ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 04 серпня 2006 року                                                                       м. Київ

                   Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого  -  судді  Гордійчук М.П., 

суддів        -  Амєліна С.Є., Ліпського Д.В., Маринчак Н.Є., Юрченка В.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09 березня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від              01 червня 2005 року у справі за позовом Одеської залізниці до Кіровоградського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення № 548 від 19.11.2004 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2005 року Одеська залізниця звернулася до суду з позовом  про визнання недійсним рішення Кіровоградського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування штрафних санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені.

  Рішенням місцевого господарського суду Кіровоградської області               09 березня області від 19 грудня 2005 року позов Одеської залізниці задоволено.

 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від             01 червня 2005 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою.

         У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування  зазначених судових рішень з постановленням нового рішення про  відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції відповідно до п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» базою для нарахування збору до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня громадян є заробітна плата платника цього податку.

          Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» визначає поняття заробітної плати, а абзац 3 ст. 2 цього Зако­ну передбачає, що саме відноситься до структури заробітної плати.

Згідно роз'яснення Держкомстату, витрати з надання безкоштовного проїзду не є ви­тратами на оплату праці, а тому не можуть бути базою для нарахування внесків до Фондів обов'язкового державного страхування.

    За таких обставин суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки витрати з надання безкоштовного проїзду не є ви­тратами на оплату праці, а додатковою соціальною гарантією  установленою для працівників залізниці.

         За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними.

  Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду. Рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                     У Х В А Л И Л А :

         Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 09 березня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 червня 2005 року  – без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Судді: