АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.

секретар Градовий В.Б.

за участю ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_3, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Посилалася на те, що відповідач по справі є її племінником та проживає разом з нею у спільному дворі. В 2008 році домовилась з відповідачем про переоформлення на нього спірного будинку, за що ОСОБА_4 повинен був доглядати за нею і надавати необхідну допомогу. Проте, через її малограмотність відповідач у нотаріуса заключив договір купівлі-продажу будинку, про що вона дізналась 02.12.2011 року, коли отримала копію договору у нотаріуса. При укладені договору в 2008 році його копію не отримувала, а гроші за будинок відповідач їй не платив. Вважала, що заключила з ОСОБА_4 договір довічного утримання. Останнім часом стосунки з відповідачем погіршилися. ОСОБА_4 постійно погрожує фізичною розправою і виселенням з будинку.

Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого по АДРЕСА_1, від 27.10.2008 року укладений між нею та ОСОБА_4

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05.04.2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.10.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №3570 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5 про відчуження житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_3, просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Посилався на те, що в ході розгляду справи позивачка тричі змінювала підставу позову зазначаючи спочатку про намір укласти договір довічного утримання, пізніше вказувала на те, що мала намір укласти договір дарування будинку, а з часом зазначала, що мала намір укласти договір дарування земельної ділянки. Крім того, судом не було взято до уваги покази свідків, які свідчили про те, що позивачка отримала від ОСОБА_4 гроші за продаж будинку та знала, який саме договір укладає. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на три взаємовиключні підстави недійсності договору, а саме на те, що договір був укладений внаслідок обману, внаслідок помилки та є удаваним, оскільки був вчинений для приховання іншого договору.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_2, просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивачка наміру продавати власний будинок не мала, а лише домовилась з ним про продаж земельної ділянки для будівництва відповідачем будинку на ній. Тому рішення суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, згідно якого відповідач купив у ОСОБА_1 житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,12 га. Вказаний правочин є оспорюваним з вимогою визнання його недійсним без застосування наслідків його недійсності.

Призначаючи справу до розгляду суд першої інстанції в порушення п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Абзац другий п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року роз'яснює щодо залучення нотаріусів, що посвідчили правочи, до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Одночасно в порушення вимог диспозитивності цивільного судочинства, за відсутності обґрунтованих ОСОБА_1 неправомірними діями нотаріуса, суд безпідставно та невірно прийшов до висновку про порушення нотаріусом інструкції.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус допустила порушення вимог законодавства під час оформлення договору купівлі-продажу та не встановила дійсних намірів кожної із сторін до вчинення правочину, а також вчинення правочину однією стороною під впливом помилки та обману, з чим не може погодитися колегія суддів.

Так, суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст. 229 ЦК України, оскільки відповідно до ч.4 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

В силу ст. 230 ЦК України ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Факт обману повинна довести сторона, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст. 235 ЦК України за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин з метою приховати інший. Покупець заперечив, що мав на меті укласти договір довічного утримання, отже позивачем не доведено те, що правочин був удаваним.

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те, що на підставі довідок №406, 405 від 20.03.2012 року, виданих виконавчим комітетом Припрутської сільської ради, ОСОБА_1 продовжує володіти спірним будинковолодінням зроблені з порушенням ч.2 ст.59 ЦК України, по-скільки єдиним документом, що посвідчує право власності на житло в силу ч.1 ст.328 ЦК України, ч.3 ст.640 ЦК України є витяг про реєстрацію права власності, в наслідок чого з 03.11.2008 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4

Продовженя користування вказаним житлом ОСОБА_1 після укладення договору купівлі-продажу виходячи із поняття змісту права власності залежало виключно від волі власника -ОСОБА_4, який за своєю волею не бажав позбавити права користування своєю власністю інших осіб.

Висновок суду щодо потреби у позивача на час укладення договору купівлі-продажу на одержання сторонньої допомоги через вік та стан здоров'я необґрунтований та не підтверджуються належними доказами, які взагалі на доведення вказаних обставин позивачем не надавались.

Також є припущеннями висновки суду про те, що нотаріус ОСОБА_5 під час оформлення договору допустила порушення п.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме не встановила дійсні наміри кожної із сторін, а тлумачення свідчень ОСОБА_5 судом не вірно інтерпретовані. Втрата в пам'яті деталей посвідчення договору купівлі-продажу не вказують на порушення п.36 Інструкції, а сама свідок ОСОБА_5 зазначала, що нею було уточнено про отримання продавцем грошей від продажу будинку, який було здійснено без примусу.

На підтвердження вказаних свідчень місяться підписи самого продавця в договорі, де зазначено, що продавець ОСОБА_1 одержала кошти в сумі 39539 грн. повністю до підписання угоди та не має претензій до продавця фінансового характеру. Продавець своїм підписом та змістом договору також підтвердила про достовірність вчиненого, без будь-якого примусу і погроз, і договір не носить удаваної угоди.

Висновок суду про невідповідність дійсним обставинам під час укладення договору перебування ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах не є істотною в розумінні ст. ст.229, 230, 235 ЦК України обставиною для визнання правочину недійсним.

Крім того, як засіб доказування виконання зобов'язань, що виникли з правочину в тому числі отримання грошей, не допускається покази свідків, оскільки такі докази допускаються у випадку лише прямо визначеному законом, а саме ст.937 ЦУ України та ч.3 ст.949 ЦК України та спростовується змістом підписаного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, за яким остання отримала кошти до його підписання та претензій фінансового характеру до ОСОБА_4 не має.

В позовній заяві визнано позивачем, що в 2008 році сторони домовились щодо переоформлення будинку на ОСОБА_4, що розуміється за особою як перехід права власності.

Отже, про існування договору, наметі сторін якого був перехід права власності, ОСОБА_1 дізналась в момент його укладення, а саме 07.10.2008 року, а її метою був саме перехід права власності від неї до ОСОБА_4

Таким чином, з часу, коли позивач реалізувала намір переоформити на відповідача свій будинок, а саме шляхом підписання 07.10.2008 року відповідного договору купівлі-продажу до часу звернення 14.12.2011 року із захистом порушеного права до суду минуло більше 3-х років, що в силу ч.4 ст.267 ЦК України давало підстави суду також відмовити у позові за заявою відповідача від 12.03.2012 року.

Згідно ч.1, 2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до вищевикладеного обґрунтування.

Згідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 53,65грн.

На підставі наведеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, ст. ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2012 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 53,65 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: