Судове рішення 22-ц/2690/2340/2012 від 06.06.2012

Судове рішення #23096691

У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц/2690/2340/2012

Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г.

Доповідач: Стрижеус А.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,

при секретарі: Василевському Я.П.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору позики удаваним правочином.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на суму 83 500 гривень, за яким позивач отримав у відповідача позику. Договір позики був укладений з метою приховати договір про спільну діяльність та співпрацю між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як на момент укладання договору він був директором ПТ "Ломбард "Моріон", а відповідач мав на меті розпочати підприємницьку діяльність у сфері надання фінансових послуг. Таким чином між ними виникла домовленість про співпрацю та спільну діяльність, а саме відкриття нового ломбарду. Відповідач повинен був інвестувати кошти для відкриття ломбарду, а позивач його консультувати з приводу придбання та оснащення приміщень під ломбард.

Крім того, позивач зазначає, що пропозиції про укладення договору про спільну діяльність та співпрацю відповідач відхилив, обґрунтовуючи відмову тим, що процедура укладення договору позики перевірена часом, а договір, який пропонував укласти позивач не має широкого застосування.

Також позивач стверджує, що фактично за договором позики кошти передані не були, як і не було оформлено розписку про прийняття коштів, а тому договір позики є удаваним правочином та таким, що укладений з приховуванням іншого правочину.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним правочином - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій рішення Шевченківського районного суду в м. Києва від 01 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином ( а.с.190), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за її відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений окремо договір позики від спільної діяльності, яка проводилась між сторонами.

Колегія суддів вважає такий висновок суду є правильним та обґрунтованим, який зроблений на повно та всебічно досліджених матеріалах справи.

Так, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 23 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики. За даним договором ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 83 500 гривень, що є еквівалентом 10 000 доларів США. ОСОБА_3 прийняв кошти та зобов'язувався повернути їх ОСОБА_4 у порядку, визначеному цим Договором (п.1.1 Договору).

Сторони домовились (п.2.1 договору) про те, що ОСОБА_4 зобов'язується передати ОСОБА_3 грошові кошти в сумі, вказаній в п.1.1 Договору одночасно з підписанням цього Договору.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Стаття 235 ЦК України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як убачається з матеріалів справи, договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами. Позивач ОСОБА_3 не заперечував та не заперечує факту підписання ним Договору позики.

23 березня 2009 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПТ "Ломбард "Моріон" учасники фізична особа - підприємець ОСОБА_3. і компанія підписали договір поруки. За даним договором Поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за Договором позики від 23 березня 2009 року (п.1 Договору поруки).

Договір поруки підписаний усіма сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином законодавець допускає можливість укладення безпосередньо двостороннього письмового договору позики або можливість надання розписки від імені позичальника (одностороннього правочину) на підтвердження укладення договору позики. Тобто згідно з чинним законодавством письмовий договір позики є належним і самостійним доказом передачі Позичальнику грошових коштів у позику. Надання розписки позичальником відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України не є обов'язковим, але вона може бути представлена.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Позивачем ОСОБА_3 не надано будь-яких доказів які б підтверджували укладання договіру позики - удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Твердження позивача ОСОБА_3 про те, що Договір позики був укладений з метою приховання фактично укладеного договору про спільну діяльність та співпрацю спростовується сукупністю наведених вище доказів, яким судом першої інстанції надано належну оцінку.

Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: