Справа № 22-ц-1603/2012 Провадження № 22-ц/2590/1603/2012 Головуючий у I інстанції - Бережняк В.Д.

Категорія - цивільна Доповідач - Висоцька Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВисоцької Н.В.

суддів:Бойко О.В., Шитченко Н.В.

при секретарі:Зіньковець О.О.

за участю:скаржників ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника скаржника ОСОБА_7, представника суб"єкта оскарження ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 квітня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на дії державного виконавця, якою в задоволенні скарги - відмовлено та постановити нову, якою вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити.

В скарзі апелянти посилаються, що незаконність та необґрунтованість ухвали полягає у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи через неправильне дослідження та оцінку доказів. Вказують на те, що ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянти звертають увагу суду на те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.02.2010 року заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду позов ПАТ „ОТП Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ПАТ „ОТП Банк" 40 935,84 доларів США за курсом долара в гривнях на момент виконання рішення, 65,42 грн. штрафних санкцій, а також судові витрати.

22.03.2011 року по виконавчому листу за заявою ПАТ „ОТП Банк" у ВДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області відкрито виконавче провадження ВП № 25449569 та накладено арешт на нерухоме майно - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до листа від 13.12.2011 року за № 1468, Чернігівської Філії ТОВ „ЮНОР" на реалізацію запропоноване майно, згідно заявки ВДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області від 01.12.2011 року за № 12842, майно реалізується за грошові кошти в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОТП БАНК» (іпотека).

Власником квартири є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі- продажу від 09.06.2008 року.

Після укладення договору іпотеки на спірну квартиру 09.06.2008 року (а.с. 43-45), ОСОБА_6 була зареєстрована в квартирі 23.12.2008 року, згідно даних паспорту (а.с. 46-47), а в подальшому були зареєстровані і інші, в тому числі і неповнолітні діти.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд прийшов до висновку що, відповідно до ЗУ „Про виконавче провадження" та ст.. 385 ЦПК України скарга не підлягає задоволенню.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 33 ЗУ „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного забов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пп. 2 п. 44 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляджу цивільних та кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року, будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ЗУ „Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Як вбачається, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року, яка була чинна на момент проведення виконавчих дій та втратила чинність, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року, не передбачала обов»язку державного виконавця у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, отримання дозволу органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування не заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що скаржниками не пропущений процесуальний строк звернення до суду зі скаргою, не заслуговують на увагу, так як викладені доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, крім того відповідно до листа від 25.01.2012 року скаржникам було відомо про обставини на які вони посилаються в скарзі.

За таких обставин і інші доводи апеляційної скарги з посиланням на норми ст..12 ЗУ Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.. 40 ЗУ «Про іпотеку», ч. 2 ст. 177 СК України, ст.. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» є довільним тлумаченням норм матеріального права скаржниками, крім того посилання на ст.. 47 Конституції України не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги, тому апеляційна скарга ОСОБА_6, ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: