,  а викладені у ньому висновки грунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313, 315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити,  а рішення Володимир-Волинського міського суду від 16 липня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.