АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/4729/2012
Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.
Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Василевському Я.П.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є пенсіонером та особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, яка зареєстрована та постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у місті Біла Церква. На підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року з 01 січня 2008 року по теперішній час розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу повинен був здійснюватись відповідно до редакції ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяла станом на 31.12.2007 року тобто призначена позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю, повинна сплачуватися в розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, а щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю повинно сплачуватись в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак, починаючи з 01 січня 2008 року та по теперішній час, пенсія позивачу сплачується в розмірі значно нижчому, чим встановлено законом, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди в розмірі суми недоотриманої пенсії за цей період часу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа: Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року представником позивача ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу в якій вона просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися про день та час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.45-48), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у судді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач є пенсіонеркою, яка визнана постраждалою від Чорнобильської катастрофи 2 категорії. ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Біла Церква Київської області та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України м. Біла Церква Київської області.
Підставою для звернення позивача з позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним, згідно з приписом ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії, стало Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Пунктами 12, 15 розділу 28 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було змінено ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для осіб, віднесених до категорії 4.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2008 року визнано таким, що не підлягає Конституції України положення п.п. 12,15 розділу 28 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Проте, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування та виплати пенсій (в тому числі зазначених).
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний Фонд України", здійснює своє повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюються шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.
Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 9 Положення "Про Пенсійний Фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" був збережений порядок визначення розміру пенсій особам, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі і інвалідів.
Пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що постанова набирає чинності починаючи з 22 травня 2008 року.
Відсутність рішення адміністративного суду про визнання відповідного нормативно-правового акта незаконним (нечинним) та про його скасування, виключає відшкодування шкоди, завданої такими органами у сфері нормотворчої діяльності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки різниця між розмірами пенсій, визначеними ст.ст. 39. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.п. 12, 15 розділу 28 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не є шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України.
Доводи особи, що подала апеляційну скаргу про те, що завдана шкода підлягає стягненню на підставі норм ст.ст. 1173-1175 ЦК України за аналогією права, є безпідставним, оскільки ст. 1175 ЦК України підлягає застосуванню у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування визнається неконституційним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнано Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, стаття 1175 ЦК України застосована бути не може.
Посилання особи, що подала апеляційну скаргу на норми ст. 56 Конституції України також є безпідставними, оскільки вказаною статтею передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правові приписи, визначені в ст. 56 Конституції України, конкретизовані в ст. 1173 ЦК України. Виходячи з цих норм права, обов'язковою умовою відшкодування за рахунок держави шкоди також є незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і їх посадових осіб.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання особи, яка подала апеляційну скаргу в апеляційній скарзі на те, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у заподіянні шкоди, яка полягає у невиплаті позивачу додаткової пенсії та доплати до пенсії у повному розмірі, що передбачений ст. ст. 39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За змістом статті 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 зазначеного Закону фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України, треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний )бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначив, що відповідне до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, статті 95 Конституції України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження особи, що звернулася з апеляційною скаргою, що сам факт визнання закону неконституційним свідчить про завдання шкоди позивачу і породжує обов'язок відповідача її відшкодувати.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: