Справа № 11-478/07                                                Головуючий у 1 інстанції   Усік Н.Є.

 ст.  125 ч. 2 КК України                                         Доповідач в апеляційній інстанції

Матат О.В

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м.  Луцьк                                                                                              11 вересня 2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді    Матата О.В.

суддів   Олексюка Я.М. ,  Пазюка О.С.

з участю прокурора Єндрущака В.В.,  засуджених ОСОБА_1.,

ОСОБА_2 та їх захисника ОСОБА_3  розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Локачинського району Присяжнюка С. С.   на вирок Локачинського районного суду від 25 червня 2007 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

 Зазначеним вироком ОСОБА_1,  1986 року народження,  уродженець і житель смт.  Локачі,  раніше не судимий,  ОСОБА_2,  1985 року народження,  уродженець с. ГТятикори Локачинського району,  житель смт.  Локачі,  не судимий,  - обидва виправдані за ч.3  ст.  296 КК України та за ч.2  ст.  125 КК України кожен з них засуджений до громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

ОСОБА_1. визнаний винним у тому,  що 1 січня 2007 року в сел. Локачах біля кафе «Васильок» та в коридорі цього закладу він з неприязних стосунків наносив удари руками по спині,  в груди та в обличчя ОСОБА_4.,  заподіявши йому умисні легкі тілесні ушкодження,  що спричинили короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_2. визнаний винним в тому,  що у цей же час і в зазначеному місці він з неприязних стосунків наніс три удари кулаком в обличчя ОСОБА_5. ,  заподіявши йому умисні легкі тілесні ушкодження,  що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Прокурор Присяжнюк С. С,  який брав участь у розгляді справи,  в поданій ним апеляції просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового слідства. Він не погоджується з виправданням підсудних за ч.3  ст.  296 КК України і просить направити справу на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідача,  який виклав суть вироку і доводи апеляції,  прокурора Єндрущака В.В.,  який її підтримав,  засуджених ОСОБА_1.,  ОСОБА_2.  та їх захисника ОСОБА_3   які  заперечувати  проти  апеляції,

2

перевіривши   доводи   апеляції,    колегія суддів   приходить   до   висновку   про необхідність залишення апеляції без задоволення і вироку щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 - без зміни.

Доводи апелянта щодо неповноти судового слідства спростовуються його ж позицією у судовому засіданні про можливість закінчення судового слідства без дослідження додаткових доказів. До того ж,  в апеляції прокурор не зазначив,  в чому саме він вбачає неповноту судового слідства.

При порушення кримінальної справи та при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. їхні дії одночасно кваліфіковані і як хуліганські,  і як спричинення тілесних ушкоджень без такої ознаки,  тобто за ч.3  ст.  296 та ч. 2  ст.  125 КК України.

Кваліфікувати дії винних,  які були скоєні одночасно і охоплювалися єдиним умислом,  не можна за сукупністю таких злочинів.

Прокурор в судовому засіданні обвинувачення не змінив,  підтримував обвинувачення за обома статтями КК України.

Оскільки кримінальна справа не була повернута на додаткове розслідування,  постановляючи вирок суд був зобов'язаний усунути помилку щодо подвійної кваліфікації одних і тих самих дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2,  що саме і зробив.

При цьому,  судом додержано рекомендації,  які містяться в п. 4 Постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» і спрямовують суди відрізняти хуліганство від інших злочинів в залежності від умислу,  мотивів,  цілей винного та обставин учинення ним кримінально карних дій.

Оцінюючи дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на підставі показань останніх та свідків,  які не є переконливо сумнівними,  суд підставно дійшов висновку про певну спровокованість потерпілими по справі незаконних дій підсудних,  що свідчить про відсутність хуліганського мотиву під час спричинення тілесних ушкоджень потерпілим.

З боку потерпілих встановлена неповага до відвідувача кафе ОСОБА_1. Його випровадження із залу,  виштовхування з кафе і насильницьке заведення в кафе потерпілими та у відповідь на це дії підсудних,  - правильно судом оцінені як -доказ відсутності хуліганського мотиву в підсудних і про скоєння злочину на грунті неприязних стосунків.

Свідок ОСОБА_6 (працівниця кафе) підтвердила той факт,  що при наявності інших відпочиваючих охоронець ОСОБА_4 виганяв ОСОБА_1. з кафе.

ОСОБА_2. ствердив,  що він втрутився в конфлікт лише тому,  що охоронці ОСОБА_4 та ОСОБА_5.  застосовували насильство щодо ОСОБА_1.

Такі обставини нічим не спростовані,  а щодо пошкодження майна ОСОБА_1. переконливих доказів не здобуто. До того ж,  показання щодо нанесення потерпілому ОСОБА_4. ударів смітником,  ногами не підтверджується нічим,  крім непослідовними показаннями потерпілих з цього приводу.

За таких обставин суд правильно дійшов висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2 тільки за ч. 2  ст.  125 КК України. Така кваліфікація дій засуджених апелянтом підтримувалася в суді і не оспорюється ніким.

Працівник міліції ОСОБА_6  стверджував,  що при його втручанні в конфлікт між охоронцями кафе і підсудними бійки вже не було. До того ж,  саме він виносив 10 січня 2007 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи,  не знайшовши підстав для оцінки дій підсудних як хуліганські і такі,  що пов'язані з опором йому,  як працівнику,  який охороняє громадський порядок.

Отже,  доводи апеляції про невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи також спростовані.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника прокурора Локачинського району Присяжнюка С. С.  залишити без задоволення,  а вирок Локачинського районного суду від 25 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.