31.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження 22ц/2090/3768/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Донець О.В.

Справа № 2-545/09/04 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.ВІ., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, 3-ті особа -ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу з урахуванням індексації в сумі 164 034 грн., посилаючись на те, що 26 грудня 2005 року вона продала власну двокімнатну квартиру у Львівській області за 23 200 доларів США, які за усним договором передала в борг відповідачу, оскільки її донька на той час проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказані кошти вона перерахувала на картковий рахунок ОСОБА_4, які він обіцяв повернути через два роки. На отримані кошти ОСОБА_4 купив автомобіль, який згодом продав і оформив кредит для придбання нового транспортного засобу аналогічної марки.

У зв'язку з тим, що відповідач не повертає борг добровільно, просила задовольнити її позов.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, проте визнав, що отримав через банк кошти перераховані на його ім'я за які він придбав автомобіль. Суму не вважає боргом оскільки ніяких документів щодо позики він не підписував та обіцянок про їх повернення не давав.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд до того ж суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2012 року усім учасникам у цій справі: позивачу і відповідачу і їх представникам, були направлені судові-повістки повідомлення про розгляд справи на 29 травня 2012 року. 21 травня 2012 року представник позивачки ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи ще й телефонограмою, відповідно до вимог ч.6 ст. 74 ЦПК України.

Але 29 травня 2012 року в судове засідання позивачка та її представник не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3,4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд передбаченими в законі способами сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, проте тягар доказування полягає на сторони, яка висуває доводи або заперечення.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд виходив з недоведеності укладення сторонами договору позики. Колегія погоджується з таким висновком, оскільки він не суперечить закону, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно ст.1046,1047 ЦК України договір позики між фізичними особами на суму, що не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі.

За матеріалами справи та поясненнями сторін, письмового договору позики не укладалося.

За правилами ст. 207 ЦК України договір може бути підтверджений іншими письмовими документами, з яких вбачаються зміст та всі необхідні умови договору. Наявність такого документу у кредитора свідчить про невиконане зобов'язання. Посилаючись на факт перерахування на рахунок відповідача 23 200 доларів США, позивачка не представила оригіналу документу, або інших письмових доказів на підтвердження договору позики.

Згідно правил статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1047 ЦК України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути передана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошевої суми.

З врахуванням наведених норм права договір позики на суму 23 200 доларів США, має бути укладеним тільки у письмовій формі.

Позивачка ОСОБА_2 на підтвердження існування боргових зобов'язань перед нею відповідачем письмового договору позики не надала. Умови позики та строк повернення боргу є невідомими.

Посилання позивачки на перерахування вказаної суми на банківський рахунок відповідача, може свідчити про інші правовідносини, але не про договір позики.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального або процесуального права.

Отже, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України рішення районного суду підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді