АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/4352/2012 Головуючий у 1 інстанції Макаренко І.О.
Доповідач Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючої судді Стрижеуса А.М.
суддів Поліщук Н.В., Шкоріної О.І. при секретарі Василевському Я.П.
за участю: відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес - Банк" про визнання договорів купівлі - продажу частково недійсними, переведення права покупця на позивача та стягнення безпідставно отриманих коштів,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири від 22 березня 2002 року недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_1, переведення прав та обов'язків покупця за вказаним договором на позивача, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2005 року в частині зазначення продавцем ОСОБА_1 та переведення прав та обов'язків продавця за вказаним договором на позивача та стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в розмірі 357000 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що спірна квартира відповідачем ОСОБА_1 була придбана за гроші, які належали їй. Оскільки вона була на той час одружена та мала намір розлучитися, спірну квартиру оформила на свою знайому - ОСОБА_1 Однак остання не визнає цей факт та продала спірну квартиру ОСОБА_2
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_5, третя особа ПАТ АБ "Експрес- - Банк" в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (т.2 а.с.50, 55, 63, 64), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу спірної квартири було укладено власником квартири на законних підставах і крім того, позивачем було пропущено строк позовної давності, а клопотання про його поновлення не заявлялось.
Судова колегія вважає, що даний висновок суду першої інстанції є правильним та обґрунтованим, який ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 березня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,20 м2 , жилою площею 14,70 м2 (т. 1 а. с. 8).
Згідно довідки № 48 від 05 грудня 2005 року, наданої ЖБК "Знання", ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі та зареєстрована за вказаною адресою (т.1 а. с. 84).
09 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 9).
Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22 травня 2007 року ОСОБА_4 було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України (т.1 а. с. 11-13).
За змістом ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1, являючись власником спірної квартири згідно договору купівлі-продажу, розпорядилась своїм майном на власний розсуд шляхом продажу її ОСОБА_2, яка та в свою чергу, 09 грудня 2005 року уклала з ПАТ АБ "Експрес-банк" іпотечний договір, згідно якого передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Договір кредиту укладався саме для отримання грошей на придбання спірної квартири.
Відповідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялось, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, враховуючи те, що спірний правочин був укладений в 2002 році, про що знала позивачка, а до суду звернулась лише в листопаді 2008 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: