Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3317/12 Головуючий у 1 інстанції Щербань Л.С.
Суддя-доповідач Забіяко Ю.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. Полякова О.З. Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко»в особі представника Бобракова Євгенія Сергійовича
на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відділу Державного комітету земель в Оріхівському районі, Оріхівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко», про визнання договору недійсним та зобов'язання зареєструвати договір оренди земельної ділянки,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 01.01.2009 року між ним та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Данко»укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Новоданилівської сільської ради, загальною площею 5,59га., яка належить йому на підставі Державного акту ЗП № 024711 та передано на реєстрацію в Оріхівський районний відділ Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру.
До проведення державної реєстрації він зрозумів, що помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо ціни та порядку розрахунку за договором, оскільки протягом дії попереднього договору з ТОВ «СГП «Данко», розрахунки з ним проводилися невчасно, з затримками, в менших розмірах, ніж обговорювалось.
Після того, як договір був підписав, він отримав пропозицію від ТОВ «Агротех»про укладення договору оренди земельної ділянки на більш вигідних умовах, та звернувся з письмовою заявою до Оріхівського відділу ДЗК про відмову у реєстрації договору оренди з ТОВ «СГП «Данко», оскільки ним укладений договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агротех», але йому стало відомо, що відділ Держкомзему в Оріхівському районі зареєстрував договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ «СГП «Данко».
Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ СГП «Данко»від 01 січня 2009 року. Зобов'язано Оріхівський районний відділ Запорізької регіональної філії Центр Державного земельного кадастру зареєструвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Агротех».
В апеляційній скарзі ТОВ «СГП «Данко»в особі представника Бобракова Євгенія Сергійовича зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду. Суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
При цьому суд не звернув увагу на те, що цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Так, ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2009 року, судом не було враховано, що сторонами оспорюваного договору є ОСОБА_6 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Данко», яке набуло за оспорюваним договором право користування земельною ділянкою.
Відповідно до роз'яснень наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не залучив ТОВ «Данко»до участі в справі у якості відповідача, натомість позивачем зазначено у цій якості осіб, які не є сторонами договору, а лише виконували відповідні покладені на них функції щодо здійснення процедури реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки.
При цьому суд не переконався у наявності у зазначених осіб відповідно до ст.28 ЦПК цивільно-процесуальної правоздатності, оскільки нею наділені лише юридичні особи, а не філії юридичних осіб та відділення цих філій.
Крім того, суд вирішив питання про покладення на зазначених відповідачів обов'язку зареєструвати інший договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Агротех».
За змістом закону та роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Норма частини третьої статті 182 ЦК України щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.
Але позивачем не доведено як сам факт відмови відповідачів в проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, так і не оскаржено таку відмову, яка на його думку, мала місце.
Відповідно до ст.3 ЦПК України заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений та обраний ним спосіб.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання колегії суддів не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Проте відмова в задоволенні позову з визначених підстав, не позбавляє позивача звернутись до суду із позовом з наведенням правових підстав, які б відповідали дійсним правовідносинам, які склались між сторонами оспорюваних правочинів.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко»в особі представника ОСОБА_5 - задовольнити.
Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року по цій справі -скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Відділу Державного Комітету земель в Оріхівському районі, Оріхівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного кадастру про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: