РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»    

до                 Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про              вирішення переддоговірного спору за договором № 02-038-1-1-1

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача             представники - Плачков О.М. (дов. № У07/6623 від 24.10.2007р.),

                                  Гуменюк Т.М. (дов. № У07/112 від 10.01.2008р.)

Від відповідача         начальник відділ правового забезпечення Головного офісу Управління

                                  правового забезпечення Юридичного департаменту –Ніколаєнко О.В.                       

                                  (дов. № 21 від 09.01.2008р.), юрисконсульт - Печерського П.М. (дов.

                                  №26 від 09.01.2008р.)

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 02-038-1-1-1 укладеним у редакції позивача.   

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2008р. розгляд справи призначений на 20.03.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.03.2008р. розгляд справи був відкладений на 15.05.2008р., у зв’язку з необхідністю витребувати нові докази.  

Позивач уточнив заявлені позовні вимоги, просить суд визнати укладеним договір про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 02-038-1-1-1 у редакції позивача, доданої до позовної заяви, при цьому виклавши пункти 2.3, 5.2 та 5.4 договору у наступних редакціях:

- Пункт 2.3 договору у редакції позивача:  акт складається виконавцем щомісяця і передається замовнику  («нарочно»- з відміткою про його отримання замовником, або поштою –цінним листом з описом вкладення) до 5 (п’ятого) числа місяця наступного за звітним. Замовник  зобов’язується протягом трьох днів з моменту отримання акта підписати його, скріпити печаткою та повернути виконавцеві («нарочно»- з відміткою про його отримання виконавцем, або поштою –цінним листом з описом вкладення) або надіслати мотивовану відмову від його підписання («нарочно»- з відміткою про його отримання виконавцем, або поштою – цінним листом з описом вкладення).

-  Пункт 5.2 договору у редакції позивача: термін дії договору автоматично подовжується на той же строк, якщо жодна сторона за цим договору за місяць до закінчення терміну його дії письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору або змінити його умови. Доказом належного повідомлення є відмітка іншої сторони про отримання нею повідомлення або доказ направлення цього повідомлення поштою (фінансовий чек поштової установи та опис вкладення у цінний лист з реквізитами повідомлення).

-  Пункт 5.4 договору у редакції позивача: з моменту підписання цього договору втрачає силу договір від 01.07.2005р. № 1 у частині надання послуг за допомогою насосного обладнання, що розташоване у тепловому пункті за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-В.

Позивні вимоги мотивовані тим, що під час укладення між позивачем та відповідачем договору № 02-038-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води від 2007 р. виникли розбіжності щодо окремих умов цього договору.

Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно не погодив запропоновані ним умови договору, склавши протокол розбіжностей до цього договору, тому позивач з підстав ст.ст. 11, 319, 526, 538, 623, 625, 626, 627, 652, 901 ЦК України, ст.ст. 44, 180, 188 ГК України просив задовольнити позов та визнати договір № 02-038-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води від 2007 р. укладеним у запропонованій позивачем редакції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з врахуванням заяви про уточнення заявлених позовних вимог та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки укладення спірного договору з позивачем в силу вимог чинного законодавства не є для нього обов’язковим та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з листом від 28.12.2007 року № 03/4847 з пропозицією укласти договори про надання послуг з підвищення тиску холодної води між АК «Київенерго»та  ВАТ «АК «Київводоканал», надіславши останньому два примірники договору.

Згідно з умовами указаного договору позивач приймає на себе зобов’язання з надання відповідачу послуг з підвищення тиску холодної води водопідкачуючими пристроями, розташованими у центральному тепловому пункті по вул. Ахматової, 13-В у м.Києві, які останній зобов’язується прийняти та оплатити.

Листом від 10.01.2008 року № 104/12-13/11-08 ВАТ «АК «Київводоканал» повідомив позивача, що отримав пропозицію АЕК «Київенерго» про укладення договорів, та за результатами її розгляду направив на адресу позивача  примірник погодженого договору та два примірники протоколу розбіжностей до нього, з правовим обґрунтуванням по кожному пункту розбіжностей, які просив розглянути, підписати, скріпити печаткою та один примірник протокол розбіжностей повернути на адресу ВАТ «АК «Київводоканал».

Відповідач висловив заперечення у протоколі розбіжностей щодо умов назви та преамбули договору, п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2., 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 5.2, 5.3, 7.3, 7.10, 8.1 договору, запропонував включити до договору п.п. 3.1.5, 5.3.2, 5.3.3, виключити п. 2.4, 5.4, 7.11.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих листів, проекту договору та протоколу розбіжностей до нього.

У відповідності до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано умовах є відмовою від одержання пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) має бути повною і безумовною.

Таким чином, направлення відповідачем позивачу протоколу розбіжностей, є відмовою від акцепту і у той же час є новою пропозицією. Вказаний факт крім цього підтверджується іншою правовою природою запропонованого ВАТ «АК «Київводоканал» договору.

Позивач також не акцептував пропозицію відповідача щодо укладання договорів про відшкодування позивачу витрат на експлуатацію насосного обладнання встановленого в котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них, проте передав розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору № 02-038-1-1-1, на вирішення суду. Зокрема, позивач просить визнати укладеним договори про надання послуг з підвищення тиску холодної води у редакції позивача.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також статтею 11 Цивільного кодексу України.

Загальні умови укладання договорів, які породжуються господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог статті 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.

Судом встановлено, що жодним правовим актом органу державної влади та органу місцевого самоврядування не встановлена обов'язковість укладання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, про що також зазначає та наполягає позивач у позовній заяві, визнає та не спростовує відповідач у відзиві на позовну заяву, а тому спірні правовідносини сторін під час укладання договорів про надання позивачем відповідачу послуг з підвищення тиску холодної води можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін.

Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Суд звертає увагу, що частини 3, 4, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України застосовується у випадках, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов.

Судом встановлено, що сторони не погоджуються з умовами договорів запропонованими одна одній та мають намір укласти договори, які є різними за своєю правовою природою, сторони не дійшли згоди щодо жодної істотної умови договорів, зокрема, сторони прийняли та погодили лише п. 4.1, 4.2, 5.1, 6.1, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 7.9, 9.1 договору, які містять загальноприйняті умови при укладанні договорів, не розкривають зміст та предмет договору та не відображають мету сторін під час укладання спірного договору.

Відповідач зауважив, що договори повинні укладатись лише за домовленістю сторін. Згідно твердження відповідача позов грубо порушує принцип свободи договору, позбавляє можливості відповідача визначити зміст договору на свій розсуд, а головне відповідач звертає увагу, що даний спір переданий на вирішення суду без згоди та погодження відповідачем.

Також частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або, якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

У відповідності до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

З огляду на викладене, за змістом вимог ст. 649 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 187 ГК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються судом у разі, якщо укладення такого договору є обов’язковим для сторін на підставі закону або сторони погодилися передати вирішення такого спору суду.

Позивачем не подано доказів того, що укладення спірного договору між сторонами про надання послуг з підвищення тиску холодної води є обов’язковим для них в силу закону або прийнятого на його основі іншого правового акта.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 959 від 12 липня 2006 р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» є необґрунтованими, оскільки зазначений нормативно-правовий акт відповідного обов’язку для сторін по справі не встановлює.

Відносини сторін щодо несення витрат на підвищення тиску питної води під час здійснення господарської діяльності з надання послуг центрального водопостачання врегульовані Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 1 липня 1994 р.

Згідно з п. 5.1 указаних Правил при недостатньому тискові в комунальній водопровідній мережі для постачання водою верхніх поверхів будинків за проектами, узгодженими з Водоканалом, передбачається встановлення насосів для підвищення тиску води, а при постійному надмірному тискові понад 1 кг/см2 - регулятори тиску «після себе». Насосні станції підкачування та регулятори тиску, розміщені всередині жилих будинків, перебувають на балансі абонента і ним експлуатуються незалежно від відомчої належності. Насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в теплових пунктах, перебувають на балансі теплопостачальних організацій і експлуатуються ними. Водоканал відшкодовує витрати на експлуатацію насосного обладнання: - встановленого у житловому фонді місцевих Рад та житлово-будівельних кооперативах - ЖЕО; - встановленого в котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них - теплопостачальним організаціям. Окремо розміщені насосні станції для підкачування холодної води перебувають на балансі Водоканалу і ним експлуатуються.

Згідно з указаними вимогами чинного законодавства встановлено право позивача на відшкодування за рахунок відповідача витрат на експлуатацію насосного обладнання, встановленого в котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них. При цьому, укладення самостійного договору про розмір, порядок та строки такого відшкодування не передбачено та не вимагається, оскільки відповідне зобов’язання є таким, що виникає безпосередньо з акту цивільного законодавства (ст.ст. 11, 509 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що обов’язок відповідача на укладення з позивачем спірного договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води відсутній, права позивача з цього приводу не порушені, між сторонами по справі не було досягнуто домовленості про вирішення переддоговірного спору судом, тому у позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, понесені по справі витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 509, 627, 642, 646, 649 ЦК України, 67, 174, 179, 181, 187 ГК України, ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПУ України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.