Справа № 2603/1155/12

Постанова

іменем України

27.03.2012

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Вінтоняк Р.Я.

при секретарі Карпенко Д.О.

з участю прокурора Романщака О.Б.

розглянувши в попередньому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст.146ч.3,115ч.2,п.п.3,6,12 КК України

ВСТАНОВИВ

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 надійшла від прокурора 15.03.2012р.

Прокурор ніяких клопотань не заявив і вважає можливим призначити справу до судового розгляду

Потерпілий в судове засідання клопотань, щодо можливості призначення справи до судового розгляду, не надав.

Обвинувачений та адвокат в судове засідання клопотань, щодо можливості призначення справи до судового розгляду, не надали.

Дослідивши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що справа не може бути призначена до судового розгляду, а підлягає поверненню на додаткове розслідування в зв'язку з порушення кримінально-процесуального законодавства при проведенні досудового слідства без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 був засуджений за ст.ст.146ч.3,115ч.2,п.п.3,6,12 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ухвали колегії судів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу повернуто прокурору міста Києва на додаткове розслідування.

В ухвалі Апеляційного суду м. Києва зазначено, що:

15 січня 2010 року Генеральна прокуратура України за вихідним №14/3-34777-0 звернулась до Міністерства юстиції Грузії з запитом про видачу ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб та незаконне викрадення людини за обтяжуючих обставин.

При цьому Генеральна прокуратура України гарантувала, що ОСОБА_1 буде притягнутий до кримінальної відповідальності лише за ті злочини, за які буде виданий. Він також не буде висланий або виданий третій державі без згоди Міністерства юстиції Грузії та після відбування покарання зможе вільно залишити територію України.

У відповідь 27 квітня 2010 року Міністерство юстиції Грузії повідомило, що ОСОБА_1 видається Україні для притягнення до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто за п.12 ч.2 ст. 115 КК України та незаконне викрадення людини за ч.1 ст. 146 КК України, падавши пояснення, що відповідно до кримінального законодавства Республіки Грузія, інкриміноване ОСОБА_1 обвинувачення в незаконному викраденні людини, що потягло тяжкі наслідки, тобто смерть потерпілого, охоплюється кваліфікацією за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Між тим, ОСОБА_1, всупереч даним Генеральною прокуратурою України гарантіям, засуджений за умисне вбивство не лише з кваліфікуючою ознакою попередньої змови групою осіб, але й з кваліфікуючими ознаками вбивства заручника та вбивства з корисливих мотивів, а прокурором в апеляції ставиться питання також щодо кваліфікуючої ознаки умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення.

Засуджений ОСОБА_1 також за незаконне викрадення людини з кваліфікуючими ознаками корисливої мети, попередньої змови групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки, дозволу на що в процесі екстрадиції Республіка Грузія не надавала.

Тим часом, у зв'язку з досліджуваною подією 30 вересня 2010 року Апеляційний суд міста Києва засудив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за п. п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та за ч. 3 ст. 146 КК України, тобто за незаконне викрадення людини, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки і за умисне протиправне заподіяння смерті викраденої людини з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.( т. 4, а. с. 33-47), і на цей час вказаний вирок набрав чинності і має силу закону.

Вказаним вироком з обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключено лише кваліфікуючу ознаку п. 9 ч.2 ст. 115 КК України.

За таких обставин, судова колегія в процесі розгляду справи була позбавлена можливості виключити з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючі ознаки п. п. 3 та 6 ч.2 ст. 115 КК України і перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 146 КК України на ч. 1 цієї ж правової норми, оскільки таке рішення суперечитиме вироку, що набрав чинності та надав правову оцінку скоєному.

Однак, ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікована Україною, із застереженнями, законом № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, учасником якої є також і Республіка Грузія, передбачає, що видану особу не можна притягти до карної відповідальності або покарати за здійснений до її видачі злочин, за який вона не була видана.

Таким чином, колегії суддів зазначила про необхідність встановленим порядком поставити додаткове питання перед Міністерством юстиції Республіки Грузія на згоду щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками п.п.3, 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України та за незаконне викрадення людини з кваліфікуючими ознаками корисливих мотивів, попередньої змови групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки.

При цьому судова колегія зауважила, що Міністерство юстиції Республіки Грузія певною мірою вийшло за межі компетенції, наданої згаданою Конвенцією, оскільки вдалося до юридичної кваліфікації інкримінованих ОСОБА_1 дій, а ст. 65 Конвенції передбачає видачу для притягнення до кримінальної відповідальності за такі діяння, які по внутрішньому законодавству запитуючої та запитуваної сторони є кримінально караними і за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк без будь-яких застережень щодо юридичної кваліфікації цих дій та особливостей її застосування у кожній з Договірних сторін.

Колегія суддів також зазначила, що Генеральна прокуратура України не досить чітко та конкретно виклала фактичні обставини справи, покладені в основу запиту про видачу ОСОБА_1, не зазначивши в цьому запиті всіх кваліфікуючих ознак, інкримінованих йому.

В ухвалі Апеляційного зазначено, що ці недоліки не можуть бути усунуті в ході апеляційного розгляду справи чи судового розгляду судом першої інстанції і підлягають усуненню лише в ході додаткового розслідування.

В ході останнього належить також перевірити й доводи апелянтів щодо істотної неповноти і неправильності досудового і судового слідства, усунення суперечностей в поясненнях допитаних осіб та інших доказів, які належить дослідити більш глибоко шляхом допитів, в тому числі й на очних ставках та вжиття заходів щодо усунення цих суперечностей.

Відповідно до КПК України вказівки суду, при направленні кримінальної справи на додаткове розслідування є обов'язковими для виконання органами досудового слідства. Відповідно до ст.374 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання та досудового слідства при додатковому розслідування так і суду при першої інстанції при повторному розгляді справи.

Вказівки Апеляційного суду м. Києва органами досудового слідства в ході додаткового розслідування залишились не виконаними.

Так всупереч вказівок Апеляційного суду м. Києва, в ході додаткового розслідування Генеральною прокуратурою України у встановленому порядку не було поставлене додаткове питання перед Міністерством юстиції Республіки Грузія на згоду щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками п.п.3, 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України та за незаконне викрадення людини з кваліфікуючими ознаками корисливих мотивів, попередньої змови групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки; не допитані свідки, не проведені очні ставки з метою усунення суперечностей які містяться в поясненнях допитаних осіб та інших доказів у справі.

Під час додаткового розслідування було отримано лист начальника міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України С.Ф.Кравчука, в якому зазначається про відсутність підстав для звернення із запитом до грузинської сторони про надання згоди на притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що суперечить змісту ухвали колегії судів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, якою саме у зв'язку з неналежно оформленим Генеральною прокуратурою України запитом до Міністерства юстиції Республіки Грузія кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було направлено на додаткове розслідування.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові (ухвалі) про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними, що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.237, 244, 246 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.ст.146ч.3,115ч.2,п.п.3,6,12 КК України повернути прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без зміни.

На постанову може бути подана апеляція на протязі 7 днів з моменту її оголошення.

Суддя: