Справа №221/2173/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
01.06.2012 року Староміський районний суд м.Вінниці
в складі: головуючого, судді Антонюка В.В., при секретарі Постернаку А.М.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 09.07.2011 року о 11 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1, відповідач по справі ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ 5327 д.н.з НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_3, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в наслідок чого автомобіль позивача марки Mitsubishi L200 д.н.з НОМЕР_4, 2007 року випуску, отримав технічні ушкодження. Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.09.2011 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
11.02.2012 року на підставі договору страхування та страхового полісу №АА/2332945 власника автомобіля ГАЗ 5327 ОСОБА_3, позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 3 664 грн.18 коп. Однак, відповідно до висновку експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 4 596 грн. 32 коп., втрата товарної вартості автомобіля становить 3 081 грн. 82 коп., а всього розмір завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу шкоди становить 7 678 грн. 14 коп.
В зв'язку із суттєвою різницею між шкодою, завданою дорожньо-транспортною пригодою та сумою коштів, відшкодованою страховою компанією, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд стягнути з відповідачів на свою користь у відшкодування завданої шкоди 7013 грн. 96 коп. з яких:
- 4013 грн. 96 коп. -матеріальної шкоди;
-3000 грн. -моральної шкоди,;
-107 грн.50 коп. судових витрат;
- 500 грн. за надання юридичної допомоги.
Під час розгляду справи позивачзмінив позовні вимоги, відмовившись від солідарного стягнення шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, просив суд стягнути на його користь зазначену суму коштів лише з ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на відсутність у нього коштів.
З"ясувавши позиції сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.09.2011 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 порушив пункти 13.1,13.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль Мітцубісі, д.н.з НОМЕР_4, який належить позивачу ОСОБА_1 Дана постанова, оскаржена не була і набрала законної сили 19.09.2011 року. (а.с.4)
Відповідно до висновку експертного дослідження №553 Е-07 від 13.06.2011 року автомобіля Мітцубісі, вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП становить 7 678 грн. 14 коп. (а.с.6-8).
Згідно квитанцій, позивачу ОСОБА_1 частково відшкодовано завдану дорожньо-транспортною пригодою шкоду (а.с.11).
Відповідно до ст. 61 ч.4 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Встановленим судом фактичним обставинам відповідають правовідносини, повязані з відшкодуванням шкоди та регулюються Главою 82 "Відшкодування шкоди" Підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання" Розділу ІІІ Книги пятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 22 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до вимог ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Згідно до Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках від 01.02.2012 року, проведеного Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що як свідчить судова практика, суб"єктивний склад сторін у спорах такої категорії, як правило , складається з учасників дорожньо-транспортної пригоди, володільців-користувачів транспортних засобів; власників джерела підвищеної небезпеки, з якими винні особи знаходилися у трудових відносинах; страхових компаній, з якими власники транспортних засобів знаходяться у договірних відносинах; осіб, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями, та третіх осіб, зазвичай, водіїв-учасників, які не заявляють самостійних вимог.
За загальними правилами, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Право володіння відповідача ОСОБА_2 транспортним засобом ГАЗ 5327, д.н.з. НОМЕР_3, на правовій підставі, підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_5, виданої на ім"я ОСОБА_2, долученої до матеріалів справи, де на сторінці 10-11, міститься запис про те, що він 01.07.2011 року прийнятий на посаду водія за трудовим договором № 225111018 від 04.07.2011 року до приватного підприємця ОСОБА_3, що також підтверджує перебування відповідача у трудових відносинах із власником транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи вище викладене, суд знаходить що позовні вимоги позивача в частині стягнення із ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 4013 грн. 96 коп, підлягають до задоволення.
Суд погоджується також і з тим, що позивачеві було завдано моральні страждання, пов'язані як безпосередньо із вчиненням відповідачем ДТП, так і пов'язанні з його моральними стражданнями та втратами у вигляді порушення звичного ритму життя.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема ст.ст. 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної в наслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Однак вирішуючи питання про покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди суд враховує наступні обставини.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку із ушкодженням здоров»я, у порушенні права власності, прав, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Таким чином, моральна шкода, пов'язана з душевними стражданнями позивача ОСОБА_1, стресом, пережитим після ДТП, втратами у вигляді порушення звичного ритму життя, має бути покладена на відповідача ОСОБА_4
Що ж стосується витрат позивача на правову допомогу, то до суду не надано жодного доказу в підтвердження здійснення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. Тому в задоволенні позову в цій частині, слід відмовити.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір»суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати в розмірі 107 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 1167,1187, ч.4 ст.1193 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року, ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 121 (чотири тисячі сто двадцять одну) гривню 46 копійок у відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, з яких: 4013(чотири тисячі триннадцять гривень) 96 копійок -матеріальної шкоди; 500 (п"ятсот) гривень моральної шкоди та 107 гривень 50 копійок понесених позивачем судових витрат.
В частині решти позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскарженне до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.В. Антонюк