РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2012 року Справа № 2/1214/332/2012

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                     Горбатенко О.В.,

при секретарі                                                  Литвиненко Л.О.,

за участю позивача                                         ОСОБА_1,

представника позивача                              ОСОБА_2,

відповідача                                                   ОСОБА_3,

представника відповідача                              ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів і заміна товару належної якості, третя особа –відділ захисту прав споживачів виконавчого комітету Лисичанської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про захист прав споживачів і заміна товару належної якості, третя особа –відділ захисту прав споживачів виконавчого комітету Лисичанської міської ради, в якому просила зобов’язати відповідача замінити вікна, які продані та встановлені ним за договорами купівлі-продажу № 1 від 05 червня 2010 року, № 7 від 14 червня 2010 року, № 21 від 28 липня 2010 року на вікна, розміри яких будуть відповідати державним стандартам, які діють, посилаючись на наступне.

Позивачка уклала договори купівлі-продажу з відповідачем № 1 від 05 червня 2010 року, № 7 від 14 червня 2010 року, № 21 від 28 липня 2010 року, згідно вказаних договорів металопластикові вікна встановлював відповідач. Відповідач виконав умови договору, передав позивачці вікна, які нею були замовлені, дав на встановку вікон гарантію, а позивачка сплатила йому повну вартість послуг за договором.

Вікна, які встановив відповідач вподальшому стали сиріти, з’явилась мокрота, почали промерзати. Згідно лабораторно-будівної експертизи, вікна були виміряні та встановлені відповідачем неправильно –з порушенням державних будівних стандартів, які діють в Україні. Внаслідок чого, вікна почали промерзати, з’явилась сирість і пліснява на вікнах і стінах.

В зв'язку з вищевикладеним, позивачка була вимушена звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Пояснила, що уклала з відповідачем договори на виготовлення та встановку вікон. Замовлення робила на 8 вікон, одразу всі ОСОБА_5 виготовити не міг, вікна придбала частинами по 2 вікна. Про фірму ОСОБА_3 вона дізналась з газети. В договорі підписи ставила вона та ОСОБА_5. Про дату та час встановлення вікон вона домовлялась з робочим, який був на фірмі відповідача, і який як вона зрозуміла там працював, оскільки всі питання по встановленню вікон обговорювались з ОСОБА_3 та робітником. Після встановлення вікон взимку укоси почали чорніти, на склі текла вода, вона подзвонила ОСОБА_3, він одразу не відреагував, а через місяць приїхав з встановником вікон ОСОБА_6 та лаяв його, сказав, що б він все переробив. ОСОБА_6 знову розламав стіни, а потім зашив. Через деякий час вікна знову були мокрими, вода була і під піною. Потім вона звернулась у відділ прав споживачів, та написала заяву-претензію. ОСОБА_5 дзвонив ОСОБА_3 і сказав, щоб він всі недоліки усунув. ОСОБА_3 не погодився з претензією і усувати недоліки не хотів. Вважає, що проблема була в тому, що первинно були неправильно виміряні вікна, вони не влазили в пройом віконний, при встановленні обрізали фасад будинку. В її присутності ОСОБА_6 в договорах не розписувався, ОСОБА_6 вона особисто віддавала предоплату. Встановника вікон ОСОБА_6 їй надали з фірми відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини, викладені в позовній заяві підтримав, просив позов задовольнити. Пояснив, що дійсно позивачка уклала договори з відповідачем на придбання та встановлення металопластикових вікон. Через рік позивачка виявила дефекти. Вікна були встановлені з порушеннями, оскільки первинно були неправильно виконані заміри вікон, не правильно було замовлено профіль.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Пояснив, що він приватний підприємець, займається продажем металопластикових вікон, встановленням він не займається. Коли вони зустрілись з позивачкою, він проконсультував її які вікна можливо купити, у позивачки був свій вимірювальник та встановник вікон ОСОБА_6. Розміри вікон надав ОСОБА_6, і за цими розмірами було виготовлено вікна на заводі. Вікна він позивачці не становлював, гроші у позивачки брав особисто він, а другий раз його працівник, підписи в договорі ставила працівниця, яка на даний час у нього вже не працює. Замовлення № 1 на а.с.5 заповнював він, але розміри привезли йому на аркуші, він ввів данні через компьютер. Заміри він не перевіряє, його позивачка запевнила, що заміри відповідають. Через рік до нього звернувся встановник вікон ОСОБА_6, пояснив, що є претензії з установки вікон. Він приїхав з ним до позивачки, до вікон претензій не було, претензії були до якості встановлення вікон, проте він відповідальність за якість встановлення не несе. Встановника вікон знає через позивачку, він у нього ніколи в офісі не працював. Вдома у позивачки був один раз, коли до нього звернувся ОСОБА_6. Вікна він віддава позивачці з офісу. Оголошення в газету він не давав.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Пояснила, що дійсно між сторонами було укладено договори купівлі-продажу вікон, проте в договорах не вказано, що продавець зобов’язаний встановити вікна замовнику. Гарантія в договорах надається тільки на профіль, а не на його встановлення чи послуги. Дата встановлення вікон в гарантійному талоні вписується тільки для того, щоб почати відрахунок строку гарантії. Розміри вікон узгоджувались з позивачкою, претензій у неї не було, розміри вважаються дійсними після підписання договору сторонами. Крім того, позивачка проводила лабораторне дослідження без попередження відповідача, це є незаконним. ТОВ «Азотбуд»зробило свої висновки, з якимим вона не погоджується. ОСОБА_6 у відповідача не працював і не зареєстрований як робітник.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що працює начальником відділу захисту прав споживачів Лисичанської міської ради. 23.03.2011 року у відділ захисту прав споживачів звернулась ОСОБА_1 за консультацією до робітника відділу Ямпольської, яка дала роз’яснення ОСОБА_1 згідно Закону України «Про захист прав споживачів». Особисто до нього ОСОБА_1 не зверталась. З відповідачем та Ямпольською він не спілкувався. Ні він, ні Ямпольська не є спеціалістами, тому визначити якість встановлення вікон не можуть. Вони тільки дають роз’яснення, та надають зразок заяви-претензії. З ОСОБА_3 він не знайомий, особисто йому він не дзвонив.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою позивачки. 2 роки тому, вони вирішили поміняти вікна в будинку на металопластикові, звернулись до ОСОБА_3. З ОСОБА_3 було укладено 3 договори на виготовлення та встановлення вікон. При встановленні вікон був присутній ОСОБА_5, ОСОБА_6 та 2 хлопця. Взимку побачили, що з вікон тече вода, мається запах плісняви, на підвіконні лежить льод. Вона подзвонила ОСОБА_3, повідомила про це, проте він не відреагував. Потім вона пішла у відділ захисту прав споживачів до ОСОБА_5, там склали заяву претензію. Вона дала номер телефону ОСОБА_3 ОСОБА_5 і він сам дзвоним при ній ОСОБА_3. Усувати недоліки вікон приїжджав ОСОБА_5 з ОСОБА_6, який в її присутності лаяв ОСОБА_6 за погане встановлення вікон.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що йому подзвонила позивачка і попросила встановити вікна, де взяли його номер він не знає, офіційно вікна він не встановлює. Він приїхав за адресою позивачки, яка дала йому номер телефону ОСОБА_3, він подзвонив йому, щоб уточнити коли привезуть вікна. В призначений день він приїхав до ОСОБА_3 на своєму особистому автомобілі, забрав вікна і приїхав до позивачки встановлювати їх. За встановлення вікон позивачка особисто сплатила йому 200 грн. Вікна він встановлював з другом. Через деякий час подзвонив ОСОБА_5 і сказав, що є проблеми з установкою вікон, він приїхав разом з ним до позивачки, сварив його за погану установку вікон, і сказав, щоб він все переробив, оскільки з вікнами все нормально, а встановка погана. У ОСОБА_3 він ніколи офіційно не робив, в офісі у нього не був. Письмову претензію чи скаргу він не отримував від позивачки. Ніяких договорів позивачці він не давав.

Суд досліджує письмові докази: копія договору купівлі-продажу № 1 від 05.07.2010 року /а.с.4/, копія замовлення №1 від 05.06.2010 року /а.с.5/, копія договору купівлі-продажу № 7 від 14.06.2010 року /а.с.6-8/, копія гарантійного талону /а.с.9/, копія замовлення № 7 від 14.06.2010 року /а.с.10/, копія договору купівлі-продажу № 21 від 28.07.2010 року /а.с.11/, копія замовлення № 21 від 28.07.2010 року /а.с.12/, копія звіту по результатам технічного обстеження якості встановлених металопластикових віконних блоків /а.с.13-19/, копія угоди № 196/1 /а.с.20/, лист начальника відділу захисту прав споживачів /а.с.26/, заперечення відповідача /а.с.27-28/, копія угоди № 5/12 про надання правових послуг адвоката /а.с.30/, копія свідоцтва /а.с.31/, довідка Лисичанського міського центру зайнятості /а.с.39/, копія розписки /а.с.40/, копія свідоцтва про сплату єдиного податку /а.с.52/, лист головного редактора газети «Деловая неделя»/а.с.56/.

Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 673 ЦК України У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч. 4 ст. 673 ЦК України якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

В судовому засіданні встановлено, що 05 червня 2010 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1/а.с.4-5/.

Згідно п. 2.1 договору купівлі –продажу № 1 від 05.06.2010 року вбачається, що саме продавець зобов’язується передати належний йому товар у власність покупця і здійснити скління.

Згідно п. 9.3 договору є посилання на те, що креслення, розміри та комплектація товару додаються до договору.

У пункті 6.6 договору вказано, що в тому випадку, якщо монтаж товару здійснюється покупцем самостійно, продавець знімає з себе гарантійні зобов’язання. Проте, як вбачається з гарантійного талону /а.с.4/, виданого ПП ОСОБА_3, він взяв на себе гарантійні зобов’язання та вказав у талоні дату встановлення вікон –26.07.2010 року та термін гарантії - 5 років. На договорі та гарантійному талоні стоїть печатка та особистий підпис ПП ОСОБА_3, що дає суду підстави вважати, що саме ПП ОСОБА_3 виконувало монтаж та встановлення вікон, знявши перед цим розміри вікон. У замовленні № 1 від 05.06.2010 року вказано, що замовник несе відповідальність за правильність конструкції і колір –розміри ж для встановлення були зняті виконавцем /а.с.5/.

14 червня 2010 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 7/а.с.6-8/.

Згідно п. 1.1 договору купівлі –продажу № 7 від 14.06.2010 року вбачається, що саме продавець зобов’язується передати належний йому товар у власність покупця і здійснити встановлення металопластикових вікон /а.с.6/.

У пункті 6.7 договору вказано, що в тому випадку, якщо монтаж товару здійснюється покупцем самостійно, продавець знімає з себе гарантійні зобов’язання. Проте, як вбачається з гарантійного талону /а.с.9/, виданого ПП ОСОБА_3, він взяв на себе гарантійні зобов’язання та вказав у талоні дату встановлення вікон –01.07.2010 року та термін гарантії - 5 років. На договорі та гарантійному талоні стоїть печатка та особистий підпис ПП ОСОБА_3, що розцінюється судом як підтвердження доводів позивачки про те, що саме ПП ОСОБА_3 або його представники виконували монтаж та встановлення вікон, знявши перед цим розміри вікон. У замовленні № 7 від 14.06.2010 року вказано, що замовник несе відповідальність за правильність конструкції і колір –у позові не заявлено претензій щодо правильності конструкцій вікон чи їх кольору –тоді як розміри для встановлення вікон та креслення були здійснені виконавцем /а.с.10/.

28 липня 2010 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 21/а.с.11/.

Згідно п. 3.1 договору купівлі –продажу № 21 від 28.07.2010 року вбачається, що продавець зобов’язується передати покупцю товар, який по якості відповідає вимогам нормативних документів.

Згідно п. 9.3 договору є посилання на те, що креслення, розміри та комплектація товару додаються до договору.

У пункті 6.6 договору вказано, що в тому випадку, якщо монтаж товару здійснюється покупцем самостійно, продавець знімає з себе гарантійні зобовязання. Проте, як вбачається з гарантійного талону /а.с.11/, виданого ПП ОСОБА_3, він взяв на себе гарантійні зобов’язання та вказав у талоні дату встановлення вікон –16.08.2010 року та термін гарантії - 5 років. На договорі та гарантійному талоні стоїть печатка та особистий підпис ПП ОСОБА_3, що дає суду підстави вважати, що саме ПП ОСОБА_3 або його представники виконували монтаж та встановлення вікон, знявши перед цим розміри вікон. У замовленні № 21 від 28.07.2010 року вказано, що замовник несе відповідальність за правильність конструкції і колір –розміри ж для встановлення були зняті виконавцем /а.с.12/.

