УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4179/2012Головуючий суду першої інстанції:Мунтян О.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І.

СуддівНовікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.07.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,10% річних, з кінцевим терміном повернення 22.07.2011 року. Умови кредитного договору належним чином не виконані, у зв'язку із чим просять стягнути з відповідача 25 760,32 грн. - заборгованості за кредитом, витрати по сплаті судового збору у розмірі 257,60 грн., ІТЗ - 120 грн.,

Відповідач ОСОБА_6 в свою чергу звернувся до суду із позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що даний договір був укладений з порушенням законодавства, що ставить під сумнів законність видачі кредиту та стягнення з нього комісії по договору, відсотків, штрафних санкцій, пені. Умови договору порушують його права, та взагалі він укладений з істотними порушеннями вимог чинного законодавства.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2011 року позовна заява ПАТ КБ «Надра» задоволена: стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 25760,32 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 257,60 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволені позову ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра», а його зустрічний позов - задовольнити, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Апелянт зазначає, що відповідно до вимог кредитного договору він зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно до 15 числа поточного місяця. За час користування кредитом він належним чином виконував вимоги кредитного договору, а банк на його думку неналежно виконує умови кредитного договору, чим порушує п.п. 6.1, 7.3 даного договору, проводить нарахування за неіснуючим пунктам кредитного договору. До того ж наприкінці 2009 року він звертався до банку з ціллю виплати тіло кредиту, яке залишилося, в повному обсязі, але кредитний інспектор йому пояснив, що на його адресу буде надіслано письмове повідомлення, коли та де, він зможе сплатити грошові кошті по кредитному договору. Однак, ніяких повідомлень від банку він не отримував.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідача банк зазначає, що ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в частині сплати щомісячних платежів виконував з порушенням п. 2.3.2 договору. Відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж ним було здійснено у вересні 2009 року. Доказів того, що він звертався до банку з метою погашення залишку заборгованості по кредиту він не надав. Його посилання на порушення умов кредитного договору, передбачених п.п.6.1 та 7.3 не відповідають дійсності, оскільки п.3.2.3 кредитного договору передбачено право, а не обов'язок банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений договором. До того ж є безпідставними посилання на те, що відсутній графік платежів, а тому кредитний договір є недійсним, оскільки в будь-якому випадку він буде лише умовним, тому що заздалегідь не відомо як реально позичальник буде вносити свої платежі за даним договором. При укладанні кредитного договору ОСОБА_6 були відомі усі умови кредитного договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його підписати кредитний договірна вкрай невигідних для себе умовах. Тому вважають, що кредитний договір відповідає діючому законодавству та обґрунтованих підстав для визнання його недійсним не має.

До суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_6 не з?явився, однак з його заяви від 08.06.2012 року вбачається, що про розгляд справи він повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 525,526 ЦК України, відповідно до яких, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з доводами банку, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Судом встановлено, що 24.07.2008 року ВАТ КБ «Надра» ( правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 123\П18\2008-980, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні ресурси в сумі 25000 грн. строком до 22.07.2011 року зі сплатою 3,10 % річних за користування кредитом, а відповідач ОСОБА_6 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки згідно умов договору.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього кодексу.

Виходячи з зазначених положень закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між позивачем і відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини із надання кредитів населенню з правами і обов'язками, встановленими договором, які регулюються ст.ст. 1054-1055 Цивільного кодексу України та Законом України « Про надання фінансових послуг і державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість у розмірі 25760, 32 грн., яка включає непогашений кредит в сумі 15920,06 грн., несплачені відсотки - 7388, 00 грн., пеню - 1792,26 грн. та штраф за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу - 660 грн.

ОСОБА_6 не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що є підстави для визнання кредитного договору недійсним, оскільки договір був укладений з порушенням законодавства, умови договору порушують його права, стягнення інфляційного нарахування не відповідають вимогам закону.

Проте, за змістом ст. 552, частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати ) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд правильно виходив з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина перша ст. 598 Цивільного кодексу України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статях 599-601, 604-609 ЦК України, але позивачем ОСОБА_6 вони не наведені.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 зобов'язання відповідно до умов договору не виконав, останній платіж в погашення заборгованості за кредитним договором здійснив у вересні 2009 року, тому судове рішення про стягнення з боржника вказаних сум є законним і обґрунтованим.

На підставі викладено, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову у позові відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального і процесуального права ухвалив рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.