Справа № 1-62/11/0307 Провадження №11/0390/356/2012 Головуючий у 1 інстанції:Корнелюк В.С.
Категорія:ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач: Силка Г. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді Силки Г.І.,
суддів -Хомицького А.М., Оксентюка В.Н.,
при секретарі -Партиці Р.М.,
з участю прокурора - Кухтей -Хилюк Л.В.
захисника -ОСОБА_2,
підсудного - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Локачинського районного суду від 14 березня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою базовою освітою, неодруженого, директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4», несудимого, засуджено:
- за ч.1 ст. 172 КК України на 700 гривень штрафу,
- за ч.1 ст. 366 КК України на 3500 гривень штрафу.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання визначено шляхом повного складання призначених покарань у виді 4200 гривень штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів, -
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи керівником приватного підприємства (надалі ПП) «ІНФОРМАЦІЯ_4», здійснюючи підприємницьку діяльніст в АДРЕСА_2, грубо порушуючи законодавство про працю, в супереч вимог ст. ст. 21, 24, 24-1, 253, 254 КЗпП України, в період з березня по листопад 2010 року без укладення трудової угоди, використовував найману працю громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали сторожами. За виконану роботу ОСОБА_3 виплачував їм заробітну плату - 20 грн. за добу, крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали у нього більше 8 год. в день, за що ОСОБА_3 не доплачував їм компенсацію за виконану роботу.
У період із вересня по жовтень 2010 року ОСОБА_3 без укладання трудової угоди використовував найману працю ОСОБА_6, який працював водієм.
При виплаті заробітної плати працівникам ОСОБА_3, як директором ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4»не проводились відповідні відрахування до фондів соціальної спрямованості.
Внаслідок неукладення з вказаним громадянами трудових угод були приховані трудові відносини, чим грубо порушено законодавство про працю, що потягло, в свою чергу, суттєве порушення трудових та конституційних прав найманого працівника на захист та опіку зі сторони держави, а саме: прав на працю шляхом укладення трудової угоди, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, право на відпочинок та отримання заробітної плати не нижче встановленого законодавством розміру , право на захист та участь у професійних спілках, право на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інші.
Крім того, ОСОБА_3, будучи керівником приватного підприємства та службовою особою, за перший, третій, четвертий квартали 2010 року подавав до Локачинського відділення Володимир-Волинської ОДПІ податкову звітність форми № 1-ДФ, у якій не відобразив, що в нього працюють наймані працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, чим вчинив службове підроблення.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати та визнати його невинним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України. Посилається на те, що він не є суб'єктом злочину, оскільки наймав працівників не як підприємець, а як фізична особа. Зазначає і про відсутність об'єкту злочину, оскільки трудових відносин з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у нього не було, лише укладались цивільно-правові угоди.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та провівши частково судове слідство, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Посилання ОСОБА_3 в апеляції на неправильність застосування кримінального закону, на неповноту судового слідства і незаконність його засудження, є безпідставними та спростовуються сукупністю наявних доказів.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_3, як керівником приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4», який здійснював підприємницьку діяльність грубого порушення законодавства про працю, а саме те, що він без укладення трудової угоди використовував найману працю та не доплачував компенсацію за роботу, підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Дані потерпілі ствердили, що з березня по листопад 2010 року вони працювали сторожами у приватного підприємця ОСОБА_3 в селі Зубильне Локачинського району. В їх обов'язки входила охорона комплексу, а саме: зерна, сільськогосподарської техніки та будівель. Жодних трудових угод із цим підприємцем вони не укладали, заробітну плату отримували частинами без будь-яких відомостей, 20 грн. за добу.
Потерпілий ОСОБА_6 показав, що він у приватного підприємця ОСОБА_3 в селі Зубильне Локачинського району з вересня по жовтень 2010 року без будь-яких трудових угод працював водієм на автомобілі ГАЗ-53. Режим роботи в нього був ненормований, за кожний день роботи підприємець платив йому 100 грн.
Про те, що на території Зубильненської сільської ради Локачинського району приватний підприємець ОСОБА_3 у 2010 році здійснював підприємницьку діяльність і у нього без укладення трудових договорів довгий час працювали ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15(а.с.271-273).
Аналогічні показання на досудовому слідстві дав свідок НОМЕР_10, протокол допиту якого досліджено судом ( а.с.80).
Свідок ОСОБА_11 державний інспектор праці показала, що нею 14 лютого 2011 року проводилась перевірка дотримання законодавства про працю на ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4», директором якого був ОСОБА_3 У ході перевірки було виявлено використання ОСОБА_3 найманої праці громадян про що складено акт.
Правдивість показань зазначених потерпілих і свідків підтверджується актом перевірки державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 14 лютого 2011 року яким встановлено, що у ПП ІНФОРМАЦІЯ_4»директором якого є ОСОБА_3 без укладання трудових договорів працювали протягом вересня -жовтня 2010 року водієм ОСОБА_12, а протягом березня -листопада 2010 року сторожами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Про ознайомлення з даним актом директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4»ОСОБА_3 свідчить його підпис, який завірений печаткою вказаного підприємства. ( а.с. 37-38).
Про вищевказані обставини на досудовому слідстві не заперечував і сам ОСОБА_3, що вбачається з протоколу допиту його як обвинуваченого (а.с. 91-92).
З витягу Єдиного державного реєстру видно, що 24.09.2008 року в АДРЕСА_2 зареєстроване приватне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_4», директором цього підприємства є ОСОБА_3 (т.1 а.с.254).
Вищенаведеними доказами спростовуються твердження ОСОБА_3 в апеляції про те, що він на території села Зубильне Локачинського району підприємницьку діяльність не здійснював і найману працю зазначених осіб як приватний підприємець вказаного приватного підприємства не використовував, а потерпілі йому допомагали просто як фізичній особі на його прохання.
Не може погодитись колегія суддів із доводами апеляції про те, що ОСОБА_3 не є суб'єктом злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України, тобто не є службовою особою. Відповідно до статуту ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4» ( а.с.24-34), директором якого є ОСОБА_3, який наділений повноваженнями службової особи, в тому числі подавати податкову звітність. Відповідно до протоколу огляду податкової звітності ОСОБА_3, як директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4»подав за перший, третій і четвертий квартал 2010 року до Локачинського відділення ОСОБА_4 -Волинської ОДПІ податкову звітність форми №1, не відобразивши в податковому розрахунку сум доходу і сум утриманого з них податку, що в нього на підприємстві працюють наймані робітники ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6.( а.с. 47 -50).
Безпідставними є також посилання ОСОБА_3 в апеляції на те, що судове слідство проведено неповно, так як судом не допитано свідка ОСОБА_13 Як видно з протоколів судового засідання від 10.01.2012; 09.02.2012; 14.03.2012 року ( т.1 а.с.190-193, 222-223, 271 -275) ні ОСОБА_3, ні його захисник клопотання про виклик і допит даного свідка в суді не заявляли. Відсутня свідок ОСОБА_13 і в списку осіб, доданого до обвинувального висновку, які підлягають виклику в судове засідання ( т.1 а.с. 114-115).
Встановлені судом конкретні обставини справи спростовують твердження в апеляції ОСОБА_3 про непричетність його до злочинів, за якими він засуджений.
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_3 у злочинах, за якими його засуджено, колегією суддів також не встановлено.
Дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 172, ч.1 ст.366 КК України кваліфіковані правильно.
Підстав для скасування вироку із закриттям провадження по справ за відсутності у діях ОСОБА_3 складу злочинів, про що вказує в апеляції останній, колегія суддів не вбачає, тому апеляція задоволенню не підлягає.
Разом з тим, вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України підлягає зміні в порядку ч.2 ст.. 365 КПК України. Як видно з матеріалів справи, вказаний злочин був вчинений ОСОБА_3 з 05.05.2010 до 09.02.2011 року на час дії ч.1 ст.366 КК (в редакції Закону України від 11.06.2009 року), оскільки санкція цього кримінального закону більш м'яка, ніж в редакції Закону України від 07.04.2011 року, тому покарання ОСОБА_3 у виді штрафу слід призначити за ч.1 ст.366 КК (в редакції Закону України від 11.06.2009 року.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
В порядку ч.2 ст.365 КПК України вирок Локачинського районного суду Волинської області від 14 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити: за ч.1 ст.172 КК України залишити покарання обране судом у виді 700 (сімсот) гривень штрафу;
За ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 11.06.2009 року) призначити покарання у виді штрафу в сумі 600 ( шістсот) гривень.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в сумі 1300 ( одну тисячу триста ) гривень.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді