АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/5415/2012
Головуючий у 1 інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду про поділ спільного майна подружжя, просила поділити спільне майно, яким є квартира АДРЕСА_1, виділивши їй у власність житлові кімнати площею 26,07 кв.м. та 26,07 кв.м., а відповідачу ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 26,07 кв.м..
Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року. Подружнє життя не склалося і 21 листопада 2009 року даний шлюб було розірвано.
Від спільного подружнього життя у них є донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею.
Під час шлюбу вони придбали нерухоме майно, яке і є предметом поділу - житлова 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1.
Право власності на квартиру зареєстроване на відповідача.
Відповідач перешкоджає їй та не дає можливості жити у власній квартирі, тому вона з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_2, - у її батьків.
Оскільки згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто, позивач на підставі ст. ст. 70, 71 СК України просить поділити квартиру, відступивши від принципу рівності часток подружжя, виділивши їй у власність дві житлові кімнати в квартирі, а відповідачу - одну житлову кімнату.
Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву, в якій він просить суд виділити у власність та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, також, виділити у власність та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, тобто поділити майно з дотриманням принципу рівності часток подружжя.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Поділити спільне майно подружжя наступним чином:
Виділити у власність та визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Виділити у власність та визнати право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2823 гривні.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги та поділити спільне майно подружжя наступним чином:
Визнати право власності ОСОБА_4 на дві житлові кімнати в квартирі АДРЕСА_1, що фактично становлять 2/3 частини власності спільного нерухомого майна подружжя.
Визнати право власності ОСОБА_2 на 1 житлову кімнату в квартирі АДРЕСА_1, що фактично становить 1/3 частини власності спільного нерухомого майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спільне право власності на приміщення загального користування в квартирі АДРЕСА_1.
Понесені ОСОБА_4 судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі: 1700 гривень - державного мита, 120 гривень - за інформаційно-технічне забезпечення та за розгляд справи апеляційною інстанцією у розмірі 850 гривень покласти на ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року по 21 листопада 2009 року.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Під час зареєстрованого шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 70,3 кв.м.,право власності на яку, відповідно до договору купівлі-продажу від 07 лютого 1997 року, зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.24).
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.
Стаття 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, інтереси неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При ухваленні рішення про поділ спільного майна подружжя порівну, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_4 не доведена наявність істотних обставин, які свідчать про те, що необхідно відступити від принципу рівності часток подружжя у спільному майні, також не визначена частка, яку позивач просить виділити їй у власність, також не надано доказів створення їй перешкод у користуванні належним їй майном.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи.
Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: