У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в складі:
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівний завод” про стягнення винагороди за раціоналізаторську пропозицію за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Горлівський машинобудівний завод” про стягнення винагороди за раціоналізаторську пропозицію, мотивуючи тим, що за час роботи головного конструктора заводу, головного конструктора проекту він у співавторстві з іншими працівниками 5 вересня 1994 року подав дві раціоналізаторські пропозиції про зміну заготовки на деталі та зміну складу матеріалу і заготовки деталей, про що йому були видані відповідні посвідчення 5 грудня 2000 року, але винагорода за ці раціоналізаторські пропозиції не була виплачена. У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача винагороду в сумі 27134 грн і 25000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 22 вересня 2003 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2004 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 22 вересня 2003 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким також відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що після отримання свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію ці раціоналізаторські пропозиції не використовувались, а використання їх у 1998-1998 роках принесли збитки заводу, оскільки заготовки і деталі були повернуті заводу як брак.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.М. Лихута
Л.І.Охрімчук
Ю.Л. Сенін