АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/7515/2012
Головуючий у 1 інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Василевському Я.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні власністю, вселення та визначення порядку користування квартирою, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому за збільшеними вимогами просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1; вселити його в дану квартиру та визначити порядок користування квартирою, а саме: виділити йому у користування жилу кімнату площею 10,8 кв.м., відповідачці - кімнату площею 20 кв.м., місця загального користування - кухню, ванну кімнату, туалет і коридор залишити у спільному користуванні.
Позовні вимоги мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1, яка має загальну площу 49,6 кв.м., житлову площу - 30,8 кв.м., складається із двох ізольованих кімнат площами 20 кв.м. і 10,8 кв.м. та належить йому та відповідачці на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Шлюб з відповідачкою розірваний 21 квітня 2011 року, проте вони спільно не проживають з листопада 2009 року. На час його звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу у березні 2010 р. відповідачка замінила замки на вхідних дверях в квартиру та з того часу його в спірне житлове приміщення не впускає. Тому щоб забрати речі він змушений був зламати замок, проте ОСОБА_2 знову замінила замок і він не має змоги користуватися квартирою, 1/2 частина якої належить йому на праві власності.
Кімнати у квартирі мають різні площі, проте він згодний на те, щоб у користування йому була виділена кімната площею 10,8 кв.м., в якій він міг би мешкати. Іншого житла він не має, тому змушений звернутися до суду з позовом про вселення, так як відповідачка добровільно вирішити конфлікт не бажає.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року позов задоволено.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
Виділити в користування ОСОБА_1 кімнату площею 10,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1; ОСОБА_2 виділити в користування кімнату площею 20 кв.м. у вказаній квартирі; кухню, ванну кімнату, туалет та коридор залишити в спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежну оцінку судом наданим доказам та невідповідність висновків суду фактичним обставинам та наданим доказам.
В судове засідання ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи (а.с.99), не з'явилася, суду надала клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою її захисника ОСОБА_3. Колегія суддів вважає не поважною причиною відпустку захисника ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2, будучи повідомленою завчасно, а саме 18 квітня 2012 року, про розгляд апеляційної скарги 16 травня 2012 року о 13 годині, не з'явилась особисто в судове засідання, мала достатньо часу для забезпечення у часті в судовому засіданні іншого захисника.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за її відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності на житло від 09 березня 1998 року, виданого Відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації м. Києва, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (а.с. 4).
Відповідно до довідки по формі № 3, виданої ЖРЕО № 420 від 01.04.2010 року, в спірній квартирі зареєстровані сторони по справі (а.с. 6).
Позивач та відповідачка перебували у шлюбі з 15 червня 1977 року. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року шлюб між ними розірваний.
Встановлено, що на даний час у квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідачка, позивач ключів від квартири не має. Позивач, який є власником 1/2 частини спірної квартири, не має доступу до належного йому на праві власності нерухомого майна, ключі від якого відповідачка надати позивачу відмовляється.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду про зобов'язання та вселення позивача на спірну жилу площу, оскільки було порушено право позивача на користування власністю.
Так, відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. ч. 1,2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідає вимогам матеріального права і висновок суду щодо встановлення порядку користування спірною жилою площею, виділивши в користування позивачу кімнату площею 10,8 кв.м, відповідачу - 20 кв.м., який зроблений на підставі ретельно з'ясованих обставин справи.
Відповідно технічного паспорту, спірна квартира АДРЕСА_1 складається із 2 окремих ізольованих кімнат, а саме: кімнати площею 10,8 кв.м. та кімнати площею 20 кв.м., також має балкон, вихід на який наявний з кімнати площею 20 кв.м., та спільну кухню, коридор, ванну кімнату і вбиральню (а.с. 5). Отже, на кожного співвласника спірної квартири припадає по 15,4 кв.м. жилої площі.
Відповідно ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду не впливають на його правильність.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: