Справа № 22ц- 705/07                                                    Головуючий у 1 інстанції Іщук Л.В.

Категорія - 15                                                                  Доповідач - Киця СІ.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                                                            УКРАЇНИ

17 вересня 2007 року                                                                          місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів Киці С. І.,  Здрилюк О.І.,

при секретарі Тарасюк Ю.А.

з участю представників позивача ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_1.

представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) за апеляційною скаргою позивача сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2007 року.

Колегія суддів

встановила:

Позивач СГПП «Дружба» подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2007 року,  в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначеним рішенням в позові СГПП «Дружба» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач зазначає,  що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,  неповно з'ясовано обставини,  що мають значення для справи,  має місце недоведеність обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважав встановленими. Вказує на те,  що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував положень Закону України «Про оренду землі» щодо недійсності договору оренди землі,  та не мотивував відмови у задоволенні позову з тих підстав,  що договір укладено внаслідок помилки.

Відповідач та його представник в судовому засіданні доводи позивача заперечили з тих мотивів,  що будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при постановленні рішення в даній справі не було допущено,  а тому вимоги СГПП «Дружба» є необгрунтованими і безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено,  що відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2003 року набув право власності на дві земельні частки (паї) розміром 3, 34 га кожна,  які належали спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай).

2

10 квітня 2007 року позивач та відповідач уклали договір оренди належних ОСОБА_1 двох земельних часток розміром 6, 68 ум. га. вартістю 109050 грн. Договір укладений терміном на 4 роки з 10.04.2004 року по 18.03.2007 року.

Відповідно до договору орендар сплачує орендодавцю за користування земельними частками орендну плату (у розрахунку за одну земельну частку (пай)) у розмірі 1070 грн. або натуроплатою 1528 кг зерна.

Апеляційну скаргу слід відхилити,  а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою-третьою,  п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено,  що зміст правочину не може суперечити цьому Кодесу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 3 Указу Президента України від 03.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» встановлено,  що під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) слід виходити з того,  що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом,  що засвідчує право володіти,  користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

З матеріалів справи вбачається,  що спірний договір оренди землі укладений на підставі двох сертифікатів на право на земельну частку (пай),  один з яких - серія ВЛ №0261735 виданий на ім"я відповідача,  а інший - на ім'я його батька ОСОБА_5 (ах. 12, 13).

В сертифікаті на право на земельну частку ( пай ) серії ВЛ № 0142239,  виданого на ім'я ОСОБА_5  зазначено,  що належне останньому право на земельну частку (пай) передано відповідачу ОСОБА_1

Отже,  відповідач мав право укладати з позивачем договір оренди земельної частки (паю) на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай),  а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те. що договір оренди повинен був бути укладений на підставі державного акта на землю є безпідставними і не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до  ст. 229 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним.  якщо особа,  яка вчинила правочин,  помилилася щодо обставин,  які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні,  які ним не оспорюються,  вбачається,  що СГПП «Дружба» прийняла в оренду земельну частку (пай) в розмірі 6, 68 ум. га та частково провела оплату за її оренду (а.с.  31).

Розмір орендної плати чітко визначений в п.2.2. Договору і при підписанні позивачем не оспорювався,  а СГПП «Дружба» вчинило дії. що свідчать про фактичне виконання ним договору. Позивач не надав суду доказів,  що у СГПП «Дружба» було визначено розмір орендної плати за земельну частку (пай) для всіх орендодавців в розмірі 764 кг зерна пшениці,  хоча колегією суддів надавався строк для подання доказів. Рішення директора СГПП «Дружба» Б.В. Здрилюка від 7 квітня 2001 року щодо укладення договорів оренди земельної частки (паю) не може відповідно до  ст.  ст. 10,  60 ЦПК України бути таким доказом,  так як не надано суду підтверджуючих документів,  що директор СГПП уповноважений був визначати розмір орендної плати. Крім того,  в оспорюваному договорі в п.2.2. зазначено,  що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами. На думку колегії суддів,  підстав для визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної частки (паю) від 10.04.2004 року,  як такого,  що укладений в наслідок помилки,  немає.

Таким чином,  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

з

Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права,  а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313,  315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача сільськогосподарського приватного підприємства «Дружба» відхилити,  а рішення Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.