ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“26” липня 2006 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: не явка
відповідача: не явка
розглянувши касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005р.
у справі № А-7/136
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Калушавтотранс»
до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2004 року Відкрите акціонерне товариство «Калушавтотранс» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.04.2004р. № № 1153-26/2-03117062-4353, 1154-26/2-03117062-4354, 1152-26/2-03117062-4352.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, викладені в Акті від 14.04.2004р. № 766, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам і не можуть бути підставою для нарахування передбачених п.п.17.1.7 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-IIIштрафних санкцій, оскільки перевірка контролюючим органом була проведена лише на основі особових рахунків платника, що обліковуються в Калуській об’єднаній державній податковій інспекції. Крім того, податкові зобов‘язання погашались платником податків своєчасно та в установленому порядку, а ДПІ вчасно не обліковувала на особовому рахунку погашення податкових зобов’язань позивачем і до позивача в установленому порядку не доводилась податковим органом інформація про зміну реквізитів рахунків для зарахування платежів до бюджету.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що платником не було сплачено узгоджене податкове зобов’язання в передбаченому п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III порядку; будь-яка сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов‘язань спрямовується на погашення тієї суми, що виникла раніше. І в даному випадку платник податків не міг самостійно визначати черговість погашення своїх податкових зобов’язань, оскільки його активи перебували в податковій заставі.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005р., позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 16.04.2004р. № № 1153-26/2-03117062-4353, 1154-26/2-03117062-4354, 1152-26/2-03117062-4352 визнані недійсними.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Калузька об’єднана державна податкова інспекція оскаржила її в касаційному порядку. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дану постанову з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд.
В судове засідання представники сторін не з‘явились.
Справу розглянуто у відповідності з ч.4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Акту від 14.04.2004р. № 766 «Про порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість ВАТ «Калушавтотранс» 16.04.2004р. Калуською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № № 1153-26/2-03117062-4353, 1154-26/2-03117062-4354, 1152-26/2-03117062-4352 про застосування фінансових санкцій до позивача в загальному розмірі 11 929,60 грн. на підставі п.п.17.1.7 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-III).
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції виходив з того, і з цим погодився апеляційний господарський суд, що особовий рахунок платника вівся податковим органом з порушенням чинного законодавства; податковий борг (крім пені та штрафних санкцій ) у сумі 76 763,43 грн., який виник станом на 31.12.1999р. і не був сплачений на день набрання чинності ст. 18 Закону № 2181-III, підлягав списанню 18.02.2001р., але був відображений тільки 30.05.2001р., що призвело до спрямовування на погашення вже списаного боргу наступних платежів; позивачем своєчасно та повно сплачував податок на додану вартість до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями; податковий орган своєчасно не повідомив правильні реквізити рахунків для перерахування податкових платежів до бюджету.
Разом з тим, із названими висновками судів попередніх інстанцій погодитись неможливо, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з‘ясування обставин справи в їх сукупності всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню на час прийняття оскаржуваних судових рішень, та не відповідають дійсним обставинам.
Згідно з п.1.2 ст.1 Закону № 2181-IIIподаткове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У відповідності з п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. І відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.04.2004р. №№1153-26/2-03117062-4353, 1154-26/2-03117062-4354, 1152-26/2-03117062-4352 було визначені позивачеві контролюючим органом саме за затримку граничного строку сплати сум узгоджених податкових зобов’язань за період з 01.05.2001р. по 20.02.2002р.
Вказані обставини залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, судами попередніх інстанцій на дана належна правова оцінка доводам відповідача, які ґрунтуються на Податковому роз'ясненні щодо відповідальності платника податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов'язань при перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації, тощо (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.01.2002р. № 25) відносно того, що якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків. А у випадку непогашення платником податків у встановлені терміни узгодженої суми податкового зобов'язання такий платник податків несе відповідальність, встановлену чинним законодавством.
Втім, підприємство позивача платіжними дорученнями № 148 від 27.04.01 та іншими, копії яких наявні в матеріалах справи, перераховувало грошові кошти на рахунок, який відкрито не за місцем його реєстрації, а на інший рахунок одержувача - Держбюджет м. Івано-Франківськ.
Дійшовши висновків про не своєчасність обліку на особовому рахунку погашення позивачем податкових зобов’язань та у зв‘язку з цим - щодо неправомірності зарахування податковим органом (який діяв у відповідності з Податковим роз‘ясненням від 13.11.2002р. № 540) платнику податків коштів в календарній черговості погашення зобов‘язань, судами в оскаржуваних судових актах не наведено доказів, які підтверджують ці обставини. Також судами достовірно не встановлено, чи перебували активи платника податків у податковій заставі в період, зазначений в Акті від 14.04.2004р. № 766.
Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія –
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.І.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.В. Конюшко