"11" травня 2012 р. Справа № 2-509/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Божок С.К.

при секретарі -Грищенко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним розписок та відшкодування моральної шкоди

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за розписками . Свої вимоги обгрунтовує наступним : 17.06.2009 р. та 20.08.2009 р. він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, а всього позичив 20 000 доларів США. Відповідач написала власноручно розписки, підписала їх. Грошові кошти відповідач брала в борг для вирішення соціально-побутових потреб. Термін повернення грошових коштів за борговими розписками не вказаний, проте відповідно до вимог ст.. 530 ЦК України відповідач зобов»язана повернути грошові кошти за розписками протягом семи днів від дня пред»явлення вимоги . 20.01.2012 р. на адресу відповідача була направлена вимоги про повернення грошових сум за розписками, проте відповідач ухиляється від виконання зобов»язання та не відповідає на претензії щодо сплати боргу. Сума боргу становить 20 000 доларів США , що в гривневому еквіваленті на дату подачі позову становить 159 796 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним розписок від 17.06.2009 р. та 20.08.2009 р. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Свої вимоги обґрунтовує наступним : вищезазначені розписки написані під фізичним та психічним тиском відповідача. Відповідач насильно вимагав від неї написати такі розписки, за якими вона нібито отримала від нього грошові кошти . При цьому відповідач заламував їй руки , душив рушником , фізично знущався над нею як хотів, щоб примусити написати такі розписки. Не маючи змоги терпіти фізичні знущання , вона почала писати такі розписки під його диктовку. При написанні таких розписок, вона усвідомлювала, що відповідач намагається насильно примусити її до вчинення правочину, який не мав місця і в подальшому вимагати від неї кошти. При цьому вона намагалася потай від відповідача написати в розписках про тиск з його боку та знущання при написанні даних розписок. На першій сторінці розписки від 17.06.2009 р. не має ні дати, ні її підпису , текст розписки щодо отримання 10 000 доларів США її підписом не завірений, не дотримана письмова форма правочину. Вона свідомо поставила свій підпис лише на зворотному боці цієї розписки, там де йдеться про катування по відношенню до неї з боку відповідача. У другій розписці від 20.08.2009 р. взагалі відсутні повні дані про особу, якій адресована розписка. Отримавши наприкінці січня 2012 р. від відповідача вимогу про повернення 20 000 доларів США , вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про вимагання відповідачем з неї грошових коштів на підставі розписок, які написані нею під фізичним та психічним тиском відповідача. З приводу спричинення відповідачем їй тілесних ушкоджень , вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. Відносно ОСОБА_1 порушено три кримінальні справи по факту спричинення їй тілесних ушкоджень . З них по двох фактах ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі амністії . По третьому -у Вишгородському РВ проводиться досудове слідство у кримінальній справі по факту спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Крім того, відповідач вже звертався до суду з позовом про стягнення коштів за розписками при розгляді його позову про встановлення факту спільного проживання та поділ майна подружжя. Суму коштів у 20 000 доларів США за вищезазначеними розписками він включав до обсягу майна, яке підлягало розподілу. В позові ОСОБА_1 було відмовлено. При подачі даного позову , позиція ОСОБА_1 змінилася. Підставами визнання недійсним розписок є відсутність волевиявлення учасника правочину , недотримання встановленої форми правочину .

Внаслідок неправомірного вимагання щодо стягнення заборгованості за розписками , їй заподіяна моральна шкода , яка оцінена у 20 000 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазначала у зв»язку з застосуванням до неї фізичного та психічного насильства зі сторони відповідача при примушенні до написання розписок та, в подальшому, неправомірним вимаганням неіснуючої заборгованості за даними розписками. Внаслідок таких дій зі сторони ОСОБА_1 вона знаходилася в стані занепокоєння та стресу. В неї значно погіршився сон . У зв»язку з судовим розглядом справи вона вимушена переривати свій робочий графік , що в свою чергу негативно відображається на термінах та якості виконання її трудових обов»язків .

У судовому засіданні позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 доводи первісного позову підтримав у повному обсязі , заперечував проти зустрічного позову. У своїх запереченнях посилався та ті обставини, що ОСОБА_2 не заперечує того, що розписки написані нею особисто і підписані нею . Жодних доказів того, що розписки написані під тиском ОСОБА_2 не надані та жодним доказом не підтверджені. Просив первісний позов задовільнити , у зустрічному позові -відмовити.

У судому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовільнити первісний позов , у задоволенні зустрічного позову -відмовити.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом , позивач за зустрічним позовом , представник ОСОБА_3 заперечували проти вимог за первісним позовом , стверджуючи, що розписки написані внаслідок фізичного та психічного тиску з боку ОСОБА_1 і повинні бути визнані недійсними.

Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду справи щодо заявлених позовних вимог, дослідивши докази, прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до змісту ст.. 1047 ЦК України договір позики повинен бути укладений у письмовій формі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 17.06.2009 р. та 20.08.2009 р. власноручно написала розписки.

За змістом розписки від 17.06.2009 р. мова йде про обставини будівництва будинку : вартість затрат на будівництво будинку , про те, що ОСОБА_1 не мав житла в м. Києві та переселився до неї у Старі Петрівці , допомагав будувати будинок , а коли побудував будинок , то позичив 10 000 доларів США на викладку кафелю. По закінченні будівництва почав її з дочкою бити , знущатися та вимагати продати будинок , а вона обіцяла продати будинок та повернути гроші чи взяти кредит для повернення грошей за умови, що він перестане вчиняти фізичне насильство. ( а.с. 6 )

За змістом розписки від 20.08.2009 р. вбачається, що ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 10 000 доларів США , які зобов»язується віддати протягом року і по його вимозі віддасть ще 10000 доларів США, так як він не працює. ( а.с. 7 ) .

Судом встановлено, що в період проживання в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчиняв насильство в сім»ї : наносив тілесні ушкодження як ОСОБА_2 так і її дочці . Зазначені обставини підтверджуються неодноразовими повідомленнями ОСОБА_2 до Вишгородського РВ про вчинення насильства з боку ОСОБА_1 ( а.с. 109 ) , показами в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були свідками насильницького примушування до написання вищезазначених розписок, які в той період часу проживали в будинку ОСОБА_2, порушені кримінальні справи відносно ОСОБА_1 по факту заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров»я ( а.с. 107 ).

Судом встановлено, що при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного сумісного проживання та розподіл майна подружжя , грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США за двома вищезазначеними розписками були включені ОСОБА_1 до обсягу майна, яке підлягало розподілу. В обґрунтовування своїх вимог ОСОБА_1 не міг довести суду існування в нього особистих коштів, які він вкладав у будівництво житлового будинку. За рішенням ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду набрало законної сили. ( а.с. 75 ).

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд вважає, що обставини щодо відсутності у ОСОБА_1 особистих коштів , які б він міг надати ОСОБА_2 у позику не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено факт передавання грошових коштів відповідачу ОСОБА_2 у позику, не доведено наявність у нього особистих коштів, які б він міг надати в позику відповідачці, оскільки за його показами він з 2005 р. офіційно не працював, будь-яких доказів про наявність грошових коштів не надав.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні довела, що ніяких грошових коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримувала , що вищезазначені розписки остання написала під фізичним та психологічним тиском ОСОБА_1 , не маючи змоги терпіти фізичні знущання над нею, боячись за своє життя та життя своєї дочки.

Покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо фізичного насильства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 є логічними, послідовними , узгоджуються з іншими доказами , дослідженими в судовому засіданні: постановою про порушення кримінальної справи від 31.05.2011 р. ( а.с. 79 ) , постановою Вишгородського районного суду від 28.12.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 . обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію 2011 р. «, письмовими звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів щодо спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкодження та вирішення питання порушення кримінальної справи ( а.с. 81-82).

Разом з тим, суд не бере до уваги письмові покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки зазначені свідки не були допитані в судовому засіданні і про їх допит в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не ставив питання .

Суд дійшов висновку про те, що зазначені розписки не є борговими розписками, оскільки за своїм змістом не відповідають вільному волевиявленню позичальника на отримання грошових коштів та не направлені на реальне настання наслідків , що обумовлені позикою грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів за розписками не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню і вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат.

Отже, позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсними розписок від 17.06.2009 р. про позику грошової суми у розмірі 10 000 доларів США та від 20.08.209 р. про позику грошової суми у розмірі 10 000 доларів США підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 доведено, що ніяких грошових коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримувала , що вищезазначені розписки остання написала під фізичним та психологічним тиском ОСОБА_1, що написані 17.06.2009 р. та 20.08.2009 р. розписки ОСОБА_2 не є борговими розписками, оскільки за своїм змістом не відповідають вільному волевиявленню позичальника на отримання грошових коштів. Рішення суду також ґрунтується на показах свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , т.я. розписки ОСОБА_2 були написані під впливом фізичного насильства з боку ОСОБА_1

Позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача судових витрат на підставі ст.. 88 ЦПК України підлягають задоволенню. Суду не доведено, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 має пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст.. 5 Закону України «Про судовий збір».

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яка оцінена у 20000 грн. та полягає у душевних стражданнях, яких вона зазначала у зв»язку з застосуванням до неї фізичного та психічного насильства зі сторони відповідача при примушенні до написання розписок та, в подальшому, неправомірним вимаганням неіснуючої заборгованості за даними розписками. Внаслідок таких дій зі сторони ОСОБА_1 вона знаходилася в стані занепокоєння та стресу. В неї значно погіршився сон . У зв»язку з судовим розглядом справи вона вимушена переривати свій робочий графік , що в свою чергу негативно відображається на термінах та якості виконання її трудових обов»язків .

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає стягненню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що позивач не довела в судовому засіданні наявність душевних страждань, їх тривалість, наявність порушення нормальних життєвих зв»язків. Позовні вимоги за зустрічним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 3, 10, 11, 60, 212, 213, 215, 88 , 209 ЦПК України, ст.ст.16, 23 , 203,207,215, 231, 1046, 1047, 1051 ЦК України , суд

Вирішив :

У позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовільнити частково:

Визнати недійсним розписку від 17.06.2009 р. про позику грошової суми в розмірі 10 000 доларів США та розписку від 20.08.2009 р. про позику грошової суми в розмірі 10 000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати : судовий збір у розмірі 214 грн. 06 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя