ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
Іменем України
07.06.2012Справа №5002-32/968-2012
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АР Крим, 95001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» (проспект Кірова, 29/1, оф. 422-423, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 35236102).
про повернення майна та усунення його пошкодження
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 19.06.2009р.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим», в якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» повернути позивачеві предмет договору оренди нежитлового приміщення від 23.04.2011р., а саме кафе - бар з літнім майданчиком, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Крім того, позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» усунути погіршення об'єкту оренди нежитлового приміщення, а саме кафе - бару з літнім майданчиком, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, та привести його в той стан, в якому він існував до виникнення орендних відносин.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 12.04.2012р., від 26.04.2012р., від 17.05.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором оренди від 23.04.2011р. в частині повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом .
Позивач у судовому засіданні 17.05.2012р. надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив внести зміни до пункту 3 прохальної частини позову, виклавши її в наступній редакції:
Зобов'язати відповідача усунути пошкодження об'єкту оренди кафе бар з літнім майданчиком, розташованого за адресою АДРЕСА_3, а саме:
В торговій залі відновити вхідні двері з вулиці, усунути отвір розміром 2, м. на 3 м в стіні між кухнею та торговою залою, усунути сірі плями від затоплення на стелі, усунути отвір розміром 3,45 м на 2.5 м в тильній стіні.
В кухні : відновити двері в торгову залу, усунути отвір розміром 0,5 м. на 1 м, вставити дві раковини.
В коридорі : відновити кахельну плітку,
В підсобному приміщенні: встановити нові гіпсокартонові стіни
В санвузлі : встановити унітаз та раковину.
На літньому майданчику: встановити троє металевих воріт розмірами 2,6; 2,6; 3,2 м кв.
Проте, по своїй суті заявлене клопотання є зміною предмету позову, проте, 26 квітня 2012 року суд вже розпочав розгляд справи по суті, тоді як статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінювати предмет або підстави позову, але до початку розгляду справи по суті. Пунктом 1.4 Рішення зборів суддів Вищого господарського суду України встановлено, що заява про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи. Тому суд розглядатиме дійсну справу в рамках первісно заявлених вимог.
Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, але на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим 17.05.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнає позовні вимоги та зобов'язується повернути орендоване приміщення за договором від 23.04.2012р., та усунути всі пошкодження.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
23.04.2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) ( орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» (Орендар) ( відповідач) був укладений Договір оренди (а.с. 10 -11).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).
Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
У виконання умов договору 23.04.2011р. був підписаний акт приймання -передачі приміщення ( а.с. 12).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до пункту 1.2 договору, строк його дії становить 8 місяців з дня підписання. За письмовою згодою сторін договір підлягає пролонгації на тих самих умовах та той самий строк.
Проте сторонами не надано доказів пролонгації договору оренди від 23.04.2011р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що 24.12.2011р. договір припинив свою дію.
05.02.2012р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення приміщення. ( а.с. 21).
Проте до теперішнього часу, відповідач об'єкт оренди позивачеві не повернув, що і стало приводом для звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Пункт 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення.
Що ж до вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути погіршення об'єкту оренди та привести його в той стан, в якому він існував до виникнення орендних відносин між позивачем та відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити таке:
У відповідності до пункту 1 статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.
Як вбачається із акту огляду приміщення від 10.02.2012р. ( а.с. 23), сторони погодили істотні пошкодження об'єкту оренди.
Крім того, відповідач визнав свій обов'язок відновити об'єкт оренди.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача усунути погіршення об'єкту оренди.
Стосовно вимог зобов'язання відповідача привести об'єкт в той стан, в якому він існував до виникнення орендних відносин, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем як документально, так і нормативно обґрунтована необхідність усунути погіршення об'єкту оренди. Але приведення об'єкту в той стан, який існував до укладання між сторонами договору оренди є безпідставним. По - перше, така вимога є занадто абстрактною, оскільки у матеріалах справи відсутнє подобна характеристика об'єкту оренди, а по-друге, умовами договору не передбачений обов'язок орендаря привести об'єкт у стан, в якому об'єкт існував до укладання договору. Крім того, залишається незрозумілим, на яких саме підставах позивач просить суд привести об'єкт оренди у такий стан.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 07.06.2012р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 29/1, оф. 422-423, ідентифікаційний код 35236102) звільнити займане приміщення , розташоване за адресою АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Горького, 5Т.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 29/1, оф. 422-423, ідентифікаційний код 35236102) усунути погіршення об'єкту оренди - нежитлового приміщення кафе-бар з літнім майданчиком, розташоване за адресою АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Горького, 5Т.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Герне - Крим» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 29/1, оф. 422-423, ідентифікаційний код 35236102) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (95001, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 715, 33 грн. судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.