Справа № 22-ц-956/2012 Провадження № 22-ц/2590/956/2012 Головуючий у I інстанції - Короїд Ю. М.
Категорія - цивільна Доповідач - Висоцька Н. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіВисоцької Н.В.
суддів:Бойко Н.В., М.І., Шитченко Н.В.,
при секретарі:Зіньковець О.О., Биховець Н.М.,
за участю:позивача ОСОБА_6, представника позивача ОСОБА_7, представника відповідача Кравченка Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_9 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" про стягнення страхового відшкодування,
в с т а н о в и в:
Рішенням Козелецького районного суду від 09 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_9 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія "ІНГО-Україна" про стягнення страхового відшкодування, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує тим, що суд посилаючись на ст. 27 ЗУ „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відмітив, що право на страхове відшкодування у зв"язку зі смертю годувальника в результаті ДТП мають діти, одночасно безпідставно посилається на порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв"язку зі смертю годувальника, затвердженого постановою КМУ від 31 грудня 2004 року, бо в ній йде мова про роз"яснення до пункту 27.4 статті 27 ЗУ „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме відшкодування частини не отриманих доходів потерпілого, що не було предметом розгляду даної позовної заяви, бо загиблий ніде не працював, але відповідно до п. 6 вищевказаного порядку страхове відшкодування може виплачуватись одноразово.
Апелянт вказує, що суд в своєму рішенні зазначив, що позивачем не надано будь яких даних щодо отримання померлим доходу та його середньомісячний розмір, на підставі яких, відповідно до вимог чинного законодавства визначається розмір страхового відшкодування. Тому відсутні будь-які підстави для застосування ст. 1200 ЦК України, при цьому не звернувши уваги на ч. 3 ст. 1200 ЦК України, в якій вказано, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_9 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив з того, що шкода відшкодовується у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України.
Відповідно до ст.. 22, 27 ЗУ « Про обов»язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню полягає оцінена шкода, право пов»язано зі смертю потерпілого та відшкодовується особам, які знаходились на утриманні потерпілого. У зв»язку зі смертю годувальника в результаті ДТП право на страхове відшкодування мають діти до досягнення ними повноліття. У зв»язку зі смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника.
Вирахування відшкодування утриманцям визначається Порядком проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв»язку зі смертю годувальника внаслідок дорожньо транспортної пригоди, затвердженого постановою КМУ від 31.12.2004 року № 1776, розрахунок розміру проводиться відповідно до п.1,2 цього Порядку.
Судом встановлено, що не надано будь-яких даних щодо отримання померлим доходу та його середньомісячний розмір, на підставі яких, відповідно до вимог чинного законодавства визначається розмір страхового відшкодування, за вказаних обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з врахуванням вимог ст.. 35, 36 ЗУ „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", так як потерпілий не працював.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він повністю відповідає вимогам закону та обставинам даної справи.
Встановлено, що власником автомобіля „Мазда” ДНЗ НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_12 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_8, є ДСП „Чорнобильська АЕС". 25 лютого 2011 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом.
Відповідно до страхового полісу автомобіль „Мазда СХ-7” д.н.з. НОМЕР_3 застрахований приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія „ІНГО-Україна" на період з 31.08.2010 року по 30.08.2011 рок, ліміт відповідальності - 51 тис. грн. на одного потерпілого.
Свідоцтвами про народження підтверджено, що ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно довідки Омелянівської сільської ради діти проживали разом з батьком та знаходились на його утриманні.
18 серпня 2011 року мати загиблого ОСОБА_6 звернулась із заявою до страхової компанії з проханням відшкодувати шкоду у зв'язку зі смертю годувальника дітям померлого, 14 вересня 2011 року направлена відповідь зі страхової компанії з відмовою у виплаті страхового відшкодування.
Виходячи з зазначеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та ухвалив вірне та обгрунтоване по суті рішення, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги, щодо невірного застосування до даних правовідносин ст. 1200 ЦК України та ст.. 27 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині визначення розміру страхового відшкодування на підставі наведених норм виходячи з доходів потерпілого не заслуговують на увагу, так як законодавцем визначено порядок розрахунку розміру страхового відшкодування загальними та спеціальними нормами, доводи які викладені в апеляційній скарзі є власним тлумаченням законодавства апелянтом.
Посилання апелянта на надання документів необхідних для отримання страхового відшкодування та доводи, що страхове відшкодування може виплачуватись одноразово не є підставою для скасування рішення, оскільки такі доводи не впливають на правильність висновків суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування рішення суду 1 інстанції.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що ОСОБА_9 не довела своїх вимог, не спростувала правильності висновків суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: