Справа № 1-781/11 Головуючий у І інстанції Каліновська В.С.

Провадження № 11/0390/317/2012 Доповідач Хлапук Л.І.

Категорія: ч. 3 ст. 149 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Хлапук Л.І.,

суддів - Міліщука С.Л., Матата О.В.,

з участю прокурора -Стадника О.А.,

засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

їх захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інтенції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 березня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Колона Іваничівського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні п'ятеро неповнолітніх дітей, непрацюючий, депутат Милятинської сільської ради Іваничівського району Волинської області, несудимий,

засуджений за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянка України, уродженка с. Линів Локачинського району Волинської області, мешканка АДРЕСА_2, із середньою спеціальною освітою, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, непрацююча, несудима,

засуджена за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_3, із середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні троє неповнолітніх дітей, непрацюючий, несудимий,

засуджений за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджених від відбуття призначеного покарання з покладенням, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків та встановленням іспитового строку: ОСОБА_1 -3 роки, ОСОБА_2 -2 роки 6 місяців, ОСОБА_3 1 рік 6 місяців.

До вступу вироку в законну силу запобіжні заходи засудженим залишено попередні: ОСОБА_2 -підписку про невиїзд, ОСОБА_3- заставу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн., яку після вступу вироку в законну силу постановлено повернути за належністю заставодавцю ОСОБА_3; засудженому ОСОБА_1 - змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти із залу суду.

Розв'язано цивільний позов, вирішено долю речових доказів.

Даним вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що з лютого 2009 року по лютий 2011 року, за попереднім змовою між собою, переслідуючи корисливу зацікавленість, переміщали належним ОСОБА_1, автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, легально через державний кордон України, пропускний пункт «Устилуг», на територію Республіки Польща та передавали жінок особам, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, в нічні клуби Республіки Польща: «Міленіум», що розташований по вул. Гожовська, 102 в м. Костшин над Одра та «Сімона», що знаходиться в с. Ошінов Дольний, для зайняття проституцією.

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 схиляли жінок до поїздки в республіку Польща, повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності і оплату, замовчуючи дійсні умови праці, характер діяльності, який полягав в наданні жінками оплатних сексуальних послуг, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу, не пов'язану із сексуальною експлуатацією, використовували уразливий стан потерпілих, який був викликаний скрутним матеріальним становищем.

Так, ОСОБА_1 в лютому 2009 року підшукав ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яких, після попереднього узгодження часу та місця передачі, 04 лютого 2009 року перемістив власною автоммашиною в Республіку Польща. Та в місті Костшин над Одра передав особам, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, для сексуальної експлуатації. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дізнавшись про дійсний характер праці, відмовилися надавати сексуальні послуги іпід погрозами звернутися в поліцію змусили ОСОБА_1 та особу, матеріали справи щодо якої виділенні в окреме провадження, повернути їх на Україну;

В серпні 2009 року ОСОБА_1 підшукав ОСОБА_2, яку, попередньо узгодивши час і місце передачі, 26 серпня 2009 року перемістив власною автомашиною в Республіку Польща. Та в м. Костшин над Одра передав особам, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, для сексуальної експлуатації.

Дана особа, використавши відсутність у ОСОБА_2 грошових коштів, змусила її займатися проституцією в нічному клубі «Міленіум».

В січні 2010 року ОСОБА_1 схилив ОСОБА_10, а ОСОБА_2 -ОСОБА_11, яких, попередньо узгодивши час і місце передачі даних осіб, 03 лютого 2010 року разом з ОСОБА_3 перемістили на автомашиніі під керуванням ОСОБА_3 в Республіку Польща. На виїзді з м. Костшин над Одра передали особі, матеріали справи щодо якої виділенні в окреме провадження, яка забезпечила надання ними оплатних сексуальних послуг в нічному клубі «Сімона»;

В березні 2010 року ОСОБА_1 підшукав ОСОБА_12 та ОСОБА_7, і, попередньо узгодивши час і місце передачі зазначених осіб, 19.03.2010 року перемістив їх власною автоммашиною в Республіку Польща, де на виїзді з м. Костшин передав їх ОСОБА_2 та особі, матеріали щодо якої виділенні в окреме провадження, для сексуальної експлуатації. При цьому ОСОБА_2 намагалась схилити ОСОБА_12 та ОСОБА_7 до зайняття проституцією, однак, ті відмовились займатись цією діяльністю та повернулись в Україну.

В липні 2010 року ОСОБА_1 підшукав ОСОБА_13, яку, через особу, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, схиляв до зайняття проституцією в Польщі з метою сексуальної експлуатації. Проте ОСОБА_13 відмовилась від даної поїздки.

Він же в жовтні 2010 року, підшукав ОСОБА_14 Попередньо узгодивши час і місце передачі даної особи, 16 жовтня 2010 року перемістив її власною автомашиною в Республіку Польща. В м. Костшин над Одра передав її особам, стосовно яких матеріали виділенні в окреме провадження, для сексуальної експлуатації. Останні в свою чергу, залучили ОСОБА_14 до зайняття проституцією.

ОСОБА_1 в жовтні 2010 року підшукав ОСОБА_15, яку схиляв до поїздки в Республіку Польща, маючи намір передати її особі, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, для сексуальної експлуатації в нічному клубі «Міленіум». Однак, ОСОБА_15 відмовилася виїхати до Республіки Польща.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в своїй апеляції не погоджується з вироком в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вважає, що суд неповно дослідив обставини справи, не вияснив ролі всіх учасників злочину і тому прийшов до неправильного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняли злочини за попередньою змовою групою осіб, а не в складі організованої групи. Крім того призначив їм надто м'яке покарання без врахування їх ролі в злочинах, тривалості злочинної діяльності.

Прохає вирок щодо вищевказаних засуджених скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_1 в своєму запереченні на дану апеляцію не погодився з нею, вказує, що лише за плату перевозив на прохання потерпілих їх за кордон на сезонні сільськогосподарські роботи і торгівлею людьми не займався. Він є інвалідом 3 групи, хворіє, потребує постійного медичного нагляду. Тому просить вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляції, прокурора, який її підтримав, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечили проти апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.

В силу ст. 323, 334 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим. При цьому суд повинен оцінювати докази, виходячи з всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з розкриттям, як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони злочину, в тім числі способу його вчинення, наслідків від нього, з зазначенням мотивів, з яких суд бере до уваги одні докази, відкидаючи інші.

Всупереч вищевказаним вимогам закону суд виніс вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не з'ясувавши їх ролі в злочинах.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вмінялась торгівля людьми, вербування, переміщення їх за межі України з метою сексуальної експлуатації, з використанням обману та їх уразливого стану, вчиненими в складі організованої групи, повторно щодо кількох осіб. Слідством було представлено докази щодо ролі кожного з них в даній організованій групі.

Між тим суд першої інстанції не дослідив всі докази, обмежився лише допитом засуджених, ряду потерпілих та свідків, які в судовому засіданні змінили свої показання. При цьому не з'ясував причини їх зміни та які з них відповідають дійсності.

Фактично не спростованими залишились показання засудженого ОСОБА_1 про те, що він не займався торгівлею людьми та їх вербуванням для закордонних борделів, а лише за плату перевозив потерпілих на сільськогосподарські роботи в Республіку Польща. Не з'ясовано і ролі ОСОБА_2 у вербуванні людей для сексуальної експлуатації за кордоном.

Вміняючи вчинення даними засудженими злочинів з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, суд не вияснив і не вказав у вироку, в чому полягала їх користь, не привів доказів наявності попередньої змови. Суд не перевірив всіх доказів, представлених досудовим слідством в обґрунтування обвинувачення вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину в складі організованої групи. Не було допитано співучасників цієї групи -власників борделів, свідків -жителів Республіки Польща. Суд обмежився оглядом вироку, постановленого щодо решти співучасників організованої групи в Республіці Польща, не взяв його до уваги, вважаючи нікчемним доказом через неналежне оформлення даного документу. Між тим, ніщо не перешкоджало суду безпосередньо здобути та перевірити докази у відповідності з Договором про правову допомогу між Україною та Республікою Польща.

Не було дано оцінки судом і доказам про тривалість діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по вербуванню людей, їх домовленості з власниками польських борделів про поставку дівчат, підшукування молодих осіб з привабливою зовнішністю, наявність телефонних переговорів між ними, розподіл функцій між співучасниками, отримання даними засудженими плати за свою діяльність по вербуванню людей.

Вищевказана неповнота судового слідства істотно вплинула на законність і обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вироку, правильність кваліфікації їх дій та обраного покарання.

Крім того, в порушення вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку не містить формулювання обвинувачення даним засудженим, визнаного судом доведеним, з розкриттям об'єктивної і суб'єктивної сторони інкримінованого злочину. Не розкрито, яким способом вони здійснювали торгівлю людьми: продаж, оплатна передача, вербування і т.д., роль кожного з них в цьому. Не вказана мета, яку переслідували ОСОБА_1 та ОСОБА_2, займаючись такою діяльністю.

Враховуючи вищевказані істотні порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судом при розгляді кримінальної справи і постановлення судового рішення по ній, судова колегія скасовує вирок щодо даних засуджених, направляючи справу на новий судовий розгляд.

В його ході слід ретельно дослідити всі представлені як стороною обвинувачення, так і захистом, докази та дати їм належну і правильну юридичну оцінку, винісши вирок у суворій відповідності з вимогами ст. 323, 334 КПК України.

В разі доведеності обвинувачення, призначити покарання у відповідності з вимогами ст. 50,65 КК України, оскільки вироком, що скасовується, воно обране без врахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи винних, і є надто м'яким.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 7 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу -направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Головуючий Хлапук Л.І.

Судді Матат О.В.

Міліщук С.Л.