31.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження : 22ц/2090/3783/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Музиченко В.О.

Справа №. 2-2172/2011р. Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_3, як відчужувач передав йому, як набувачеві, у власність квартиру АДРЕСА_1 взамін зобов'язання забезпечувати його утримання довічно, проте зазначений договір не було оформлено нотаріально.

У ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер і оскільки він, ОСОБА_4, виконав всі взяті на себе зобов'язання за договором довічного утримання, просив визнати його дійсним та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3, який спілкувався з батьком та допомагав йому матеріально і є єдиним спадкоємцем померлого. Позивача ніколи не бачили, тому вважають договір довічного утримання незаконним.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2012 року усім учасникам у цій справі: позивачу і відповідачу і їх представникам, були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 29 травня 2012 року.

22 тавня 2012 року представник позивача ОСОБА_5 знайомилась із матеріалами справи в повному обсязі, із яких вбачається, що розгляд справи призначено на 29 травня 2012 року.

Але 29 травня 2012 року в судове засідання позивач та його представник не з'явились, про причини неявки позивач ОСОБА_1 не повідомив. Заява представника позивача ОСОБА_5 про перенесення справи на іншу дату у зв*язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні залишена без задоволення з підстав ненадання будь-яких доказів такої зайнятості.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Судом установлено, що власником спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.10-11.)

Після його смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_6 (а.с.48).

Інших спадкоємців за законом чи заповітом не встановлено.

Посиланням позивача ОСОБА_1 на те, що за життя ОСОБА_3 14 травня 2009 року вони уклали в простій письмовій формі договір довічного утримання, судом дана належна правова оцінка.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що в судовому засіданні не добуто будь-яких доказів, які б свідчили що зазначена угода дійсно укладалась та нотаріально посвідчена, як того вимагає закон.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в силу ст. 745 ЦК України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд повно та всесторонньо з*ясував обставини справи, права і обовязки сторін, взаємовідносини, які існували між ними, і прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді