У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/3177/2012
Головуючий у 1 інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача Клочка С.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" в особі директора Тригуба М.П. на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 грудня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий центр „Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором позики.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 січня 2066 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 безвідсоткову грошову позику у розмірі 190 000, 00 гривень, строком на 10 років.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 23 січня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалася повернути отриману ОСОБА_2 грошову позику в суму 190 000, 00 гривень.
Також однією з умов договору було те, що відповідач ОСОБА_2 повинен добросовісно працювати у позивача протягом десяти років, а в розірвання трудових відносин без поважних причин, за власним бажанням ОСОБА_2 повинен достроково повернути суму позики.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за власним бажанням розірвав трудові відносини з позивачем, проте суму позики не повернув, тому позивач просить стягнути заборгованість по договору, а саме залишок непогашеної суми позики, індекс інфляції, який нарахований з часу коли позивач звільнився та повинен був негайно повернути залишок грошей, а також 25 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року позов Державного підприємства "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона НАН України" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач Державне підприємство "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" в особі директора Тригуба М.П. подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 у солідарному розмірі на користь Державного підприємства "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" заборгованість за договором позики в розмірі 79 747 гривень 05 копійок та проценти за надання позики в розмірі 754 гривні 10 копійок, інфляційні витрати 22 635 гривень 30 копійок, а всього стягнути 103 136 гривень 45 копійок та судові витрати, посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвели до прийняття неправильного рішення.
В судовому засіданні представник позивача Клочко С.В. підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2, представник відповідачів ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із позивачем з 2004 року, займаючи посаду заступника директора з наукової роботи, працюючи за сумісництвом.
Згідно наказу від 02 січня 2009 року (а.с. 53) ОСОБА_2 був звільнений на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Під час перебування у трудових відносинах із позивачем 20 січня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва позивача з заявою про видачу безвідсоткової ссуди в сумі 190000 гривень (а.с.21). Цього ж дня ним було підписано індивідуальне зобов'язання на отримання ссуди (а.с.24). У даному зобов'язанні ОСОБА_2 зобов'язався погашати суду в розмірі 1600 гривень щомісячно протягом десяти років, починаючи з 03 березня 2006 року. За прострочені платежі по ссуді виплачувати проценти з розрахунку двадцять п'ять відсотків річних, нарахованих з усієї суми простроченої ссуди за час прострочення. При зміні місця роботи, при виході не пенсію та іншим причинам звільнення, достроково погасити залишок заборгованості по ссуді. У випадку неможливості погасити заборгованість по непередбачуваним обставинам, зобов'язання по погашенню заборгованості переходить до спадкоємців згідно діючого законодавства. При зміні місця роботи, місця проживання, прізвища або імені у трьохденний строк повідомити позивачу нові дані. Позивач в праві достроково стягнути надану ссуду у випадках виникнення заборгованості по платежах більше шести місяців, звільнення за порушення трудової дисципліни, притягнення до кримінальної відповідальності.
23 січня 2006 року сторони уклали договір про надання ссуди в розмірі 190000 гривень (а.с. 22).
Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 суду в сумі 190000 гривень. ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання добросовісно працювати і на протязі десяти років з часу підписання даного договору зберігати з позивачем трудові відносини.
Згідно п. 4 договору у випадку звільнення за власним бажанням без поважних причин до закінчення вказаного строку, а також звільнення за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. ОСОБА_2 зобов'язався у строк встановлений адміністрацією при звільненні, але не більш п'яти років, повернути позивачу отриману по даному договору суду.
Згідно п. 5 договору у випадку невиконання ОСОБА_2 зобов'язань по даному договору, виконання цих зобов'язань бере на себе поручитель у відповідності до договору поруки, який укладений з ОСОБА_5 23 січня 2006 року (а.с. 23).
Як вбачається з договору на час підписання останнього ОСОБА_2 обіймав посаду заступника директора з наукової роботи, працюючи за сумісництвом, при чому на даній посаді працював з 2004 року. З позивачем були укладені строкові трудові договори, останній з 02 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року (а.с.51).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з боку ОСОБА_2 не було встановлено порушень умов договору.
Колегія суддів вважає такий висновок правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи.
Так, в умовах договору викладено вичерпні підстави при яких ОСОБА_2 зобов'язався у строк встановлений адміністрацією при звільненні, але не більш п'яти років, повернути позивачу отриману по даному договору ссуду, а саме, у випадку звільнення за власним бажанням без поважних причин до закінчення вказаного строку, а також звільнення за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
ОСОБА_2 був звільнений на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, що виключає дострокове виконання ним зобов'язання за договором про надання ссуди.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 виконує свої зобов'язання за договором про надання ссуди та щомісячно сплачує 1600 гривень позивачу як це передбачено умовами договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" в особі директора Тригуба М.П." - відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/3177/2012
Головуючий у 1 інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача Клочка С.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" в особі директора Тригуба М.П. на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий центр „Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А:
Враховуючи, що для написання повного тексту ухвали необхідно певний час, колегія суддів вважає можливим оголосити вступну та резолютивну частину ухвали. Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" в особі директора Тригуба М.П." - відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: