КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2012 № 9/156-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів: Авдеєва П.В.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засіданні - Анісімовій М.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.06.2012 року по справі № 9/156-11 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»на рішення господарського суду Київської області від 22.02.2012 року (оформленого відповідно до ст. 83 ГПК України 03.03.2012 року) у справі № 9/156-11 (суддя -Сокуренко Л.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»
про стягнення заборгованості 38 226,38 грн.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслойд» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» про стягнення 38 226,38 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.02.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» 33 700,00 грн. - основної заборгованості, 58,25 грн. 3% річних та судові витрати у сумі 1279,75 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Транслойд» у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» 33 700,00 грн. - основної заборгованості, 58,25 грн 3% річних та судові витрати у сумі 1279,75 грн.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2012 року по справі № 9/156-11 відновлено строк на подання апеляційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» та прийнято її до провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.05.2012 року.
28.05.2012 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.А. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Куксовим В.В., Тарасенко К.В.
У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи № 9/156-11 було відкладено на 12.06.2012 року о 10 год. 00 хв.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.
11.06.2012 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року у зв'язку з залученням судді Куксова В.В. в розгляді іншої справи та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Тарасенко К.В.
В той же час, пунктом 3.2.2. Рекомендації Вищого господарського суду України від 19.07.2010 року № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
З огляду на зазначене, колегія апеляційного суду вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає та розцінюється судом лише як спосіб затягувати перегляд рішення у апеляційній інстанції.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 22.02.2012 року по справі № 9/156-11 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (замовник) укладено договір № 114/11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати послуги по перевезенню вантажів по території України (п. 1.1 договору). Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту та вартість послуг перевізника, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору) (а.с. 10-15).
Пунктом 1.3. договору передбачено, що перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника, в якій вказується наступна інформація: найменування вантажу, вага, кількість місць, дата завантаження, реквізити завантаження, реквізити розвантаження, орієнтовна дата доставки, помітка, у разі потреби, узгоджена ставка за перевезення та інші послуги, додаткові умови.
Замовник зобов'язаний своєчасно (не менше ніж за 24 години до початку планового перевезення) надавати перевізнику у письмовій формі заявки на перевезення (п. 2.3.1 договору).
З урахуванням зазначеного замовником було надано наступні заявки: № 018178 від 07.08.2011 року, № 018166 від 07.08.2011 року, № 018251 від 10.08.2011 року, № 018250 від 10.08.2011 року, № 018248 від 09.08.2011 року, № 018247 від 09.08.2011 року, № 018249 від 10.08.2011 року та № 018289 від 14.08.2011 року (а.с. 17, 19, 21, 23, 26, 28, 30, 31). Заявки надано на загальну суму 37 300,00 грн.
Відповідно до п. 2.1.8 договору перевізник зобов'язаний надати замовнику за фактом виконання доручення оригінали рахунку на сплату суми доручення, оригінал акту виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригінал картки простою, якщо такий мав місце.
Відповідно до п. 3.6 договору всі рахунки перевізника замовник зобов'язаний сплатити протягом 15-ти банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених у п. 2.1.8 договору.
Згідно з п. 2.1.8 договору перевізник зобов'язаний надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на сплату суми доручення, оригінал акту виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та оригінал картки простою автомобіля, якщо такий мав місце.
В якості доказу виконання робіт між сторонами підписано відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000032 по рахунку № СФ-0000032 від 09.08.2011 року на суму 7 600,00 грн., № ОУ-0000037 по рахунку № СФ-0000037 від 08.08.2011 року на суму 4 600,00 грн., № ОУ-0000054 по рахунку № СФ-0000054 від 11.08.2011 року на суму 4 250,00 грн., № ОУ-0000055 по рахунку № СФ-0000055 від 11.08.2011 року на суму 4 250,00 грн., № ОУ-0000056 по рахунку № СФ-0000056 від 10.08.2011 року на суму 4 350,00 грн., № ОУ-0000057 по рахунку № СФ-0000057 від 10.08.2011 року на суму 4 350,00 грн., № ОУ-0000058 по рахунку № СФ-0000058 від 11.08.2011 року на суму 4 300,00 грн. (а.с. 16, 18, 20, 22, 24, 27, 29). На загальну суму 33 700,00 грн.
Доказів сплати виконаних робіт по договору № 114/11 від 28.03.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовником не надано.
Крім того, 30.09.2011 року перевізником направлено претензію № 09-1 на адресу замовника з обґрунтуванням суми заборгованості в 37 300,00 грн. (а.с. 37-39), однак відповідь на неї не надійшла.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами без зауважень на суму 33 700,00 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення 776,14 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні стягнення пені, оскільки договором нарахування пені, як виду забезпечення зобов'язання не передбачено.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 150,22 грн. нарахованих за період з 10.11.2011 року по 28.11.2011 року.
Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 58,25 грн.
Інші доводи скаржника внаслідок їх необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 22.02.2012 року у справі № 9/156-11 необхідно залишити без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»на рішення господарського суду Київської області від 22.02.2012 року у справі № 9/156-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 22.02.2012 року у справі № 9/156-11 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 9/156-11 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Яковлев М.Л.
Судді Авдеєв П.В.
Тарасенко К.В.