У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Колесника М.А., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні 01 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
- 27.01.1994 р. за ч.3 ст.117, ч.2 ст.206 КК України на 6 років позбавлення волі;
- 13.03.1998 р. за ч.2 ст.141, ст.43 КК України на 7 років позбавлення волі,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо заявлених цивільних позовів та речових доказів.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 квітня 2005 року, приблизно о 12 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами з метою відкритого викрадення чужого майна підбігли до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1, використовуючи сльозоточивий газ, яким бризнув ОСОБА_3 в обличчя, відкрито викрав у ОСОБА_3 жіночу сумочку з майном загальною вартістю 600 грн., а дві невстановлені особи у такий же спосіб відкрито викрали у ОСОБА_2 жіночу сумочку з майном загальною вартістю 400 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, оспорюючи обґрунтованість його засудження, просить переглянути вирок щодо нього, мотивуючи тим, що достовірні докази його винності у вчиненні злочину, за який його засуджено, у справі відсутні, під час досудового слідства він обмовив себе внаслідок застосування до нього працівниками міліції фізичного тиску. Також посилається на те, що в судовому засіданні він заявляв клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, а суд залишив це клопотання поза увагою.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Доводи скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість засудження його безпідставні.
Так, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і розповів про обставини вчинення злочину так, як вони наведені у вироку.
Суд першої інстанції відповідно до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі і підсудним. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки такого розгляду справи і він усвідомлював процесуальні наслідки такого рішення - позбавлення його права оспорювати фактичні обставини справи, про що свідчить його заява та відповідний запис у протоколі судового засідання ( а.с. 141, 142 зв.).
Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, докази щодо яких відповідно до ч.3 ст.299 КПК України не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України є правильною, а покарання йому призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи.
Будь-які дані про те, що ОСОБА_1 висував вимогу про фіксування судового процесу технічними засобами у матеріалах справи відсутні.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень, не виявлено.
Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Колесник М.А.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон