У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                          Селівона О.Ф.,

             суддів                          Колесника М.А., Шевченко Т.В. 

розглянула в судовому засіданні 01 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 жовтня            2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року щодо нього.

Цим вироком   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

- 23.08.1996 р. за ч.4 ст.81 КК України із застосуванням ст.45 КК України на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки;

- 24.12.1997 р. за ч.2 ст.140, ст43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 17.06.1999р. умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 27 днів;

- 05.03.2001 р. за ч.2 ст.140, ст.43 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі, звільненого 10.09.2004р. за відбуттям покарання,

засуджено за ч.2 ст.289 КК України на 6 років позбавлення волі.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2 касаційні скарги чи подання щодо якого не подано.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування майнової 8.574 грн. 11 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

          Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що в ніч з 29 на 30 липня 2005 року він та ОСОБА_2 за попередньою змовою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли в гараж ОСОБА_3, розташований в АДРЕСА_1, і незаконно заволоділи її автомобілем марки ІНФОРМАЦІЯ_2. Керуючи цим автомобілем, ОСОБА_1 не справився з керуванням і здійснив наїзд на дерево.

          У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не заперечуючи обґрунтованість його засудження та правильність кваліфікації його дій просить судові рішення щодо нього змінити та пом'якшити йому покарання. Обґрунтовує таке прохання тим, що його мати є пенсіонером і потребує допомоги. Зазначає також, що, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, він зміг би за коротший час відшкодувати завдану шкоду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і засудженим у скарзі не заперечується.

Що стосується доводів скарги про суворість покарання, то вони є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та конкретні обставини справи. Призначене ОСОБА_1 покарання є майже мінімальним за санкцією закону, за яким його засуджено, а підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

     Селівон О.Ф.                       Колесник М.А.                    Шевченко Т.В.    

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                          О.Ф.Селівон