Згідно висновку звіту ТОВ Сєвєродонецький «Азотстрой»за результатами технічного обстеження якості встановлених металопластикових віконних блоків вбачається, що встановлення віконних конструкцій квартири, за адресою: м. Новодружеськ, вул. Чехова, 30/4 виконано з порушенням вимог: ДОСТ 23166-99 «Блоки віконні. Загальні технічні умови», п. 6.9 ДОСТ Р52749-2007 «Шви монтажні віконні с паропроникненими стрічками, які саморозширяються».

Виявлено чисельні та масові дефекти монтажних швів, які спричиняють промерзання та намокання монтажних швів, віконних укосів і віконних конструкцій. З урахуванням факту, що всі віконні блоки, які обстежені, не придатні для подальшої експлуатації і підлягають заміні, перевстановлення вікон неможливо, оскільки при зміщенні конструкції у глиб пройому, розміри конструкції можуть не співпадати з розмірами пройому. Вирішити проблему перевстановлення контрукцій за рахунок збільшення монтажного шву не можливо згідно обмеженням по ДОСТ Р 52749-2007 «Шви монтажні віконні с паропроникненими стрічками, які саморозширяються». Обов’язкове дотриманння монтажних зазорів між рамою і стіною пройому в межах 15-40 мм для білих вікон. Значення опіру проникненню піною теплоізоляції повинно находитись в діапазоні середніх значень цього показника для зовнішнього і внутрішнього шарів, не повинно перевищувати 3% по масі при закритих порах. Внутрішній укос повинен утеплятись з гідроізоляцією від стіни пройому і пароізоляцією з боку приміщення, в рамках ДСТУ Б.В.2.6-79:2009.

Заміна конструкцій можлива, за рахунок виготовлення нових металопластикових віконних блоків, згідно новим розмірам /а.с.13-19/.

До показань свідка ОСОБА_6 суд становиться критично, оскільки як вбачається з його пояснень, він ніколи не працював на підприємстві відповідача, та як пояснив відповідач, у нього немає ніяких робітників на підприємстві. Разом з тим, як вбачається з пояснень позивачки, ОСОБА_6, який встановлював вікна, був запропонований їй на підприємтсві відповідача, роботи по встановленню вікон контролював відповідач ОСОБА_3. Позивачка передавала особисто ОСОБА_6 частину грошей за роботу по встановленню вікон. Після виявлення дефектів позивачка звернулась з претензіями до відповідача, який прислав ОСОБА_6 для усунення недоліків. ОСОБА_3 з ОСОБА_6 був присутній при огляді вікон, робив йому в присутності позивачки зауваження, з якими ОСОБА_6 погодився, вказані обставини не заперечуються і відповідачем.

Все вказане дає суду підстави вважати, що ОСОБА_6 встановлював вікна позивачці як фактичний робітник підприємства відповідача ОСОБА_3.

Крім того, пояснення відповідача ОСОБА_3 про те, що у нього немає робітників на підприємстві, спростовуються повідомленням головного редактора газети «Деловая неделя»на а.с.56, в якому вказано, що ПП Маркін вказує в оголошеннях 5 адрес місць продажу, тобто це передбачає як найменш 5 найманих робітників.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач був повідомлений про конкретну мету придбання товару, проте передав покупцеві товар, не придатний для використання відповідно до цієї мети, адже заміри було здійснено не відповідно до вимог та стандартів, за цими розмірами було виготовлено вікна та встановлено їх з суттєвим недоліками, усунення яких можливе лише заміною товару, у зв'язку з чим, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевказане, стягненню з відповідача в дохід держави підлягають судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 94 гривні 10 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 673, ч. 1, ч. 2 ст. 678 ЦК України, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів і заміна товару належної якості, третя особа –відділ захисту прав споживачів виконавчого комітету Лисичанської міської ради - задовольнити.

Зобов’язати фізичну особу –підприємця ОСОБА_3 замінити вікна, що були продані та встановлені ним за договорами купівлі –продажу № 1 від 05 червня 2010 року, № 7 від 14 червня 2010 року, № 21 від 28 липня 2010 року ОСОБА_1 –на вікна, розміри яких будуть відповідати діючим державним стандартам.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 94 (дев’яносто чотири) гривні 10 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі але не були присутні на його проголошенні, в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення

СУДДЯ           О.В. ГОРБАТЕНКО