Справа № 1-774/11 Головуючий у І інстанції Каліновська В.С.
Провадження № 11/0390/314/2012 Доповідач Хлапук Л.І.
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2012 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.,
суддів - Міліщука С.Л., Матата О.В.,
з участю прокурора - Старчука В.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інтенції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Боратин Луцького району Волинської області, житель АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, неодружений, на утриманні має малолітню дитину, непрацюючий, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець м. Волгограда Російської Федерації, житель АДРЕСА_2, з вищою освітою, неодружений, інвалід 2 групи, адміністратор магазину «Рукавичка» в ТзОВ ТВК «Львівхолод», несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням, якщо ОСОБА_2 протягом 2 (двох) років 6 (шести) місяців, а ОСОБА_6 протягом 2 (двох) років не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженим залишено попередній - підписку про невиїзд.
Вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу, колегія суддів
Даним вироком суду та ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за те, що 25 квітня 2011 року, близько о 23 год. поблизу будинку № 20- а, по пр.
Соборності в м. Луцьку за попереднім зговором між собою, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_1
Застосувавши насильство, що не було небезпечним для його здоров'я і життя, побили руками і ногами в різні частини тіла, чим заподіяли ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження. В процесі нападу відкрито викрали у даного потерпілого радіотелефон марки «МТС -236», вартістю 200 грн. із сім-карткою та наявними на рахунку коштами, мобільний телефон марки «Нокіа -6151», із сім-картками та наявними на рахунку коштами, грошима в сумі 20 грн., дві банківські пластикові картки, паспорт громадянина України, наручний годинник марки «Касіо Бісайд», вартістю 200 грн., срібні 925 проби ланцюжок вартістю 400 грн., натільний хрестик вартістю 200 грн., перстень вартістю 400 грн., шкіряний ремінь до штанів, пару кросівок марки «Найк», вартістю 150 грн., а всього на 2 505 грн.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не погодився з вироком. Вважає, що суд невірно перекваліфікував дії засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України. Без посилання на будь-які мотиви не взяв до уваги показань потерпілого про застосування до нього засудженими небезпечного для життя і здоров'я насильства у вигляді здушування ременем шиї. Вважає, що призначене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст. 75,76 КК України не відповідає характеру скоєного ними злочину і є надто м'яким.
Прохає вирок скасувати, постановити новий, яким кваліфікувати дії ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за ч.2 с. 187 КК України і призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна.
Засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляції, прокурора, потерплого ОСОБА_1, які її підтримали, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечили проти апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
В силу ст. 323, 334 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим. При цьому суд повинен оцінювати докази, виходячи з всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з розкриттям, як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони злочину, в тім числі способу його вчинення, наслідків від нього, з зазначенням мотивів, з яких суд бере до уваги одні докази, відкидаючи інші.
Всупереч вищевказаним вимогам закону суд допустив у вироку суперечності. Зокрема, при формулюванні обвинувачення засудженим, яке вважав доведеним, вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_1 В той час, коли такий напад є складовою об'єктивної частини розбою, суд перекваліфікував дії вищевказаних осіб з ч.2 ст. 187 КК на ч.2 ст.186 КК України, що передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна, вчинене попередньою змовою групою осіб без такого нападу.
Без наведення будь-яких переконливих мотивів не взяв до уваги показань потерпілого ОСОБА_1 про здушування засудженими його шиї ременем, що створювало загрозу життю і здоров'ю потерпілого.
Крім того, в порушення вимог ст.65 КК України суд призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає характеру та суспільній небезпеці вчиненого злочину, їх особі і, на думку колегії суддів, є надто м'яким.
В зв'язку з вищевказаними істотними порушеннями кримінальних, кримінально-процесуальних норм, неповнотою судового слідства вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягає до скасування.
Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості виправити вищевказані порушення та винести свій вирок, як про це просить апелянт, оскільки органи досудового слідства в порушення вимог ст. 132, 223 КПК України в постанові про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як обвинувачених та обвинувальному висновку допустили суперечності, вказуючи різний об'єм обвинувачення.
Так, при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було вмінено вчинення нападу на ОСОБА_1, поєднаного з небезпечним для життя і здоров'я потерпілого насильством, яке виразилось не лише в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, а й в здавлюванні його шиї ременем. В обвинувальному висновку при кваліфікації їх дій за ч.2 ст. 187 КК України вмінялось лише нанесення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя і здоров'я потерпілого в момент їх нанесення, до яких ввійшло і здавлювання шиї ременем.
В зв'язку з вищенаведеним, дана справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування із стадії притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як обвинувачених.
При проведенні додаткового слідства слід уточнити характер протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_6, пред'явити їм обвинувачення, скласти обвинувальний висновок та кваліфікувати дії у відповідності з вимогами ст. 132, 223 КПК України, а суду першої інстанції -повно та всебічно дослідити всі наявні докази на основі яких винести вирок, що відповідав би вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України, та призначити покарання у відповідності з ст. 50,65 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інтенції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скасувати, а справу - направити прокурору м Луцька для проведення додаткового розслідування із стадії пред'явлення обвинувачення.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Головуючий Хлапук Л.І.
Судді Міліщук С.Л.
Матат О.В.