РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом      

до                      

про                    

Суддя  

Представники:                                                     

Від позивача: Рога В.П. –пред. за довірен. № 50 від 17.01.2008 року

Від відповідача: Кеда Ю.М. - директор

                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово –комунальні послуги у розмірі 2 126,70 грн. за період з серпня 2006 року по грудень 2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.08р. суддею Шкуратом А.М. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.04.08р.

У судових засідання 07.04.08р. та 21.04.08р. судом, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.08р. розгляд справи було відкладено на 26.05.08р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва № 01-1/221 від 26.05.08р. справу № 22/112 передано для подальшого розгляду  судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.08р. суддя Пригунова А.Б. прийняла справу 22/112 до свого провадження.

У судовому засіданні 26.05.08р. представник позивача підтримав  заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 26.05.08р. заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись, по-перше, на безпідставне включення до рахунків послуги по централізованому постачанню гарячої води, а по-друге на те, що договір № 12215 «На надання комунальних послуг», на який посилається позивач, як на підставу виникнення боргу, вказану в акті звірки взаєморозрахунків по комунальним послугам від 31.01.2008 року, не відповідає вимогам чинного законодавства України.  Окрім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем документально не підтверджено факт виставлення споживачу рахунків на сплату комунальних послуг з зазначенням  їх функціонального призначення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.08р. відкладено розгляд справи на 04.06.08р. та  зобов’язано сторони надати суду витребувані документи.

У судовому засіданні 04.06.08р. представник позивача пояснив суду, що надати договір про надання комунальних послуг, на підставі якого він і просить стягнути заборгованість, був підписаний позивачем в односторонньому порядку  і направлений на адресу відповідача, доказів про що суду представлено не було. Також повідомив суду, що з окремим позовом про спонукання відповідача до укладення договору він не звертався.     

Наведене також підтримав представник відповідача.

За згодою представників судом  було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спір у справі виник внаслідок несплати відповідачем заборгованості, яка виникла в результаті несплати нарахувань за комунальні послуги за період з серпня 2006 року по грудень 2007 року на загальну суму 2 126 грн. 70 коп.   

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово –комунальні послуги».

Зі змісту ст. 1 вказаного вище закону України вбачається, що  комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на фактичне існування між сторонами відносини з приводу надання Комунальним підприємством «Служба замовника житлово –комунальних послуг»Оболонського району м. Києва  комунальних послуг (централізованого гарячого водопостачання та центрального опалення)  Приватному підприємситву «Аптека плюс».

У підтвердження заявлених вимог, позивач представив суду виписки з табуляграм, по яким були виставлені відповідачу рахунки по оплаті за комунальні послуги, розшифровки до сальдової відомості, які засвідчують вартість спожитої відповідачем теплової енергії та договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8353010 від 01.05.2001 року, укладений між АЕК «Київенерго»та позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  не підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.   

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8353010 від 01.05.2001 року, укладений між АЕК «Київенерго»та позивачем що не несе правових наслідків для відповідача, оскільки, слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків лише для сторін, між якими цей договір був укладений. При цьому суд відзначає, договір № 8353010 від 01.05.2001,  укладений позивачем з АЕК «Київенерго», визначає споживачем лише позивача і не передбачає можливості надання послуг постачальником  іншим особам.

Табуляграми, по яким нібито позивачем були виставлені відповідачу рахунки по оплаті за комунальні послуги, також не є належними доказами надання відповідачу комунальних послуг за період з серпня 2006 року по грудень 2007 року, оскільки вони надають інформацію про фактично спожиту позивачем у постачальника теплову енергію, визначену в гіколаріях, та не дають можливості суду визначити кількості спожитої саме ПП «Аптека плюс»теплової енергії у позивача за заявлений останнім період на суму 2 126 грн. 70 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання позивача на виставлені відповідачу рахунки суд також вважає безпідставними, оскільки Комунальним підприємством «Служба замовника житлово –комунальних послуг» Оболонського району м. Києва  не доведено суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а саме не надано доказів виставлення відповідачу рахунків на суму 2 126 грн. 70 коп. на сплату комунальних послуг з зазначенням функціонального призначення житлово –комунальних послуг (центрального постачання гарячої води, водовідведення, централізованого опалення).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є позивач, як виконавець і  відповідач –як споживач послуг.  

До обов’язків позивача,  виконавця, відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», зокрема відноситься забезпечення вчасної та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; підготовка та укладання із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором та надавання в установленому законодавством порядку необхідної інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Проаналізувавши зміст ст. 20 вказаного закону України, суд встановив, що на відповідача, як споживача житлово-комунальних послуг, зокрема, покладено обов’язок укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Отже, враховуючи зазначені вище приписи Закону України «Про житлово –комунальні послуги», суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами повинні бути документально оформлені шляхом укладання типового договору, тобто затвердженої компетентним органом письмової форми договору із заздалегідь визначеними умовами, одні з яких є обов'язковими для сторін, а інші мають рекомендаційний характер.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У ст. 26 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем. Так, відповідно до вказаної норми права умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору;  вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;  порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін;  порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Вимоги закону щодо необхідності здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб’єкту правочину, що зрештою в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов’язків та вимог.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на безпідставне ухилення відповідача від укладання договору № 12215 «На надання комунальних послуг», на який як на підставу виникнення боргу, зазначеного в акті звірки взаєморозрахунків по комунальним послугам, робить посилання сам позивач, оскільки Комунальним підприємством «Служба замовника житлово –комунальних послуг»Оболонського району м. Києва   не надано суду ані свого примірника вказаного вище типового договору, ані доказів його направлення на адресу відповідача, що дає підстави для суду вважати зазначений договір неукладеним. Як зазначив сам позивач, в судовому порядку питання щодо спонукання відповідача укласти договір про надання комунальних послуг не вирішувалось.    

Умови оплати за житлово-комунальні послуги врегульовані ст. 32 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», зокрема, нормою цієї статті передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Враховуючи вимоги вищезазначеної норми права, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено, що підставою виникнення зобов’язання між виконавцем та споживачем комунальних послуг є цивільно –правовий договір, істотні умови якого встановлені в ст. 26  Закону України «Про житлово –комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст.173 ГПК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки зобов’язання є різновидом цивільних правовідносин, то вони виникають з підстав визначених у ст. 11 ЦК України, згідно п. 1 ч. 2 якої підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Стаття 530 ЦК України встановлює такий елемент належного виконання зобовязання, як строк (термін) його виконання.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягаю виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу позивача на вищевказані правові норми та зауважує на тому, що  навіть якщо ним і було надано відповідачу без дотримання вимог Закону України «Про житлово –комунальні послуги»певні комунальні послуги за період з серпня 2006 року по грудень 2007 року і відповідач фактично споживав їх без укладання відповідного типового договору, у суду не вбачається підстав вважати зобов’язання відповідача таким, що підлягають виконанню, оскільки позивач не скористався наданим йому право та не звернувся до боржника з відповідною вимогою  в порядку ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з ст. 1 ГПК України господарським судом здійснюється захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств та організацій, та вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ззважаючи на те, що всупереч вимогам чинного законодавства України, між сторонами не було укладено договору, в якому вони повинні були погодити строк виконання споживачем свого зобов’язання щодо порядку оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що є істотного умовою для даного виду договору, беручи до уваги й те, що позивачем на доведено суду належними та допустимими доказами факту надання та споживання відповідачем комунальних послуг на загальну суму 2 126 грн. 70 коп., не надано суду доказів виставлення ПП «Аптека плюс»рахунків на сплату комунальних послуг з зазначенням їх функціонального призначення,  а також враховуючи те, що позивач не скористався наданим йому правом та не звернувся до відповідача з відповідною вимогою про погашення заборгованості за надані ним комунальні послуги на суму 2 126 грн. 70 коп., суд відмовляє Комунальному підприємству «Служба замовника житлово –комунальних послуг»Оболонського району м. Києва  в задоволені позовних вимог.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 173  Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 203, 218, 530, 612 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово –комунальні послуги», ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Відмовити Комунальному підприємству «Служба замовника житлово – комунальних послуг»Оболонського району м. Києва  в задоволені позовних вимог.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 85 ГПК України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.